Висновки та пропозиції

Пропонуємо для покращення обліку, аналізу та аудиту в державній інспекції сільського господарства в Київській області впровадити покращену методику аудиту, перейти на стандарти, удосконалити аналітичний облік, поліпшити контроль витрат, метод нарахування амортизації і т. д.

Для забезпечення більшої інформативності первинних документів з обліку основних засобів у бюджетних установах форму Акту приймання-передачі умовно поділити на чотири частини:

-інформація про учасників операцій з основними засобами,
-дані про об’єкт основних засобів на дату передачі,
-дані про об’єкт основних засобів на дату прийняття до бухгалтерського обліку,
-індивідуальна характеристика об’єкту.

При цьому доцільно вносити інформацію про організацію, яка здійснює передачу основного засобу. Особливо важливими ці відомості є при відображенні безоплатної передачі необоротних активів.

При цьому необхідно вказати суму залишкової вартості та суму нарахованого зносу таких об’єктів.

Існуюча форма Акту приймання-передачі не дає можливості відображення цих показників. Тому цю інформацію доцільно заносити до Акту «Дані про об’єкт основних засобів на дату передачі», вдосконалена форма якого пропонується до впровадження.

Зауваживши, що витрати, пов’язані з надходженням об’єкта, підтверджуються відповідними первинними документами, які свідчать про їх здійснення. Проте остаточна сума первісної вартості об’єкта, яка відображається в акті приймання-передачі й інвентарній картці і складається з цих витрат, фактично не підтверджена документом з її розрахунком, що призводить до помилок у бухгалтерському обліку.

Тому науковці пропонують також ввести форму «Розрахунок первісної вартості основних засобів бюджетної установи», як додаток до акта приймання-передачі основних засобів.

Також на сьогодні пропонується оптимізація форми Інвентарної картки обліку основних засобів. В сучасному її вигляді містяться графи для відображення збільшення первісної вартості даних активів у результаті модернізації, реконструкції та дообладнання. Але оновленою Інструкцією № 64 передбачено, що переоцінка даних активів може відбуватися шляхом індексації або приведення залишкової вартості до справедливої.
Тому науковці аналогічно до Акту приймання-передачі основних засобів пропонують структурувати форму ОЗ-6 (бюджет) і результати переоцінки основних засобів заносити у розділ 3 «Переоцінка».

На мій погляд, впровадження цих рекомендацій значно спростить розрахунок первісної вартості основних засобів бюджетних установ, а відтак забезпечить кращу об’єктивність облікової інформації.

Отже раціональне використання основних засобів та функціональних потужностей бюджетної установи сприяє покращанню всіх техніко-економічних показників, зокрема збільшенню обсягу діяльності, зниженню трудомісткості одиниці виконаних робіт або наданих послуг.[17, с.53]
Зважаючи на це, особливо важливим стає узагальнення основних моментів обліку та аналізу ефективності використання основних засобів бюджетних установ.

Основні правила обліку основних засобів у бюджетній сфері визначені Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, що затверджена Наказом Державного казначейства України від 17.07.2000 р. № 64. Останні зміни до Інструкції були внесені 22.12.2009 року та 02.09.2010 року. Суть змін полягає в такому.

По-перше, основні засоби тепер розподілено на 7 груп. Причому в межах кожної групи виділено підгрупи, до кожної з яких застосовуються різні норми нарахування зносу: 2, 4, 5, 7, 10, 15, 20 %.

По-друге, для основних засобів (у розрізі кожної підгрупи) установлено строки корисного використання. Цю інформацію наведено в додатку до Наказу Держказначейства від 22.12.2009 р. № 526.

По-третє, тепер знос нараховується за повні календарні місяці перебування основних засобів в експлуатації.

По-четверте, в Інструкції № 64 з’явився окремий п. 1.24, в якому визначено, що необоротні активи, отримані безоплатно від інших установ, зараховуються на баланс установи за первісною (відновлювальною) вартістю.

По-п’яте, Наказом Державного казначейства України від 02.09.2010 р. № 312 уточнено, що в інвентарних картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет) та № ОЗ-8 (бюджет) у графі «Знос» зазначається річна норма зносу у гривнях та відсотках.

Нагадаємо, що у картках обліку основних засобів типової форми № ОЗ-6 (бюджет) ведеться облік будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин і обладнання, автоматизованих ліній, інструментів, виробничого (уключаючи прилади) і господарського інвентарю, транспортних засобів, вимірювальних приладів і регулювальних пристроїв, лабораторного обладнання. Типова форма № ОЗ-8 (бюджет) призначена для обліку робочої, продуктивної та племінної худоби, а також багаторічних насаджень і капітальних витрат на поліпшення земель.

Останніми роками проводиться оптимізація обліку основних засобів бюджетних установ. Разом з тим, з метою його подальшого вдосконалення сьогодні пропонуються зміни у чинних типових формах документів з обліку основних засобів.

Типові форми первинного обліку операцій з основними засобами були затверджені ще у 1998 році. З того часу методологія обліку в бюджетних установах зазнала змін, а типові форми з обліку основних засобів залишаються незмінними протягом п’ятнадцяти років. Вони містять окремі графи, що втратили свій зміст і в установах не використовуються. Водночас окремі показники, наявність яких передбачена Інструкцією з бухгалтерського обліку необоротних активів бюджетних установ, опинилися поза реєстрацією в типових формах первинного обліку.

Зважаючи на це, доцільним було б переглянути типову форму Акту приймання-передачі основних засобів для бюджетних установ (ОЗ-1 бюджет).

Порівняно основні етапи проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах за різними методиками. Запропоновано алгоритм проведення аналізу основних засобів та визначено напрями вдосконалення оцінки основних засобів у бюджетних установах.

В умовах нестабільності економіки та дефіциту бюджету особливої уваги потребує фінансування бюджетних установ та ефективність використання коштів. Бюджетні установи мають свої особливості обліку та аналізу, крім того, на будь-які дії потрібні кошти, час на їх отримання та обґрунтованість використання, адже більшість активів придбаються за рахунок коштів. Слід зауважити, що більшість активів становлять саме необоротні активи, що підтверджує актуальність даної теми. При цьому внаслідок нечастого оновлення основних засобів важливим є раціональне їх використання, що можна покращити за допомогою проведеного аналізу, виявлених проблемних ділянок та їх усунення, що підвищує актуальність даного дослідження.

Проблемами обліку, аналізу і контролю в бюджетних установах, зокрема необоротних активів, займалися такі вчені та економісти-практики, як: Болюх М. А., В. Батіщев, Р. Джога, В. Лемішовський, В. Матвеєва, С. Свірко, Б. Усач, Панков Д. А., Головкова Є. А., Загородній А. Г., Є. Данилов та ін. Проте, не применшуючи досягнень цих вчених, слід зазначити, що вдосконалення проведення аналізу основних засобів у бюджетних установах потребує подальшого дослідження внаслідок великої кількості нюансів та відсутності вчасного фінансування для вирішення виниклих проблем в умовах нестабільної економіки.

За своїм призначенням основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі. Ті з них, котрі перебувають у розпорядженні бюджетних та наукових установ, виступають у формі невиробничих основних засобів, на відміну від виробничих фондів сфери матеріального виробництва. Спільними їх рисами є те, що вони використовуються протягом тривалого терміну і під час свого функціонування зберігають свою натуральну форму, поступово зношуються та морально старіють у міру розвитку науки та техніки. Основні засоби бюджетних установ виступають у якості предметів невиробничого споживання, як загального, так і особистого. Характерним при цьому є те, що їх споживання є процесом створення послуг із задоволення потреб працівників. Слід зауважити, що не всі основні невиробничі засоби однаково впливають на виконання основних функцій бюджетних та наукових установ. Через це їх умовно поділяють на активну та пасивну частини.

На нашу думку наявність та рух основних засобів характеризується в натуральному та грошовому відношенні. Такі дані дозволяють проводити аналіз основних засобів в узагальненому вигляді та в аспекті окремих їх видів. Саме тому на початковому етапі аналізу вивчається структура й динаміка необоротних активів бюджетної установи [16, с. 34].

Далі логічним є з’ясування, чи вистачає основних засобів для погашення потреб чи, навпаки, забагато. Як вважає Загородній А. Г., аналіз забезпеченості основними засобами починається з оцінки відповідності їх наявної кількості за складом і структурою нормативним потребам бюджетної установи, які визначаються, виходячи з її потужності, обсягу та функціональних особливостей діяльності.

Аналіз ефективності використання основних засобів як одного з основних видів ресурсів бюджетної установи базується на загальній методиці оцінки використання ресурсів, що передбачає обчислення й аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів в одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг) [15].

Отже Що ж стосується аналізу ефективності використання основних засобів бюджетних установ, то він повинен включати:

1) оцінку відповідності їх наявної кількості за складом і структурою нормативним потребам бюджетної установи, які визначаються, виходячи з її потужності, обсягу та функціональних особливостей діяльності;

2) розрахунок показників інтенсивності руху та якісного стану основних засобів – показників придатності й зносу;

3) аналіз показників віддачі на одиницю ресурсів та місткості ресурсів у одиниці продукції (для бюджетної установи – наданих послуг). Показники віддачі ресурсів бюджетної установи характеризують величину виконаної роботи або наданих послуг у розрахунку на 1 грн. використаних ресурсів, а показники місткості характеризують витрати або запаси ресурсів у розрахунку на 1 грн. виконаної роботи чи наданих послуг. Під запасами ресурсів розуміють наявний їх обсяг на звітну дату, а під витратами – поточні витрати ресурсів, зокрема, за основними засобами – нарахований знос.

Фондовіддача виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує скільки надається послуг на одиницю основних виробничих фондів.

Фондомісткість є вартістю основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю послуги бюджетної установи.

Загальну методику аналізу ефективності використання основних засобів, що є універсальною для всіх без винятку бюджетних установ, можна доповнити аналізом оцінки ефективності використанні основних засобів, що відіграють специфічну роль у діяльності бюджетної установи.

Серед таких показників можна виділити, наприклад:

- середній термін використання ліжка, середня оборотність одного ліжка, кількість проведених обстежень за допомогою певного апарату тощо (для лікувально-діагностичних закладів);

- середня наповненість класу учнями або студентами, кількість змін навчання тощо (для навчальних закладів) і т.д.

Загальні та спеціальні показники ефективності використання основних засобів бюджетних установ дають можливість комплексного вивчення стану управління установою і показують першочергові напрямки вдосконалення основних засобів.

Таким чином, розглянуті у даній статті останні зміни нормативної бази з питань обліку основних засобів повинні враховуватися при відображенні облікових процедур у всіх бюджетних установах. Крім того, ці зміни зумовлюють необхідність оптимізації типових форм первинного обліку операцій з основними засобами. Тому в статті запропоновані пропозиції щодо вдосконалення цих форм. Крім того, автором статті узагальнено основні показники ефективності використання основних засобів бюджетних установ і запропоновано застосування в аналізі спеціальних показників, які будуть відрізнятися залежно від сфери діяльності бюджетної установи.