Тематика курсу та норми затрат часу

ВСТУП

Сучасні стратегічні і тактичні завдання вищої інженерно-педагогічної освіти вимагають формування професійної компетентності фахівців професійно-технічної освітньої системи. Значною мірою це залежить від їх педагогічної підготовки з дисципліни “Теорія і методика виховної роботи в ПТНЗ”, що передбачає активізацію пізнавальної діяльності студентів на лекційних, семінарсько-практичних заняттях і у процесі самопідготовки. У зв’язку з цим методичні вказівки щодо вивчення курсу орієнтують студентів на освоєння теоретичної та практичної підготовки з виховної діяльності.

У результаті засвоєння теоретичного складника дисципліни студенти повинні знати: сутність процесу виховання; характеристику суб’єкта виховного процесу; принципи та методи виховної роботи; класифікацію форм виховної роботи; традиційні та авторські виховні системи; мету професійного виховання, методику індивідуальної роботи з учнями; основні характеристики колективу; етапи та шляхи формування колективу; сутність та мету самоуправління; вплив сімейного виховання на розвиток особистості; шляхи формування здорового способу життя учнів; самовиховання.

Формуються ці знання в результаті навчальної діяльності на лекційних заняттях та під час самостійного вивчення тематики курсу (див. табл. 1).

Таблиця 1

Тематика курсу та норми затрат часу

(теоретична підготовка)

У дані методичні вказівки включено стислий конспект лекцій, зміст якого кожен студент має доповнити шляхом вивчення рекомендованої навчальної літератури, педагогічних творів та інших джерел.

За підсумками вивчення дисципліни студент повинен вміти: визначати мету виховного заходу; вибирати методи та форми виховної роботи; вміти реалізовувати особистісно-орієнтований підхід в індивідуальній роботі з учнями; застосовувати різноманіття педагогічних систем у виховній практиці; впроваджувати інноваційні методи виховання; здійснювати роботу з батьками учнів; розробляти виховні заходи.

На практичних заняттях та методами самонавчання студенти мають сформувати наступні навички: застосування отриманих знань у виховному процесі; адаптації виховних методик до обставин, що виникають; організації виховної роботи; вирішення педагогічних ситуацій; удосконалення педагогічної майстерності у виховній роботі.

Студенти також повинні були мати міцні навички комплексного характеру, а саме:

– на підставі знань щодо виховних технологій, що використовуються в ПТНЗ, здійснювати виховний процес в ПТНЗ; враховувати педагогічні умови підготовки кваліфікованих робітників у виховному процесі; формувати й реалізовувати зміст виховання в ПТНЗ; здійснювати виховну роботу в дозвільній діяльності учнів ПТНЗ;

– на підставі знань про фактори, що зумовлюють ефективність виховного процесу в ПТНЗ, здійснювати управління виховним процесом в ПТНЗ.

Орієнтиром для засвоєння практичної складової курсу може бути план семінарсько-практичних занять (див. табл. 2).

Таблиця 2

План семінарсько-практичних занять з курсу

Примітка. Позначка “ДФ” у таблицях 1 і 2 означає “денна форма навчання”, а “ЗФ” – “заочна форма навчання”.

Методика оцінювання досягнень студентів з курсу «Теорія і методика виховної роботи в ПТНЗ»

1) максимально можлива кількість балів, отриманих студентами під час поточного тестування з курсу ТМВР – 100 балів,

з них:

- міні контрольна робота на лекціях – 7 контрольних робіт х 5 балів максимально = 35 балів;

- робота на семінарсько-практичних заняттях – 7 занять х 5 балів максимально = 35 балів;

- виконання завдань з самостійної роботи – 5 завдань х 2 бали = 10 балів (максимально);

2) підсумковий (модульний) тест (10 питань, кожна вірна відповідь на які дорівнює 1 бал). Тобто максимально можлива кількість балів за підсумковий тест – 10 балів.

3) Додаткові бали:

- написання реферату й виступ з висвітленням його основних положень – 5 балів;

- участь у студентських конференціях —10 балів;

- публікація тез доповіді — 10 балів.

4) Розподіл балів:

Бажаємо Вам, шановні студенти, успіхів у засвоєнні дисципліни “Теорія і методика виховної роботи в ПТНЗ”!

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Лекція 1

Тема 1. Виховання як педагогічне явище

Мета: сформувати у студентів уявлення про історичні етапи розвитку педагогіки і теорії виховання як складника педагогічної науки, знання щодо предмету, завдань, основних категорій дисципліни, сутності виховного процесу, його ролі та місця у процесі формування особистості, характерних особливостей виховання в ПТНЗ.

План

1.1 Виховання як категорія педагогіки.

1.2 Фактори розвитку особистості.

1.3 Виховний процес: сутність, роль та місце у процесі формування особистості.

1.4 Характерні особливості виховання в ПТНЗ.

1.5 Сучасні проблеми виховання (самостійно).

1.1 Педагогіка – наука про виховання, навчання і освіту підростаючого покоління. а теорія виховання – одна з її галузей. Предмет теорії виховання: закономірності, принципи, цілі, зміст, форми, методи, засоби, оптимальні умови виховання у різних видах діяльності та спілкування.

Основні категорії:

– виховання: передача і організація засвоєння накопиченого людством соціально-історичного досвіду, його духовної культури (у широкому розумінні); педагогічно цілеспрямована організація діяльності і спілкування, яка сприяє формуванню у вихованців спроектованих цінностей, світогляду, якостей, рис характеру, поведінки тощо (як педагогічна категорія);

– особистість – специфічна суспільна особливість людини, пов'язана з засвоєнням матеріального і духовного досвіду, накопиченого людством;

– індивідуальність – характеризує несхожість, своєрідність, відмінність однієї людини, особистості від іншої;

– формування – процес і результат цілеспрямованих (виховання) і стихійних впливів соціальної дійсності на особистість;

– соціалізація – процес засвоєння індивідом соціального досвіду, цінностей, норм, установ, властивих суспільству, соціальним групам, до яких він належить;

– індивідуальний розвиток – зовнішні і внутрішні, кількісні і якісні зміни, які характеризують рух людської істоти від нижчих до вищих рівнів її життєдіяльності (від незнання – до знання; від копіювання – до оригінальної творчої роботи тощо).

1.2. Фактори розвитку особистості, які знаходяться в діалектичній єдності, взаємодії, взаємовпливі:

– спадковість передбачає відтворення в нащадках біологічної схожості з батьками: фізіологічної (форми тіла, зріст, колір очей, волосся тощо); особливостей нервової системи, хвороб, патологічних явищ; певних задатків. Їх розвиток, формування залежать від сприятливих або несприятливих умов;

– середовище – це оточення особистості, яке зводиться до трьох груп: макрофактори (суспільство, держава, планета, космос); мезафактори (етнокультурні умови, тип поселення, де живе і розвивається людина); мікрофактори (сім'я, навчальні заклади, групи ровесників, ЗМІ);

– активність – властивість особистості, якісна її характеристика, що передбачає вибіркове внутрішнє ставлення до різних зовнішніх умов і впливів;

– виховання як педагогічно цілеспрямовано організовані різноманітні види діяльності (навчально-пізнавальна, трудова, ігрова, суспільна тощо) і спілкування.

1.3 Виховний процес – це цілеспрямоване формування особистості; спеціально організована, керована і контрольована взаємодія вихователів і вихованців, що має кінцевою своєю метою формування особистості, потрібної та корисної суспільству; сукупність дій вихователя і вихованця у процесі їх діяльності й спілкування, що забезпечує взаємодію індивіда з оточуючим світом, формування його ставлень до дійсності (до себе, людей, сім'ї, праці, держави, природи, світу речей тощо.)

Особливості виховного процесу:

– цілеспрямованість;

План

2.1 Закономірності виховного процесу.

2.2 Характеристика принципів виховання.

2.3 Вихованість як критерій результативності виховного процесу.

2.4 Етапи процесу виховання.

2.1 Закономірності – це зв'язки між найважливішими компонентами виховного процесу. Серед них:

– залежність ефективності виховного процесу від організації діяльності і спілкування вихованців;

– залежність результативності виховного процесу зовнішніх впливів (на свідомість, почуття, волю особистості) і внутрішніх процесів особистості. (активності і самостійності в діяльності й спілкуванні);

– залежність від реалізації основних принципів.

2.2 Принципи – це загальні вихідні положення, що відбивають основні вимоги до змісту, методів, організації виховного процесу.

Вимоги до принципів: обов'язковість, комплексність, рівнозначність.

Принципи виховання утворюють систему:

– принцип гуманізації виховання;

– принцип особистісного підходу;

– принцип зв’язку виховання з життям і працею;

– принцип єдності виховних впливів;

– принцип стимулювання особистості до самовиховання;

– принцип цілісного підходу до виховання.

2.3 Вихованість особистості – це результат і показник якості виховної діяльності.

Ознаки вихованості: відношення особистості (інтерес, прагнення, готовність, любов до чогось), добровільне виконання певних дій (допомагати, робити фізичні вправи, виявляти самостійність), мотиви дій, вчинків.

2.4 Етапи виховання:

– оволодіння й усвідомлення знань вихованцями про норми і правила поведінки,

– формування переконань (твердих, заснованих на визначених принципах і світогляді поглядів, що слугують керівництвом у житті);

– формування почуттів (стійких і узагальнених ставлень людини до суб’єктів і об’єктів життєдіяльності).

Лекція 3