Теоретичні засади внутрішньогосподарського контролю довгострокових біологічних активів тваринництва

Галузеві особливості сільського господарства суттєво впливають на організацію і технологію виробництва, та відповідно, на побудову бухгалтерського обліку та контролю. До таких специфічних об’єктів обліку відносяться довгострокові біологічні активи тваринництва. На сьогодні не розроблено на законодавчому рівні методичні рекомендації щодо контролю біологічних активів на підприємствах сільськогосподарської галузі, в результаті чого контролюючі органи зобов’язані застосовувати загальні нормативно-правові акти при організації та методиці ведення контролю.

Особливості обліку біологічних активів в Україні сформувалися на основі класифікації біологічних активів, що розроблена з урахуванням властивостей сільського господарства нашої країни та міжнародних стандартів, зокрема МСБО 41 «Сільське господарство» [22, с. 44].

Твариництво об’єднує декілька відносно самостійних галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво, бджільництво, рибництво, шовківництво, кролівництво, звірівництво, племінне конярство та ін.

Об’єктами обліку витрат у тваринництві є технологічні групи тварин за їх видами. Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва для кожної групи відкривають окремий аналітичний рахунок у складі субрахунку 232 «Тваринництво» синтетичного рахунка 23 «Виробництво».

Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва використовують значну кількість первинних документів галузевого призначення, більшість з яких є специфічними саме для галузі тваринництва [21, с. 62-63]:

- Розрахунок нарахування заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва (с.-г. об. Ф. №69);

- Табель обліку робочого часу (с.-г. об. Ф. №64);

- Відомості витрат кормів (с.-г. об. Ф. №94) та багато інших.

У процесі здійснення господарської діяльності не на кожному сільськогосподарському підприємстві існує ефективна система внутрішнього контролю. Ряд теоретико-методичних питань щодо контролю біологічних активів тваринництва цього часу не набули належного висвітлення і потребують більш докладного дослідження. [20].

Внутрішній контроль на сільськогосподарському підприємстві сфери тваринництва здійснюється з метою успішного функціонування підприємства, підвищення рівня рентабельності, збереження та збагачення його активів, забезпечення ефективного функціонування підприємства, тощо.

Визначальне значення в проведенні перевірок має внутрішньогосподарський контроль, основною перевагою якого є його оперативність. Крім того, менеджери підприємств разом із технологами, інженерами, економічною службою зобов’язані систематично стежити за дотриманням вимог технології та організації виробництва.

Контроль виробництва здійснюють також органи відомчого та спеціального державного контролю: Державний комітет України по земельних ресурсах, підрозділи Міністерства аграрної політики України, зокрема радіологічна інспекція, Державна ветеринарна інспекція, Державна інспекція по заготівлі і якості продукції, Державна інспекція по нагляду за технічним станом машин і обладнання, Державна насінна інспекція і інше. Всебічну перевірку виробництва зобов’язані здійснювати головні і провідні спеціалісти управлінь сільського господарства [18].

Основними завданнями контролю і ревізії у тваринництві є: інвентаризація поголів’я, перевірка умов утримання і догляду за тваринами, дотримання технології виробництва продукції тваринництва, перевірка повноти й своєчасності оприбуткування худоби і птиці за всіма каналами надходження, вибуття за каналами вибуття, списання падежу, дотримання нормативних документів щодо обліку біологічних активів тваринництва.

Перевірку виробничої діяльності в процесі ревізії рекомендують здійснювати у такій послідовності: інвентаризація поголів’я худоби; дотримання зооветеринарних заходів і вимог, технології й правил виконання робіт; документальна перевірка операцій з руху тварин, перевірка стану обліку та звітності. Контроль на підставі звітності, бізнес-планів, виробничих завдань, первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку (Звіту про витрати та вихід продукції основного виробництва 5.5 с.-г.; даних зооветеринарного обліку), а також дані фінансових звітів, первинних документів, ітд [18].

Відомо, що в тваринництві використовують специфічні документи для обліку їх надходження та руху, а також для оприбуткування продукції тваринництва.

Наявність та рух поголів'я великої рогатої та робочої худоби - важливі об'єкти внутрішньогосподарського контролю на сільськогосподарських підприємствах.

При перевірці нерідко виявляються факти низького рівня організації контролю за збереженням та раціональним використанням поголів'я худоби, наслідком чого є втрата та викрадення тварин, розбазарювання, безгосподарність та невиконання господарських планів виробництва продукції тваринництва.

Внутрішньогосподарський контроль у тваринництві здійснюють головним чином спеціалісти зооветеринарного профілю і завідуючі фермами, які стежать за дотриманням технології виробництва продукції тваринництва і зоотехнічних вимог утримання тварин, а також за використанням трудових і матеріальних ресурсів, особливо кормів, засобів захисту тварин, електроенергії.

До виконавців внутрішньогосподарського контролю за збереженням поголів'я на сільськогосподарських підприємствах слід віднести:

· керівника, головного зоотехніка та головного ветеринарного лікаря господарства, які періодично бувають на фермах та спостерігають за здійсненням технологічних операцій, недопущенням травмування тварин, забезпечення їх збереження;

· керівника та спеціалістів госпрозрахункових підрозділів, які зобов'язані знати кількість списаних тварин та причини їх списання, а також приймати необхідні міри у випадку падіння тварин або їх захворювання;

· головного бухгалтера та інших облікових працівників, які забезпечують своєчасний розгляд висновків проведених інвентаризаційта правильності відображення в обліку їх результатів, а також які несуть відповідальність за достовірну інформацію представлену у бухгалтерській та статистичній звітності, правильне визначення розміру збитку, який причинений нестачею та викраденням тварин, та своєчасне представлення обвинувачених осіб з відшкодування завданого збитку[16].

У колективних сільськогосподарських підприємствах, акціонерних товариствах, фірмах, спілках наступний контроль у вигляді окремих перевірок і ревізій проводять ревізійні комісії цих формувань, а також управління с.-г., державна контрольно-ревізійна служба, органи спеціалізованого державного контролю (державна ветеринарна інспекція, державна інспекція по заготівлях та якості продукції). Важливо добиватись узгодженості всіх видів контролю і координації дій [18].

Основним завданням класифікації внутрішньогосподарського контролю є визначення його видів за найбільш суттєвими та стійкими ознаками, зокрема цільовою установкою, функціональною метою та колом завдань, часом здійснення, компетенцією та способом взаємовідносин суб'єктів тощо. Наявний у сучасній науковій думці розподіл видів внутрішньогосподарського контролю за основними класифікаційними ознаками унаочнює рисунок 3.1.1.