![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Київ - 2015
Практична робота №1 з дисципліни “ Інформатика та комп’ютерна техніка ” Тема: ” Теоретичні основи інформатики та комп’ютерної техніки. “
Виконала: Овчатов Владислав Юрійович студент 3-ї групи І-го курсу спеціальності 6507
Перевірив: Куліда В.Г.
Київ - 2015
1. Дати поняття інформатики, інформації. 2. Перелічити складові частини інформатики та описати їх характеристики. 3. Описати носії інформації. 4. Описати способи подання і кодування інформації у комп’ютерах. 5. Дати поняття системи числення та роботи у різних системах числення: Ø десятковій; Ø двійковій; Ø вісімковій; 6. Описати способи переведення чисел з однієї системи числення у іншу, надати приклад. 7. Надати структурну схему персонального комп’ютера. 8. Описати складові частини ПК: Ø процесор; Ø пам’ять комп’ютера та її основні види; Ø пристрої уведення/виведення інформації. 9. Дати стислий опис програмного забезпечення ПК: Ø системне програмне забезпечення; Ø прикладне програмне забезпечення; Ø програмні засоби.
1) Інформатика — це теоретична та прикладна (технічна, технологічна) наука, що вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також методи і (технічні) засоби її створення, перетворення, зберігання, передачі та використання в різних галузях людської діяльності. Інформація - це сукупність відомостей (даних), які сприймають із навколишнього середовища (вхідна інформація), видають у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігають всередині певної системи. 2) Складові частини інформатики: Теоретична інформатика - вивчає структуру й загальні властивості інформації, а також закономірності всіх процесів комунікації. Прикладна інформатика - займається вивченням законів, методів і способів нагромадження, обробки та передачі інформації за допомогою обчислювальної техніки. 3) Носії інформації. За формою сигналу, який використовується для запису даних, розрізняють аналогові та цифрові носії. Для перезапису інформації з аналогового носія на цифровий чи навпаки необхідно застосовувати аналогово-цифрове чи цифро-аналогове перетворення сигналу. За призначенням розрізняють носії: · для використання на різних пристроях · вмонтовані у певний пристрій За стійкістю запису і можливістю перезапису: · постійні запам'ятовуючі пристрої (ПЗП), вміст яких не може бути змінено кінцевим користувачем (наприклад, CD-ROM, DVD-ROM). ПЗП в робочому режимі допускає тільки зчитування інформації. · записувані пристрої, у які кінцевий користувач може записати інформацію тільки один раз (наприклад, CD-R, DVD-R, DVD+R, BD-R). · перезаписувані пристрої (наприклад, CD-RW, DVD-RW, DVD+RW, BD-RE, магнітна стрічка тощо). · оперативні пристрої забезпечують режим запису, зберігання й зчитування інформації в процесі її обробки. Швидкі, але дорогі ОЗП(SRAM, статичні ОЗП) будуються на основі тригерів, повільніші, але дешеві різновиди (DRAM, динамічні ОЗП) будуються на основі конденсатора. В обох видах оперативної пам'яті інформація зникає після відключення від джерела струму. Динамічні ОЗП потребують періодичного оновлення вмісту - регенерації. За фізичним принципом: · перфораційні (з отворами або вирізами) - перфокарта, перфострічка; · магнітні - магнітна стрічка, магнітні диски; · оптичні - оптичні диски CD, DVD, Blu-ray Disc; · магнітооптичні - Магнітооптичний компакт-диск (CD-MO); · електронні (використовують ефекти напівпровідників) - карти пам'яті, флеш-пам'ять. За конструктивними (геометричними) особливостями: · дискові (магнітні диски, оптичні диски, магнітооптичні диски); · стрічкові (магнітні стрічки, перфострічки); · барабанні (магнітні барабани); · карткові (банківські картки, перфокарти, флеш-карти, смарт-картки) Іноді носіями інформації також називають об'єкти, читання інформації з яких не потребують спеціальних пристроїв - наприклад паперові носії. 4) Код - набір символів (умовних позначень) для представлення інформації. Кодування - процес подання інформації у вигляді коду. Знаменитий німецький вчений Готфрід Вільгельм Лейбніц запропонував ще в XVII столітті унікальну і просту систему подання чисел. «Обчислення за допомогою двійок» і це є для науки основним і породжує нові відкриття... при зведенні чисел до найпростіших якими є 0 і 1, скрізь з'являється чудовий порядок. Сьогодні такий спосіб подання інформації, за допомогою мови містить два символи 0 і 1, широко використовується в технічних пристроях.
Ці два символи 0 і 1 прийнято називати бітами (від англ. Binary digit - двійковий знак). Біт - найменша одиниця виміру інформації та позначається двійковим числом. Більш великою одиницею зміни обсягу інформації прийнято вважати 1 байт, який складається з 8 біт. 1 байт = 8 бітів. Інженерів такий спосіб кодування залучив простотою технічної реалізації - є сигнал чи ні сигналу. За допомогою цих двох цифр можна закодувати будь-яке повідомлення. 1 Кбайт = 1024 байт з вісімкової в десяткову: 1 Мбайт = 1024 Кбайт 1 Гбайт = 1024 Мбайт 1 Тбайт = 1024 Гбайт 5) Система числення – це спосіб зображення чисел за допомогою символів, що мають певні кількісні значення. Мінімальний набір знаків, якими записуються число, називається алфавітом. Кількість знаків в алфавіті називається основою системи числення.
|