Тема 13

ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Навчальні питання:

Психологічне забезпечення: вітчизняний та іноземний досвід

1.1.Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах

1.2.Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн

Психологічні війни та операції як складові психологічного забезпечення

2.1.Психологічна війна

2.2.Психологічні операції

2.3.Органи психологічних операцій в армії США

Актуальні проблеми психологічного забезпечення сучасних збройних конфліктів, регіональних війн і контр терористичних операцій

3.1. Основні напрями психологічного забезпечення

3.2.Психологічне забезпечення збройного конфлікту на Північному Кавказі

Питання 1. Психологічне забезпечення: вітчизняний та іноземний досвід

Як вітчизняний, так і іноземний досвід свідчать про те, що у всі часи проблема психологічного забезпечення життєдіяльності військ відігравала надзвичайно велику роль. Підтвердження цьому знаходимо в описах воєнних походів і перемог видатних полководців: Александра Македонського, О.В. Суворова, Наполеона І, МЛ. Кутузова та ін.

Достатньо повно цю проблему висвітлювали у роботах наші співвітчизники: генерал, професор, Командувач військами Київського військового округу М.І. Драгомиров, адмірал С.О. Макаров, професори Академії Генерального штабу М.М. Головін, П.І. Ізместьєв, військовий лікар Г.Є. Шумков, офіцер-артилерист A.M. Дмитрісвський, а також німецький військовий теоретик К. Клаузевіц та ін. Наприклад, російський військовий педагог М.М. Головін писав: «Великими прак­тиками військового мистецтва давно встановлений закон панівного зна­чення духовного елементу в бою» [21, с 37].

Михайло Драгомиров (1830-1905) був прихильником системи підготовки військ О.В. Суворова, об'єднував психологію, педагогіку і тактику та вважав, що військова справа має бути побудована згідно з законами функціонування людської психіки. Його заслугою є створення у російській армії військово-педагогічної системи [30],

Основне завдання військового навчання і виховання вік вбачав у прищепленні воїнам бонового духу («моральної енергії»), необхідного для здобуття перемоги в бою, формування патріотизму і дисципліни. У своїх роботах «Влияние распространения нарезного оружия на воспитание и такти­ку войск», «Опыт руководства для подготовки частей к бою», «.Подготов­ка войск в мирное время» він аналізував психолого-педагогічні проблеми військової тактики і особливу увагу звертав на:

— вдосконалення психологічних основ бойової підготовки на основі глибокого розуміння її сутності;

—формування дисциплінованості воїнів, суворої військової дисципліни;

—формування культури спілкування військовослужбовців (наприклад, завжди звертався до солдатів на «Ви», підтримував формування військових підрозділів з українців І схвалював виконання
ними українських пісень тощо) [ЗО].

Степан Макаров (1848/1849-1904)— російський флотоводець, океанограф, віце-адмірал в роботі („Размышления по вопросам морской тактики» виклав свої думки щодо зв'язку тактики з психологією, вчив моряків під час бойової підготовки боротися за живучість корабля.

Вітчизняна військова психологія наприкінці XIX ст. визначила деякі цілісні уявлення з актуальних психологічних проблем діяльності армії та флоту. Так, багато матеріалу було зібрано з проблем поведінки воїна в бою. Корф, Ізместьєв, Шумков та інші на основі опитувань, спостережень і особистих вражень намагалися зрозуміти динаміку переживань воїна в бою. Такі спеціалісти, як Резанов, Зиков, Маслов, Головін, першими почали вивчати проблеми страху І паніки в бою.

Цікаве ставлення до цієї проблеми мав Г.Є. Шумков, який виявив вплив стомлення і виснаження на виникнення страху і запропонував використовувати ліки у боротьбі з ним.! 904 р. Шумков брав участь у Російсько-японській війні як лікар-психіатр, під час бойових дій він зібрав багато матеріалу про нервово-психічні стани воїнів. Це дало йому можливість визначити такі актуальні проблеми психологічного забезпечення бойових дій:

— значення морального фактора в бою та його використання воєначальником;

—необхідність психологічної підготовки до бою;

—психічні стани воїнів перед боем, у бою та після бою;

—вплив артилерійського вогню на психіку воїнів;

—стан психіки воїна в період атаки;

—дослідження психіки воїна після бою;

—якості, необхідні командирам і підлеглим у бою;

—заходи щодо боротьби зі страхом і панікою в бою;

—вплив алкоголю на стан психіки воїна та на його діяльність у бою;
— порушення військової дисципліни;

— значення військової психології для офіцерів і необхідність її вивчення.

A.M. Дмитрієвський свої основні праці написав у період з 1911 по 1919 pp., коли служив на різних посадах в артилерійських частинах і набув досвіду бойових дій під час Російсько-японської війни.

Психологія, на його думку, мас розглядати людину-воїна і воєначальника як особистість і давати конкретні рекомендації щодо розв'язання різних проблем у ході підготовки до війни.

Головною моральною якістю воїна він вважав почуття обов'язку, яке у поєднанні з волею дає міцні моральні основи армії. Багато уваги він приділяв дослідженню ініціативи, хоробрості, сміливості воїнів і основним шляхом їх формування вважав розвиток їхньої свідомості, розуму, ідеалів. Все це дало можливість формулювати низку цінних порад і рекомендацій щодо військового виховання і навчання.

Не втратили актуальності положення щодо організації МПЗ, що опрацював на початку XX ст. П.І. Ізместьєв, який був учасником Російсько-японської війни, професором Академії Генерального штабу, командувачем окремим корпусом під час Першої світової війни, обіймав посаду редактора журналу «Офицерская жизнь».

У своїх роботах, лекціях, виступах він наголошував на великому значенні морального фактора у досягненні перемоги. Він був переконаний у необхідності морально-бойової підготовки, вивчення людини-воїна, який є головним носієм морального фактора. На його думку, розвиток солдата — це глибокий вплив на його особистість, прищеплення йому певних внутрішніх властивостей. Виходячи з цих положень, він вважав основою дисциплінованості солдата «...не страх покарання, а усвідомлення ганебності покарання». Відсутність дисципліни, на його думку, відкриває простір для стихії факторів, які впливають на психіку воїна, зокрема для страху, який його паралізує. Для подолання паніки він пропонував розвивати мужність, формувати воїна фізично і морально, в необхідні моменти застосовувати силу слова і особистий приклад.

У зв'язку з цим не є випадковістю широке вивчення морально-пси­хологічного фактору бою у російських військово-навчальних закладах на початку XX ст., особливо в Академії Генерального штабу. Але після 1917 р. ці проблеми спочатку були занадто Ідеологізовані, а згодом, практично, забуті.

Питання 1.1. Досвід психологічного забезпечення в сучасних воєнних конфліктах

Багатий позитивний досвід у сфері психологічного забезпечення мають деякі іноземні країни. Найбільш організовано і цілеспрямовано до цієї справи ставляться у Збройних силах США, де ця проблема протягом XX ст. вважається пріоритетною державною справою і ґрунтується на наукових засадах.

Ще до Першої світової війни у США була створена Рада з питань використання психології у військовій справі, що мала 17 комітетів, головним завданням якої було залучення цивільних психологів до вирішення проблем військової психології. У військах працювали спеціальні психологічні лабораторії. Протягом 1917-1918 pp. ними було обстежено 2 млн. осіб. У 1918 р. була створена «Моральна служба».

Під час Другої світової війни були створені секції прикладної психоло­гії при Національній раді оборони США (близько 1000 психологів). Вони здійснили понад 500 різних військово-психологічних досліджень. Результати цієї роботи узагальнені в книзі Брея «Психологія і військова майстерність» (1948).

Здійсненням психологічних досліджень і впровадженням їх результатів у життєдіяльність військ займалися лабораторії при навчальних центрах і відповідні відділи при командуваннях видів військ (у них працювало понад 900 військових і і 300 мобілізованих цивільних психологів). Протягом 1942-1943 pp. вони здійснили психологічне обстеження понад 7 млн. осіб.

«Моральна служба» у 1941 р. була реорганізована в Управління інформації та освіти Міністерства оборони. їх робота узагальнена у чотирьох -томній роботі «Американський солдат» (1949). Після Другої світової війни ці організації були розформовані. Однак під час війни в Кореї відразу було створено Управління психологічної війни (1951).

З 1952 р. почали створювати спеціальні «Мозкові центри» з підготовки кадрів для науково-дослідних установ і спеціальних лабораторій. Це — Ґуверівський інститут з проблем війни і революції у Пало-Альто, Центр стра­тегічних і міжнародних досліджень при Джорджтаунському університеті, які займалися проблемами психологічного протиборства, здійснювали дослідження компонентів психологічної зброї, випробовували різні прийоми психічного впливу на людей.

З часом кількість подібних установ збільшилась.

Російський психолог професор О.Г. Асмолов вважав, що на 1991 р. на потреби армії США працювало приблизно 80 000 психологів (а в СРСР на 1991 р. їх було всього 12 000).

На 1986 р. 146 установ займалися військово-психологічними проблема­ми. Серед них: Управління з вивчення людських можливостей (Александрія); Центр досліджень соціальних систем (Санта-Моніка, 11 наукових від­ділів); Науково-дослідний інститут армії США (Форт Нокс, 250 спеціаліс­тів); Управління дослідження особового складу Збройних сил (275 спеціалі­стів); Центр із вивчення психології іноземних держав (Бруклін); Служба прикладних психологічних досліджень; Школа психологічної війни (Форт Бра­ге); Психологічна служба Агенції національної безпеки; Центр вивчення людських ресурсів ВІ7С; Центр вивчення та розвитку особового складу і лабораторія біодинаміки ВМС; Науково-дослідний інститут поведінки та соціальних наук тощо.

Досить ефективною в США є система управління психологічним забезпеченням.

В операціях США на Гренаді, в Панамі, при ліквідації військової хунти на Гаїті, під час війни у Перській затоці психологічними та пропагандивними заходами керували безпосередньо Президент США та його адміністрація, у заходах брала участь ціла система державних установ, науково-дослідні центри, фонди, суспільно-політичні та громадські організації. Наприклад, під час війни в Перській затоці з метою забезпечення ефективності заходів психологічного забезпечення Головнокомандувач коаліційними силами генерал Норман Шварцкопф звернувся до Президента США Джорд­жа Буша з проханням про організацію психологічних операцій на всіх рівнях. На основі цього прохання Буш підписав три таємні директиви, які визначали порядок ведення психологічної війни у зоні Перської затоки.

В апараті Міністерства армії (суходільних військ) США в службі зв’язків із громадськістю залучено близько 6 000 осіб, у службі роботи з особовим складом— понад 5 000 працівників, служба капеланів складає 3 500 священиків. При штабі армійського корпусу діє відділ суспільних стосунків (20 штатних одиниць), відділ роботи з особовим складом (25 штатних одиниць), відділ капеланів (30 штатних одиниць). Подібні структури існують до штабу батальйону включно. У кожному виді збройних сил США розгорнуті психологічні служби, де зайнято близько 8 000 дипломованих військових і цивільних спеціалістів (психологів І соціологів).

Ефективність дій цих установ було продемонстровано в ході психологічного забезпечення діяльності військ міжнародної коаліції під час підготовки та здійснення операції «Буря в пустелі» проти Іраку.

Цей досвід свідчить про її дуже ретельну і чітку організацію. Міністерство оборони США поставило завдання відповідним службам щодо підготовки якісної інформації про необхідність захисту національної безпеки США і підтримки воєнних дій проти Іраку, і таке завдання було виконане. Світова співдружність практично була переконана у необхідності здійснення операції. В ЗМІ не з'явилось жодної негативної публікації, яка могла б підірвати престиж армії, моральний дух військовослужбовців, сприяти поширенню чуток у суспільстві.

Під час здійснення операції «Буря в пустелі» підрозділи «психологічних операцій» активно застосовували такі засоби психологічного впливу і пригнічення супротивника, як широке введення супротивника в оману, дезінформація в ЗМІ, психологічна обробка населення і військовослужбовців Іраку. З початку бойових дій проти Іраку почалось активне знешкодження, порушення, придушення і захоплення пунктів управління, збору, обробки та розподілу інформації Іраку, були здійснені масштабні заходи щодо дезінформації та морально-психологічного впливу на керівництво держави, збройні сили та інші силові структури. Для порушення інформаційних систем управління військами та зброєю були застосовані засоби РЕБ, інформаційні віруси тощо. Комплексне застосування новітніх засобів боротьби, 38-денне електронно-вогньове придушення та нищівні дії авіації обеззброїли супротивника, викликали масовий психогенний шок військовослужбовців Іраку, почуття приреченості, знесилення, пригнічення, безглуздя опору.

Про уважне ставлення командування багатонаціональних сил у Перській затоці до морально-психічного стану супротивника свідчить тс, що дату початку наступу в штабі генерала Шварцкопфа було затверджено лише після того, як кількість деморалізованих військовослужбовців армії Іраку була визначена психологами США в межах 30-60 %. Після бойових дій з’ясувалося, що практично всі військові частини Іраку, у тому числі й елітна гвардія, були небоєздатними, а масштаб здачі військовослужбовців Іраку в полон перевищив усі очікувані прогнози експертів США. Не допомогли ані покора солдатів Садаму Хусейнові, ані їхній фанатизм.

З метою деморалізації військ супротивника за перші три тижні бойових дій підрозділи психологічних операцій коаліції скинули за допомогою авіації на позиції іракських військ 15 млн. листівок. Листівки були прості за змістом і лаконічні. Текстова частина містила прості пропозиції зрозумілою мовою. Частина листівок готувалась у вигляді ілюстрацій, 25-динарних банкнот, листівок-перепусток для здачі в полон. Серед усіх засобів психологічного впливу на війська Іраку листівки мали найбільший ефект. За своїми технічними якостями вони не зазнавали шкоди ані від вологи, ані від сонця. Для підсилення деморалізації іракської армії на позиції військ Іраку було скинуто 150 тис. радіоприймачів з частотами, фіксованими на прослуховування радіостанції «Голос Америки». Для підсилення психологічного впливу були встановлені ретрансляційні установки для програм «Голосу Америки».

У складі підрозділів психологічних операцій перебували експерти зі знанням арабської мови, традицій, звичаїв, національно-психічних особливостей населення Іраку, які брали участь у підготовці звукопрограм, програм радіомовлення, телебачення, виготовленні листівок та інших заходів психологічної боротьби.

На перебіг бойових дій та їх кінцевий результат мають значний вплив багато факторів, і серед них безпосередньо військовий, тобто готовність військ до виконання бойових завдань. Відсутність такої готовності іракських військ можна проілюструвати таким прикладом. Рішення С. Ху­сейна застосувати хімічну зброю призвело до паніки, тому що 100 % солдат резерву і 20 % солдатів гвардії не мали засобів захисту від ЗМУ.

Значний Інтерес становить досвід психологічного впливу коаліцій
них сил на власні війська і населення. Досвід війни в Перській затоці
показав, що необхідно враховувати морально-психологічний фактор у
лавах власних військ.

Для формування та нарощування високого морального духу особового складу командування коаліційних сил застосувало комплекс форм і методів впливу на особовий склад.

ЗМІ створили навколо воїнів справжній ореол героїв. Вони переконували солдатів, що «Бог, держава та родина» спрямовують їх на цей шлях —шлях перемоги. Загальний осуд було зроблено щодо окремих воїнів — дезертирів і відмовників. Всіляко пропагувалися патріотичні листи, надавалась моральна підтримка з родин воїнів. Було створено «міст допомоги», через який особовому складу надсилалися поштові пакунки, поздоровлення, дозволялись телефонні розмови. На адресу солдатів надходили присвячені їм вірші, пісні, звернення ветеранів. Для підвищення морального духу особового складу активно застосовувалися зустрічі солдатів і офіцерів з відомими державними діячами, сенаторами, колишніми президентами, науковцями, політиками, відомими артистами і творчими колективами тощо.

Велика увага приділялася родинам військовослужбовців міжнаціональних сил: було створено спеціальні центри, які активно фінансувалися для надання підтримки родинам. Пропагандивна робота спрямовувалась на розвиток оптимізму особового складу, укріплення віри у могутність своєї зброї, формування почуття професійної та морально-психологічної переваги над супротивником.

Значна увага приділялась підвищенню морального духу засобами правового виховання, зміцненню законності та правопорядку, заборонам та репресивним заходам. Наприклад, з метою зберігання дисципліни та бойового духу у військах фактично були заборонені алкогольні напої, куріння, наркотики та зв'язки з жінками. Стримувальним фактором був указ стосовно кримінальної відповідальності щодо відмови воювати у Перській затоці. Це каралося позбавленням волі терміном до 5 років, калічення кінцівок каралося терміном до 8 років ув'язнення, зберігання наркотиків —до 6 років, викрадання наркотичних речовин або ліків Із шпиталю — до 10 років.

Впровадження заходів морального та матеріального заохочення, застосування жорстких репресивних заходів допомогло створити і підтримувати у військах коаліції з початку і до кінця операції атмосферу високої боєготовності, військової дисципліни та правопорядку. Під час проведення операцій у військах США 2 506 військовослужбовців були покарані у дисциплінарному порядку або притягнуті до суду. Це вдвічі нижче рівня правопорушень мирного часу.

Значний інтерес має практика психологічної підготовки військовослужбовців до бойових дій у військах коаліції. Було враховано багатий досвід попередніх війн і конфліктів.

Досвід бойових дій у Лівані показав, що 50 % військовослужбовців армії США після закінчення конфлікту отримали важкі бойові психічні розлади. Після війни у В'єтнамі США були змушені створити 196 центрів надання психічної допомоги ветеранам цієї війни. За допомогою в центр звернулося 4 млн. військовослужбовців і членів їхніх родин.

Зрахувався досвід бойових дій Ізраїлю у Лівані, який показав впливовість на рівень бонових психічних втрат такого важливого фактора, яким є інтенсивність бойових дій. У боях і з низькою, і з високою інтенсивністю найстійкішими до психічних порушень і розладів були військовослужбовці з бойовим досвідом (відповідно 37 % і 51 % з них потерпіли від бойового психічного стресу). Найменшу стійкість мали ветерани, які раніше отримали такі пошкодження (57-70 %), а також новачки (40-72 %).

Під час інтенсивних бойових дій, згідно з досвідом США та Ізраїлю, у перші 30 діб боїв один випадок нервового зриву припадає на кожен із 4 випадків бойових втрат. Після 30-денних високоінтенсивних бойових дій бойові психічні втрати можуть перевищити бойові втрати. Після 60-денних бойових дій не виключена втрата боєздатності більшої частини особового складу.

Під час підготовки до бойових дій у Перській затоці командування врахувало такі негативні чинники, які можуть спричинити зниження мораль­но-психологічної готовності військ до виконання бойових завдань, як невпевнене керівництво, можливі втрати командирів, стурбованість чутками, незадовільна згуртованість підрозділів і частин, почуття особистої слабкості. Солдати і сержанти кадрового складу військ коаліції у Перській затоці мали великий досвід служби. Середній вік їхньої військової служби на своїх посадах був 10 років. Командири рот у середньому командували своїми підрозділами 12 років, командири батальйонів — 10 років.

Активно втілювалась у життя програма бойової злагодженості, яка виконувалась протягом 6 місяців із врахуванням особливостей місцевості. З метою підвищення готовності бойової техніки і озброєння до бойових дій в умовах пустелі та високих температур було організовано їх модернізацію згідно з замовленнями командирів частіш. Був поставлений надійний заслін перед інформацією, що мала панічний і деморалізувальний вилив на сили коаліції. Особливо ускладнювали та заважали моральному згуртуванню військ труднощі бою у пустелі, підготовка поховальних команд військовослужбовців, мусування випадків невдалих бомбардувань, фактів потрапляння у полон, загибелі воїнів. У зв'язку з цим така інформація була рішуче заборонена. З метою підтримання життєвого тонусу особового складу до

активної та напруженої роботи були підключені інформаційні та соціологічні служби Пентагону. Широко застосовувалися різні радіо- і телестанції. Для якісного прийому радіопередач серед солдатів і офіцерів військ коаліції було розповсюджено тисячі міні-радіоприймачів. До складу військ було залучено тисячі досвідчених психіатрів і психологів, які спільно зі штатними психологами військових частин і підрозділів займались проблемами запобігання негативних стрес-факторів. Під час індивідуальних і колективних заходів вони прищеплювали військовослужбовцям почуття самоконтролю, холоднокровності та інші якості, які необхідні для збереження дисципліни, боєздатності в момент першого зіткнення з супротивником.

Поряд із індивідуальною психологічною підготовкою командування активно впроваджувало заходи впливу на колективні настрої, думки, звички, взаємовідповідальність, які мають вплив на хід і результат сучасного бою. Всіляко підтримувалось надання взаємодопомоги під час навчань і тренувань, взаємопідтримка тощо. З цією метою формувався позитивний морально-психологічний клімат у військових частинах, підрозділах, екіпажах, обслугах, що допомагало військовослужбовцям правильно сприймати умови обстановки, створювало атмосферу психологічного піднесення, допомагало виконанню бойових завдань, формувало морально-психологічну перевагу над супротивником.

Запобіганню страху перед невідомими бойовими діями командування військ коаліції в Перській затоці протиставило конкретні знання та активне тренування. Наприклад, під час тренувань щодо захисту від хімічної зброї сержанти супроводжували заняття словами: «Якщо ти не встиг одягнути захисний костюм, вважай себе за померлого». Групи офіцерів хімічних військ армії США, виступаючи перед особовим складом, постійно навіювали воїнам думку про те, що вони мають прекрасний захист від ЗМУ і що під час ураження отруйною речовиною військові лікарі їх врятують, а загинути можуть лише із 20 військовослужбовців.

Узагальнюючи досвід організації та проведення заходів психологічного забезпечення військовослужбовців держав коаліції до бойових дій проти армії Іраку, можна визначити основні напрями цієї діяльності:

Сучасна війна — це надзвичайно екстремальна ситуація для функціонування психіки, яка випробовує на міцність і стійкість всі компоненти психіки людини взагалі і психіки військовослужбовця зокрема. Історію людства можна визнати як історію війн. У будь-якій війні є стрес-фактори, які спеціально створюються супротивником для отримання переваги: спочатку морально-психологічної, а згодом і загальної. Будь-яка війна, будь-який бій мають свій внутрішній психологічний зміст, який насамперед спрямований на приголомшення психіки людини.

Так, за результатами досліджень американських вчених, у період Другої світової війни кількість психічних розладів збільшилась порівняно з Першою на 300 %. Загальна кількість звільнених зі служби у зв'язку з психічними розладами перевищувала кількість поповнення, яке прибувало. З цієї причини тільки в американській армії були виведені з лав 504 тис. воїнів, а близько 1 млн. 400 тис. мали різні психічні порушення, які їм не дозволяли деякий час брати участь у бойових діях. Психогенні втрати в армії США під час війни в Кореї та В'єтнамі складали 24-28 % чисельності особового складу, який безпосередньо брав участь у бойових діях.

Значні матеріальні втрати, які негативно впливають на функціонування психіки воїнів і перебіг соціально-психологічних явищ у військовому колективі. Наприклад, за даними німецького інженера Б. Ендрукса, Перша світова війна коштувала 260 млрд. доларів, Друга — 3 300 млрд. доларів. Коли всі знищені матеріальні цінності підчас війн (до ]959 р.) перетворити в золото, то його вистачило б оперезати земну кулю по екватору смугою товщиною 10 метрів і шириною 8 км.

Питання 1.2. Органи психологічного забезпечення в арміях сучасних розвинених країн

Враховуючи досвід США, їхні союзники розробили достатньо ефективну систему психологічного забезпечення. У Бундесвері Німеччини цими справами займаються апарати державно-правового виховання, морально-психологічної підготовки, соціального захисту та інформації збройних сил, які безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони.

В цих структурах зайнято більше 1 900 осіб. Керівництво військовим апаратом ідеологічної обробки здійснюють Перше управління особового складу, ідеологічної обробки та бойової підготовки Головного штабу збройних сил і головних штабів видів збройних сил, а також перші відділи штабів армійських корпусів, командувань ВПС і ВМС дивізій і флотилій, перші відділення бригад. У батальйонах працюють штатні офіцери «внутрішнього керівництва». А при головних штабах збройних сил, суходільних військ, ВПС, ВМС теж існують підвідділи психологічного забезпечення бойових дій. У складі адміністративно-правового управління Міністерства оборони функціонує відділ з проблем релігії (всього у збройних силах Німеччини служать близько 300 військових священиків).

У складі Міністерства оборони Великої Британії с координаційний комітет служб освіти, Головний капелан, бюро пропаганди та інформації, при штабі оборони — управління суспільної інформації. Відповідні структури функціонують при штабах видів збройних сил, військових округів, армійських корпусів, дивізій, полків і батальйонів.

Загальна кількість служби освіти складає близько 1900 осіб, служби військових священиків — більш ніж 400, служби пропаганди та інформації — близько 800.

У французьких збройних силах є служба інформації та громадських стосунків (200 штатних одиниць), управління з питань кадрової та соціальної політики, католицька єпархія, головний протестантський священик.

Підпорядковані структури поширюються до штабу полку, окремого батальйону, в них загальна кількість посадових осіб складає більше ніж 1 800. Безпосередньо у військах упровадженням у практик)' вимог і рекомендацій цих керівних органів займаються командири всіх рівнів, штаби та спеціально створені структури морально-психологічної підготовки.

Аналіз доктринальних установок, вимог бойових статутів сучасних розвинутих країн також підтверджує висновок про велику увагу до морального духу особового складу збройних сил. Наприклад, у чинному статуті суходільних військ Німеччини визначається необхідність високих вимог до духовних якостей військовослужбовців і підкреслюється головна роль людини у сучасній війні. У зв'язку з цим особлива увага надається формуванню в особового складу Бундесверу високої відповідальності, дисциплінованості, бойового духу і вірності обов'язку.

Особлива увага в цих та інших збройних силах приділяється морально-психологічній підготовці _у яка вважається важливим фактором боєздатності армії. Наприклад, у Польовому статуті армії США виокремлюються три основні фактори, які визначають бойову могутність армії. Це:

—воїни з рішучим і твердим характером, які перемагають вже
тому, що не можуть змиритися з поразкою;

—зброя і бойова техніка;

— логічні, зрозумілі та раціональні принципи бойових дій. Морально-психологічна підготовка організується у збройних силах США в ході бойової та фізичної підготовки. Великої Британії — в процесі формування військово-професійних знань, навичок і вмінь у спеціально відведений час, Бундесверу Німеччини —- у ході злагодженості військових підрозділів і частин. Для цього створені спеціальні органи, які навчають офіцерів методиці морально-психологічної підготовки, опрацьовують її зміст і здійснюють постійний контроль. Наприклад, у збройних силах США в кожній дивізії у складі медичного батальйону є психіатр, психолог і соціолог, а також 3-6 помічників сержантів. Методологічні основи організації морально-психологічної підготовки розробляє спеціальний відділ Інституту військових досліджень імені Волтера Рида. Ефективність роботи цих структур можна було спостерігати, наприклад, у ході підготовки та здійснення операції «Буря в пустелі», контртерористичної операції «Основний врожай» в Афганістані тощо.

Питання 2. Психологічні війни та операції