Психологічні методи кримінологічного дослідження

За допомогою психологічних методів, які використовують у кримінологічних дослідженнях, можна отримати розгорнуту характеристику особи злочинця, здійснити якісну й кількісну оцінку внутрішньо- і міжгрупових процесів спілкування, що, зокрема, дуже важливо для класифікації та типології злочинців.
Найпоширенішими у кримінології психологічними методами є тестування і соціометрія.
Тестування є різновидом методу опитування. Тест — це завдання, запитання й ситуації, які розробляє дослідник і ставить перед досліджуваною особою. Мета тестування полягає у встановленні психологічних характеристик особи злочинця: його інтелектуальних можливостей як індивіда, творчих здібностей, схильності до ризику, самоконтролю, жорстокості, швидкості реагування в надзвичайній ситуації тощо.
Для вивчення людини існує багато різних тестів. Зокрема, у кримінологічних дослідженнях застосовують тести тематичної апперцепції (ТАТ), методику багатоаспектного дослідження особи (ММРІ), восьмикольоровий тест Люшера та ін.
Тестові дослідження, що побудовані на науковій основі, дають можливість більш повно і всебічно вивчити особу злочинця, у тому числі окремі категорії злочинців. Незважаючи на складність окремих психологічних тестів (які іноді складаються з великого переліку питань), за їх допомогою можна швидко дослідити велику кількість осіб.
Соціометрію (від лат. socius — товариш, співучасник і metrum — вимірювання) (соціометричне опитування) вітчизняна наука запозичила із психології і соціології зарубіжних країн. Соціометричне дослідження — це метричне вивчення емоційно-психологічних зв’язків між людьми. На думку засновника цієї методики американського вченого Дж. Морено, соціометричний метод — це система технічних засобів і процедур, які застосовують для метричного й якісного аналізу соціально-емоційних зв’язків індивідуума з членами групи, в якій він працює і живе. За допомогою цього методу можна отримати відображення динаміки внутрішніх взаємовідносин членів групи, здійснити кількісну й якісну оцінку внутрішньо-та міжгрупових процесів спілкування, визначити симпатії та антипатії людей всередині групи, наявність лідера, угруповань, конфліктних ситуацій.
До основних переваг соціометрії належать простота і швидкість здійснення дослідницьких процедур, наприклад опитування членів групи з метою виявлення їх бажання або небажання спільно вчитися, працювати, відпочивати, виконувати громадські доручення.
Соціометрія ґрунтується на соціометричному опитуванні — необхідному переліку (наборі) запитань, що задаються опитуваним з метою виявлення відносин з іншими членами групи. Опитування в соціометричному дослідженні повинно відповідати загальним вимогам, що висуваються до формулювання запитань у будь-якому опитуванні — анкетуванні або інтерв’юванні. Отримані в результаті соціометричного опитування дані оброблюють, підсумовують і зводять у соціоматриці (таблиці) або соціограми (схеми). Аналіз таблиць і схем дає змогу, з одного боку, виявити соціально-психологічні властивості особи й групи, а з іншого — вибрати ефективні засоби керування механізмом взаємодії особи і групи.
У кримінології соціометрію як метод пізнання застосовують рідко, здебільшого у дослідженнях кримінологічних проблем сімейних відносин. Разом з тим цей метод можна успішно застосовувати у дослідженнях окремих проблем кримінології, зокрема при вивченні ефективності заходів кримінального покарання (позбавлення волі, виправних робіт тощо), інституту співучасті. Застосовуючи цей метод, можна змінювати склад груп засуджених, які відбувають покарання у виправно-трудових установах, вирішувати конфліктні ситуації, оздоровлювати психологічну атмосферу.