Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Визначення повітрообміну в приміщеннях
Основними шкідливими факторами у виробничих приміщеннях є надлишкова запиленість і загазованість, надлишкові температура та вологість. Якщо у повітрі робочої зони приміщення є декілька шкідливих речовин односпрямованої дії, то у розрахунках беруть той об’єм повітря, що є найбільшим, тобто для речовини найнебезпечнішої для здоров’я людини. Визначення повітрообміну за кількістю видалення газу (м3/год): Qг = Gг / (Z2 – Z1), де G г – кількість газу, що виділяється в приміщенні, г/год; Z2 – гранично допустима концентрація газу, мг/м3; Z1 – концентрація газу в повітрі, яке подається в приміщення, мг/м3. Визначення повітрообміну за кількістю видалення пилу (м3/год): Qn = Gn / (S2 – S1), де Gn – кількість пилу, що виділяється в приміщенні, мг/год; S2 – гранично допустима концентрація пилу, мг/м3; S1 – концентрація пилу в повітрі, яке подається в приміщення мг/м3. Визначення повітрообміну за кількістю видалення надлишкової вологи вентиляційною системою (кг/год): Qф = n Gф / (d2 – d1), де n – коефіцієнт, що враховує кількість вологи, яка припливає в робочу зону; Gф – кількість вологи, що виділяється в приміщенні, г/год; d2 – вологоємність повітря, яке видаляється із приміщення, г/кг сух. повітря; d1 – вологоємність припливного повітря, г/кг сух. повітря. Значення абсолютної вологоємності повітря d2 та d1 визначається за таблицями фізичної характеристики повітря або з допомогою I – d діаграми залежності від нормативної величини відносної вологості повітря, що видаляється із приміщення. Визначення повітрообміну за кількістю видалення надлишкового тепла (кг/год): Qm = m Gн.m. / [C (tвид - tпр)], де m – коефіцієнт, що враховує кількість тепла, яке припливає в робочу зону; Gн.m. – надлишкове тепло, що видаляється із приміщення вентиляційною системою, °С; С – питома теплоємність повітря, яке видаляється із приміщення, кДж/кг°С; tвид. – температура повітря, яке видаляється із приміщення вентиляційною системою, °С; tвид = tр.з. + ψ (Н - 2), де tр.з. – температура повітря в робочій зоні (на висоті 2 м від підлоги), °С; ψ – зміна температури за висотою приміщення (температурний градієнт – градус на 1 м висоти); Н – відстань від підлоги до середини витяжного отвору, м; tпр – температура припливного повітря у приміщення, °С. Кількість шкідливих виділень при технологічних процесах визначають спеціальними розрахунками, наведеними у СНиП II-33-75, у довідках та підручниках з вентиляції. Кількість повітря, необхідного для вентиляції адміністративних, житлових, громадських та побутових приміщень, визначають за кратністю повітрообміну: La = k Vn, де k – коефіцієнт кратності повітрообміну, що залежить від призначення приміщення і показує, скільки разів упродовж години повітря має змінитися у приміщенні; Vn – об'єм приміщення, м3. При розподілі повітряних потоків усередині приміщення необхідно виключити надходження повітря з приміщень з більш небезпечними виділеннями у приміщення з меншою кількістю шкідливих виділень. Це здійснюється створенням розрідження повітря в одних та підпору його в інших приміщеннях. Там, де шкідливих виділень більше, приплив повітря LПР повинен складати 85 − 90 % об’єму витяжки. У всій будівлі ці об’єми мають дорівнювати один одному. За санітарними нормами на кожного працюючого має бути подано свіжого повітря не менше 20 м3/год і не менше 30 м3/год, якщо об’єм приміщення на одного працюючого менше 20 м3. За відсутності шкідливих речовин кількість повітря, що подається у приміщення об’ємом більше 40 м3 на одного працюючого, не регламентується.
|