Структура та функції підручників з історії

Сучасний підручник виконує такі основні функції: освітню, розвивальну, виховну, управлінську, дослідницьку Освітня полягає в забезпечені процесу засвоєння учнями певного обсягу

систематизованих знань стосовно до сучасного рівня розвитку конкретної науки, формуванні в учнів пізнавальних умінь та навичок. Розвивальна сприяє розвитку учнів, формує їх перцептивні, мнемонічні, розумові, мовні та інші здібності. Виховна функція підручника полягає в його здатності впливати на світогляд учнів, їх моральні, естетичні почуття, ставлення до праці, навчання, формувати й удосконалювати певні риси особистості школярів. Управлінська функція підручника полягає в програмуванні певного типу навчання, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях. Дослідницька функція підручника полягає в спонуканні учнів до самостійного розв'язування проблеми. Основні функції підручника пов'язані із системою дидактичних принципів: науковості, доступності, цілеспрямованості, систематичності і послідовності, всебічності, зв'язку з життям та ін. Підручник як джерело знань для учня адаптований до шкільної програми. Він поділений на теми (розділи) і параграфи. В тексті книги виділяються і роз'яснюються поняття і терміни. В основний текст включені фрагменти документів, довідковий апарат, запитання і завдання. Вони логічно продовжують або уточнюють зміст параграфів. У кінці тем подаються рекомендації: що необхідно згадати з попередньовивченого, як виконати завдання. Питання для узагальнень, додатковий текстовий матеріал міститься в кінці розділів. Цей матеріал виконує роль книгидля читання або служить основою для організації творчої, проблемної діяльності учня на уроці. Незважаючи на певні відмінності шкільні підручники з історії мають

багато спільного. Підручник складається з тексту, який визначається системою відбору фактів. Зміст підручника поділяється на основний (теоретичний і фактичний) матеріал), додатковий (фрагменти документів, уривки з творів художньої історичної літератури, довідки), пояснювальний (визначення і коментарії). Ядро основного тексту складають знання про найважливіші ідеї і поняття, теорії, історичні способи діяльності людей. При аналізі змісту підручника під час підготовки до уроку вчителю важливо виявити основні базові знання. Це приблизно 1/3 змісту. При поясненні на уроці 2/3 складає додатковий матеріал, який покликаний яскраво і переконливо розкрити зміст даної теми. У шкільному підручнику розгорнутий виклад матеріалу поєднується з конспективним. Основні факти подаються детально, образно, доповнюються документами та ілюстраціями. Факти другорядної значущості подаються як правило конспективно. Принципи формування змісту навчального матеріалу підручника: логічний (принцип формування змісту навчального матеріалу підручника,

який передбачає його розміщення у відповідності до сучасної логічної структури відповідної науки), психологічний (принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, який передбачає виклад матеріалу з урахуванням пізнавальних можливостей учнів), генетичний (принцип формування змісту навчального матеріалу підручника, що передбачає його розміщення у такий послідовності, в якій він формувався історично). Складність тексту підручника може бути предметною, логічною і мовною. Складність історичного змісту залежить від насиченості тексту поняттями, термінами, висновками теоретичного характеру. До позатекстових компонентів підручника відносяться ілюстрації, схеми, завдання і запитання, а також фрагменти документів. Ілюстрації і схеми підручника використовуються для створення образів минулого. Вони розкривають зміст книги засобами образної і знакової наочності. Текст та ілюстрації займають по відношенню один до одного неоднакове становище. Додаткові ілюстрації використовуються тільки в поєднанні з роботою над текстом. Незалежні ілюстрації прямо не пов'язані з текстом і тому їх можна використовувати для його доповнення і розвитку в процесі проблемних уроків, створення і розв'язання логічних завдань. Основну частину методичного апарату підручника складають питання і завдання до параграфу. Вони допомагають учням свідомо і глибоко засвоїти зміст уроку, а вчителю дають можливість керувати учбовою діяльністю учнів. Як правило питання є різної складності, що дає вчителю можливість диференціації у роботі з учнями. Робота учнів з підручником передбачається для учнів з 5 по 11 класи з поступовим ускладненням. Учні середньої ланки знаходять в підручниках визначення понять, висновки і узагальнення, вчаться складати прості плани. Учні старших класів проводять аналіз тексту, фрагментів документів, складають розгорнуті плани тем і розділів, пишуть свої варіанти тих чи інших тем. Провідні методисти визначають загальний напрямок структурної побудови підручника, який повинен відображати рівень навчального матеріалу, що відповідає одному з трьох типів предметів загальноосвітнього циклу: 1) наукові знання; 2) способи діяльності; 3) основи художньої культури. Для кожного з цих типів навчальних предметів характерний особливий принцип структурування підручника. Для першого типу підручників притаманне переважання тексту (зокрема інформативного, хоча, в окремих випадках, можливий і проблемний виклад), головне завдання якого полягає у тлумаченні та конкретизації теоретичних положень теми. Завдання і запитання у таких підручниках підпорядковані текстам і націлені на засвоєння знань. Ілюстративний матеріал використовується задля уточнення тексту. У підручниках другого типу домінують завдання, спрямовані на оволодіння первинними видами діяльності. Для них характерна наявність правил та підпорядкованих завданням інструкцій. Ілюстративний матеріал завжди конкретний, орієнтований на завдання, рідше на текст. Третій тип передбачає домінування творчих завдань, спрямованих на емоційне сприйняття, розуміння й оцінку творів мистецтва. Ілюстративний матеріал виступає об'єктом вивчення і важливим засобом естетичного виховання. Курс історії вшколі здебільшого реалізує як мінімум два з вище окреслених компонентів, а інколи і всі три. Тому в умовах варіативності

навчальної літератури головним критерієм його ефективності є насамперед рівень забезпеченості його засобами для організації самонавчання учнів, а саме реалізації у підручникуінформативної, розвивальної, мотиваційної, та виховної функцій; наявності чітко структурованих текстового та позатекстового компонентів.