Ігрові технології

Гру як засіб навчання і виховання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували з давнини. Широке застосування гра знаходять у народної педагогіці, в дошкільних і позашкільних установах. У сучасному школі, що робить ставку активізацію й інтенсифікації процесу, ігрова діяльність використовують у наступних випадках:

· як самостійних технології засвоєння поняття, теми і навіть розділу навчального предмета;

· як елементи (навіть дуже суттєві) більш широкою технології;

· як технології уроку (заняття) чи фрагмента; - як технологія позакласної роботи.

«Поняття «ігрові педагогічні технології» включає досить велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу у формі різних педагогічнихигр».

Педагогічна гра у відмінності від звичайних ігор володіє істотною ознакою - чітко поставленою метою навчання і відповідними їй педагогічними результатами, які можуть бути обгрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальної спрямованістю.

Гра являє собою невелику ситуацію, побудова якої, нагадує хроматичне твір зі своїм сюжетом, конфліктом і діючими особами. У ході гри ситуація програється кілька разів і при цьому щораз у новому варіанті. Але разом з тим ситуація гри - ситуація реального життя. Незважаючи на чіткі умови гри в ній обов'язково є елемент несподіванки. Почувши несподіване запитання, дитина починає думати, як на нього відповісти. Тому для гри характерно спонтанність мови. Мовне спілкування, яке включає не тільки мова власну, як жест, міміку, має цілеспрямованість і носить обов'язковий характер.

У людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:

В· розважальну (Це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, пробудити інтерес);

В· комунікативну: засвоєння діалектики спілкування;

В· самореалізації в грі як полігоні людської практики;

В· діагностичну: виявлення відхилень від нормальної поведінки;

В· функцію корекції: внесення позитивних змін...

структуру особистісних показників;

В· міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;

В· соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитки.

Більшості ігор властиві чотири головні риси:

1. Вільна розвивальна діяльність, що вживаються лише за бажанням дитини, заради задоволення самого процесу діяльності, а не тільки від результату.

2. Творчий, в значною мірою імпровізаційний. Дуже активний характер це діяльності.

3. Емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція і т. п. (чуттєва природа гри, В«емоційна напругаВ»);

4. Наявність прямих або непрямих правил. Відображають зміст гри.

У структуру гри як діяльність органічно входить цілепокладання, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, в яких особистість повністю реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору і елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.

У структуру гри як процесу входять:

В· Ролі, взяті на себе граючими;

В· Ігрові дії як засобу реалізації цих ролей;

В· Ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;

В· Реальні відносини між граючими;

В· Сюжет (зміст - Область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення гри неможливо вичерпати й оцінити розважально-рекреативна можливостями. У тому й полягає її феномен, що будучи розвагою, відпочинком вона здатна перерости в навчання.

Гра в навчанні - яскравий приклад двох плановості, коли педагогічна мета прихована і виступає в завуальованій формі. Аналіз літератури з використання гри в навчанні показує, що гра - явище поліфункціональне. Важко переоцінити виховне значення гри, її всебічний вплив на дитину. Гра допомагає згуртувати дитячий колектив, в активну діяльність втягуються боязкі та сором'язливі і це сприяє самоствердження кожного в колективі. В іграх виховується свідома дисципліна, працьовитість, взаємодопомога, самостійність.

На уроках ігрова форма занять створюється за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання учнів до навчальної діяльності.