Методи організації діяльності і формування суспільної поведінки особистості та їх характеристика.

До цієї групи методів належать методи привчання, тренування, педагогічна вимога, громадська думка, метод прогнозування, створення виховних ситуацій.

Характерна риса: вони знаходять своє конкретне втілення в будь-якому виді діяльності школярів.

Важливою умовою формування морального досвіду школярів є звернення педагога до власного, набутого в процесі життя і виховання досвіду дитини. Педагог покликаний спонукати дітей актуалізувати їхній життєвий досвід, створювати умови для злиття цього досвіду з " чужим", суспільно-історичним досвідом.

Методи привчання – метод, який забезпечує інтенсивне формування необхідної якості. Це процес від перших дитячих кроків, висловлення слів ввічливості, вироблення навичок дотримання гігієнічних норм, культури поведінки за столом і поступово переходить у стійке дотримання норм і правил суп. поведінки.

Тренування – метод формування необхідних якостей особистості шляхом багаторазового повторення дій і вчинків учнів.

Педагогічна вимога - це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє ті чи інші дії людей, виявляють у них ті чи інші якості. Макаренко: " сутність мого педагогічного досвіду... якомога більше вимог до людини, і якомога більше поваги до неї". Вимога може виступати перед учнем як конкретна реальна задача, яку йому необхідно виконати в процесі діяльності Вимоги бувають прямі (характеризується позитивністю, інструктивністю, рішучістю) в формі указу, приказу, пропозиції, не прямі - просьба, порада, натяк. Вчитель повинен дотримуватися міри в пред'явленні вимог.

Громадська думка - це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності, які становлять загальний інтерес. Громадську думку високо оцінював Макаренко. Громадська думка виступає як метод виховного впливу і як результат виховання: перетворення громадської думки в індивідуальну і індивідуальної - в громадську. Велике значення громадська думка має в колективі.

Прогнозування - передбачення на перспективу. В основі лежить прагнення особистості до майбутнього, до здійснення мрії, цілі, ідеї, проекту. Прогнозування виступає і як життєво важливий процес, який здійснюється в усіх сферах діяльності особистості. Виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні відповідних гіпотез, передбачень Прогнозування визначає напрями дій, які породжують енергію для досягнення мети. Саме ця енергія і є основною рушійною силою, яка систематично веде особистість чи колектив від однієї перспективи до іншої. Макаренко - " метод перспективних ліній".

Прогнозування - відображується в плануванні шкільного життя (при його складанні слід враховувати потреби, нахили кожної особистості), створення виховних ситуацій (допомагає розібратися учням як вести себе в тій чи іншій життєвій ситуації). Виховною ситуація стає тоді, коли набуває педагогічного спрямування.

Створення виховних ситуацій – це може бути подорож, похід, екскурсія. (спец. створених пед. умов)

Опосередкована вимога – позитивне ставлення педагога до вихованця; не виявлено чіткого ставлення вихователя; негативна ставлення педагога до діяльності учнів.

Сухомлинський: для організації д-ті свого маленького колективу Сух. створив відповідну ситуацію, привчав робити дітей робити те чи інше. Яскравим прикладом э процес вчиння дітей читати і писати. Ці процеси він вміло поєднувати з грою.