![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Заключення.
Метою нашого дослідження є теоретичне обґрунтування та практичне доведення специфіки соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу. В процесі реалізації мети були вирішені наступні завдання: Дати аналіз педагогічної літератури з питання соціалізації дитини в оздоровчому таборі. Розкрити вікові особливості дітей та підлітків в умовах оздоровчого закладу. Розкрити особливості формування дитячого тимчасового колективу. Показати виховну систему роботи дитячого оздоровчого комплексу «Южний». В результаті було встановлено, що дитячий оздоровчий заклад – унікальна позашкільна установа, що водночас лікує, виховує та сприяє соціалізації дитини. Літній тимчасовий дитячий оздоровчий табір має певні переваги у вирішенні проблеми розвитку якостей творчої особистості: · в центрі діяльності таких закладів знаходяться не навчальна робота, а інша системотворча робота (спорт, праця, мистецька діяльність тощо); · оздоровчий табір надає широкі можливості для роботи різновікових колективів школярів; · в умовах табору змінюються міжособистісні стосунки, а саме: вихователь виступає не як контролер, дії якого обмежені вимогами уроку, а як активний учасник творчої діяльності, радник чи просто рівнозначний член творчого колективу; · організація діяльності дитячого колективу в умовах табору набуває надзвичайної інтенсивності, наповненості (звичайний день роботи табору може включати 8-10 різних форм виховної діяльності). Існують соціально-педагогічні умови розвитку дитини у виховному процесі дитячого оздоровчого закладу. Це перш за все: · збереження та зміцнення здоров’я вихованців. Лише здорова дитина спроможна й готова до активної творчої діяльності та розв’язання психологічних проблем, які виникають у житті. Здоров’я – передумова самореалізації особистості. Знання, вміння, здібності мають сенс лише тоді, коли фізичний стан дозволяє їх реалізувати. · створення сприятливого морально-психологічного клімату, здорових міжособистісних стосунків в колективі, тобто забезпечення умов захищеності кожного його представника. Зростання соціальної ролі особистості зумовлює необхідність використання надбань соціально-педагогічної науки в практиці дитячого оздоровчого закладу. За таких умов виховна діяльність передбачає: · запобігання перевантаженню вихованців під час інтенсивної насиченої діяльності; · створення відповідних умов для соціалізації кожної дитини. Форми соціально-педагогічної роботи можуть бути такими: індивідуальні, групові, масові; а методи – переконання, змагання, виховання на прикладах, психологічні вправи, самовиховання. Обов’язково враховувати індивідуальність дитини, її знання, почуття, навички, звички, особливості характеру. Основою розвитку особистості дитини в таборі є свобода вибору, свобода бажань і дій, задоволення могутньої потреби пізнавальної діяльності та спілкування. Прикладом такої діяльності є організація дитячого самоврядування на рівних правах з дорослими. Самоврядування є одним з найважливіших факторів формування у дітей умінь й навичок керівництва демократичними процесами. Своїм завданням дитяче самоврядування має формувати ініціативну особистість, здатну приймати нестандартні рішення, залучати вихованців до участі в управлінні загальнотабірними справами. Виняткове значення для підвищення психоемоційного стану та розумового розвитку мають добре організовані тематичні екскурсії: краєзнавчі, до історичних пам’яток, ботанічні, зоологічні тощо. Повсякденні будні повинні чергуватися зі святами, проведення яких сприяє розрядці, передбачає появлення одноманітності, байдужості до оточуючого середовища, підвищує емоційний тонус. Робота соціального педагога – вожатого, вихователя полягає в тому, що за порівняно короткий строк, вони не тільки повинні потоваришувати з дітьми, завоювати в них авторитет, але й згуртувати, об’єднати незнайомих раніше дітей, створити маленький колектив, де б панували взаєморозуміння та взаємопідтримка.
|