Заняття № 25

Тема. Тканини. Тканини рослин і тварин.

Мета: вивчити будову і функції тканин рослин і тварин.

Література: Загальна біологія: (Підруч. для учнів 10-11 кл. серед. загальноосвіт. шк.) М.Є.Кучеренко та інш. – К.: Генеза, 2000. – 464с. § 27, 28

л.2. Тагліна О.В. Біологія. 10 кл. (рівень стандарту, академічний рівень). Підруч. для загальноосв. навч. закл. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 256с.: іл. §141 -44

План

1. Поняття про тканини.

2. Тканини рослин.

3. Тканини тварин.

1. Поняття про тканини.

У багатоклітинних організмів клітини відрізняються (диференціюються) за будовою та виконуваними функціями, утворюючи тканини.

Тканиною називають групу подібних за будовою клітин, структурно і функціонально пов’язаних між собою.

Тканини виникають у більшості багатоклітинних тварин і вищих рослин, нижчі рослини та гриби тканини не мають.

Тканини тваринних організмів, їхню будову, функції, процеси розвитку вивчає наука гістологія, а рослинних - анатомія рослин. Тканини рослин.

2. Розрізняють такі основні типи тканини рослин: твірні, покривні, провідні, механічні та основні.

Твірна тканина (меристема) –складається з клітин, які мають тоненькі клітинні стінки з незначним умістом целюлози та велике ядро. Вони здатні до поділу та росту. Клітини меристеми дають початок клітинам інших типів тканин. За місцем розташування розрізн яють верхівкову, вставну та бічну меристеми.

Верхівкова меристема розташована на верхівці пагона або кореня і забезпечує їхній ріст у довжину. Вставна меристема міститься біля основ міжвузлів стебла деяких рослин(злаків) і також забезпечує їхнє подовження. Бічна меристема міститься всередині стебла або кореня багаторічних рослин, охоплюючи їхню центральну частину у вигляді циліндра. Вона забезпечує ріст цих органів у товщину.

Покривні тканини рослин розташовані на поверхні органів рослин і відмежовують їх від зовнішнього середовища. Розрізняють первинну (епі-дерма, або шкірка) та вторинні покривні тканини. Епідерма складається з одного чи кількох шарів безбарвних живих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Зверху епідерма часто вкрита особливим шаром, який запобігає випаровуванню води через її поверхню, - кутикулою. Вона є продуктом секреції епідермальних клітин та складається із соскоподібної речовини. Вторинна покривна тканина виникає замість відмерлої епідерми, а також у глибинних шарах кори. Частина клітин основної тканини, яка входить до складу кори, відновлює здатність до поділу та утворює шар вторинної меристеми – корковий камбій. Назовні він продукує клітини, потовщені стінки яких просочуються жироподібною речовиною і стають непроникними для газів та води, а вміст цих клітин відмирає. Так утворю-ється корковий шар усередину рослини корковий камбій продукує живі клітини основної тканини верхні шари корку легко злущуються, тому корковий камбій зберігає активність упродовж всього існування органа рослини, утворюючи все нові й нові коркові шари.

Провідні тканини забезпечують у рослині два плини речовин: висхідний (розчини мінеральних солей рухаються до надземних частин) і низхідний (синтезовані в листках і зелених стеблах речовини пересуваються до інших органів). Ці потоки, відповідно, забезпечують два типи провідної тканини – ксилема та флоема. Ксилема складається з власне провідних елементів – судин і трахеїд. Елементи ксилеми можуть також виконувати також опорну функцію. в дозрілому стані вміст трахеїд і судин відмирає.

Флоема містить ситоподібні трубки. Це живі клітини, які послідовно сполучаються своїми кінцями.

Судини, трахеїди та ситоподібні трубки разом утворюють судинно- волокнисті пучки (наприклад: жилки листків).

Механічні тканини виконують опорні функції, надаючи рослині пружності та підтримуючи її органи в певному положенні. До них належать коленхіма та склеренхіма. Коленхіма (від гр. клей, налите) – складається з живих клітин із нерівномірно потовщеними стінками. Вона входить до складу первинної кори молодих пагонів переважно дводольних рослин. Склеренхіма (від гр. твердий) – сукупність видовжених мертвих клітин із товстими оболонками, які забезпечують стійкість рослин до стискання, розтягування, згинання.

Основна тканина, або паренхіма – складається з живих клітин, що мають порівняно тоненькі стінки, між якими є великі проміжки – міжклітинники. Залежно від особливостей будови клітин та виконуваних ними функцій розрізняють різні види паренхіми: Фотосинтезуюча паренхіма утворена з клітин, які містять хлоропласти. Вона міститься в зелених органах рослини. В цих клітинах відбувається фотосинтез. Повітроносна паренхіма, або аеренхіма, виконує функції газообміну і проведення газів до різних тканин і тому має добре розвинені міжклітинники. Найкраще розвинута аеренхіма у водяних і болотних рослин. Запасаюча паренхіма є в усіх органах рослин, утворюючи окремі шари (наприклад: серцевина стебел).

3.Тканини тварин. У багатоклітинних тварин розрізняють епітеліальні, м’язові, нервові, сполучні тканини.

Епітеліальні тканини, або епітелій, покривають тіло, вистеляють його порожнини та порожнини внутрішніх органів. Вони утворюють суцільні пласти, які складаються з одного або багатьох шарів клітин, щільно прилеглих одна до одної. Міжклітинна речовина в епітеліальних тканинах розвинена слабко. Клітини епітелію полярні. Вони часто пошкоджуються і тому в них добре розвинута здатність до регенерації епітеліальні тканини виконують розмежувальну, захисну, секреторну, газообмінну, екскреторну та всисну функції. За формою клітин розрізняютьплоский, кубічний та циліндричний епітелій.

М’язові тканини здатні до скорочення у відповідь на збудження. Їх поділяють на (поперечносмугасті) та не посмуговані(гладенькі). Вони побудовані з м’язових клітин, в основі яких лежать зорієнтовані у певному порядку пучкиміофібрил – ниток, що складаються зі скоротливих білків (актину, міозину). Непосмугована м’язова тканина побудована з клітин невеликих розмірів, які найчастіше мають веретеноподібну форму і лише одне ядро. Їхні міофібрили тоненькі, позбавлені позбавлені по смугованості. Скорочення не посмугованих м’язів дуже повільні, вони здатні до сильного розтягнення. Непосмуговані м’язи входять до складу оболонок внутрішніх органів хребетних тварин. Посмугована м’язова тканина побудована з багатоядерних, видовжених, великих за розмірами клітин. Їхні міофібрили мають вигляд поперечних смуг, бо в них правильно чергуються світлі та темні диски зі скоротливих білків. Ці м’язи здатні скорочуватись значно швидше ніж непосмуговані. Розрізняють посмуговані скелетні та серцеві м’язові тканини.

Нервова тканина. Має здатність до збудження під впливом певних чинників та його проведення. В ній виникають нервові імпульси, що мають електричну природу. Вони проводяться в різних напрямках (від рецепторів до центральної нервової системи і навпаки). Нервова тканина складається з нервових клітин (нейронів) і допоміжних клітин (гліоцитів). Які разом утворюють нейроглію. Нейрони є основною елементарною структурно-функціональною одиницею нервової системи. Вони здатні сприймати подразнення, перетворювати їх у нервові імпульси та проводити останні. Нейрони складаються з тіла та відростків – аксонів та дендритів. У дозрілому стані нейрони не здатні до поділу.

Аксон – видовжений (до 1м), розгалужений на кінці відросток нейрона, по якому імпульси надходять від його тіла до інших нейронів або органів.

Дендрит –коротенький інколи видовжений, дуже розгалужений відросток нейрона, по якому збудження проводиться до тіла нервової клітини від рецепторів або інших нервових клітин.

У нервовій тканині розрізняють сіру речовину, яка складається з тіл нейронів і коротеньких дендритів, та білу, побудовану з відростків нейронів, укритих світлою мієліновою оболонкою, - нервів. На відміну від нейронів, клітини нейроглії зберігають здатність до поділу. Вони виконують функції: заповнюють проміжки між нейронами, відміжовуюючи їх один від одного, а також нейрони від інших органів і тканин; по них до нейронів надходять поживні речовини; вони складають опору для нейронів й утворюють електроізолюючі оболонки навколо їхніх відростків; здатні синтезувати деякі речовини, необхідні для функціонування нервової системи. Окремою функцією нервової системи є секреція спеціалізованими нервовими клітинами біологічно активних сполук- нейрогормонів.

Сполучні тканини складаються з маси міжклітинної речовини та розкиданих у ній клітин. Їх поділяють на впорядковану та невпорядковану. До впорядкованої сполучної тканини належать сухожилки, зв’язки, склера. Їхні волокна утворюють пучки, зорієнтовані в певних напрямках. Ці тканини виконують опорно- рухову та захисну функції.

В у невпорядкованій сполучній тканині міжклітинна речовина складається з безструктурної органічної маси та безладно розкиданих пучків волокон(колаген). Розрізняють щільну та пухку невпорядковані сполучні тканини.

До сполучної тканини належать також кров, лімфа, міжклітинна речовина. Основні їх функції полягають у підтриманні сталості фізико - хімічних властивостей внутрішнього середовища організму (гомеостазу), у транспорті поживних речовин, продуктів обміну, газів, забезпеченні захисних реакцій, а також гуморальної регуляції роботи внутрішніх органів(транспорт гормонів) До рідких сполучних тканин належать кров та лімфа хребетних, гемолімфа членистоногих, порожнинні рідини інших безхребетних. У них містяться різні типи клітин: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити.

У жировій сполучній тканині переважають клітини, що мають багато жирових включень. Основні функції цієї тканини – запасання поживних речовин та теплоізоляція. Жирова сполучна тканина є місцем зберігання метаболічної води.

Ретикулярна сполучна тканина у хребетних це особливий вид сполучної тканини, що складає основу кровотворних органів; вона також входить до складу слизових оболонок кишечнику, селезінки, лімфатичних вузлів. В цій тканині розташовані стовбурні клітини, з яких виникають формені елементи крові. Стовбурні клітини також знаходяться в інших видах сполучної тканини та в епітелії: вони зумовлюють здатність цих тканин до регенерації

Кісткова та хрящова тканини входять до складу опорно- рухового апарату. Їхня міжклітинна речовина дуже щільна та міцна. В кістковій тканині переважають неорганічні сполуки. А в хрящовій – органічні речовини.