Рушійні сили та суб’єкти суспільного розвитку.

У соціальній філософії рушійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: об'єктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, дії великих мас людей, народів, соціальні революції, потреби та інтереси, ідеальні мотиви тощо. Вони, таким чином, пов'язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об'єктивними та суб'єктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є комплексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяльністю людей.

Адже життя суспільства, його історія є діяльністю людей, тобто діяльністю особистостей, соціальних груп, народів тощо. Тому ця історія має розглядатися саме у контексті діяльності людей: усі закони суспільного розвитку, вся логіка такого процесу існують лише у людській діяльності. Акцентування на тому, що суспільство — це діяльність людей, має глибокий методологічний сенс. Здатність бути рушійною силою — це найсуттєвіша властивість людської діяльності взагалі.

Найважливішими проблемами в широкому спектрі проблематики рушійних сил є аналіз суб'єкта суспільного життя, характеристики його діяльності, її умов, причин, цілей, завдань, її результатів, діалектики об'єктивного та суб'єктивного, творчого і репродуктивного та ін. в цій діяльності, її піднесень та спадів.

Агностицизм– вчення, що піддає сумніву можливість об’єктивного пізнання світу або заперечує його.

Анімізм – віра в існування в тілі людини її двійника душі, від якої залежать фізіологічний і психологічний стан.

Антропоцентризм – вчення, згідно з яким людина є центром Всесвіту.

Герменевтика – мистецтво тлумачення та інтерпретації священних історичних текстів.

Гносеологія– розділ філософії, що займається проблемами пізнання.

Дедукція – виявлення конкретних істин із загальних положень.

Деїзм – напрям, який вважає, що Бог створив світ, але в подальший час перестав втручатися в його справи.

Діалектика – визнає універсальний зв'язок усіх явищ природного, соціального, духовного вимірів дійсності та її розвиток.

Евгемеризм -релігія, походить з вшанування і обожнення найдавніших царів.

Емпіризм – основа знань чуттєвий досвід, тобто переважання відчуттів над розумом..

Ідеалізм – визнає первинність свідомості щодо матерії.

Індукція – отримання загальних положень шляхом вивчення індивідуальних речей.

Істина - правильне відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини.
Розвиток - зміна матеріальних і ідеальних об'єктів, у результаті чого виникає новий якісний стан об'єкта.
Пізнання - пристосування до потоку явищ, набуття певних звичок та інстинктів.
Екзистенція - існування, що ототожнюється з суб’єктивними переживаннями людини; основна категорія екзистенціалізму.
Ірраціоналізм - філософське вчення, яке відстоює обмеженість раціонального пізнання, протиставляючи йому інтуїцію, віру, інстинкт, волю, як основні види пізнання.
Сублімація - перенесення сексуальної енергії на несексуальні соціальні цілі.
Сансара - потік перевтілень, нескінченний цикл страждань (народжень, хвороб, смертейта реінкарнацій) в дхармічних релігіях.
Нірвана - закінчення процесу перероджень і позбавлення таким чином страждань.
Дао - поняття давньокитайської філософії, яке означає «шлях» природи, сенс життєвого шляху людини.
Соліпсизм - теоретична установка, крізь призму якої весь світ бачиться породженням свідомості(Я), котре єдине.
Антрополатрія - віддавання божественних почестей людям, культ володарів у стародавніх релігіях.
Антропологія -вчення про людину, її сутність, походження і призначення в Всесвіті.

Історія релігії – вивчає розвиток релігійних форм.

Космологія – вчення про Всесвіт.

Магія – сукупність уявлень та обрядів, в основі яких лежить віра в можливість впливу на навколишній світ через надприродне.

Матеріалізм – визнає первинність матерії щодо свідомості.

Метафізика – в природі, суспільстві, духовній сфері об’єкти, процеси, явища існують відокремлено без взаємного органічного зв’язку, вони не розвиваються.

Монотеїзм – віра в одного Бога

Нігілізм -заперечення цінностей або заперечення усталених суспільством норм, принципів, законів.

Номіналізм – вчення, згідно з яким реально існують лише поодинокі індивідуальні речі, а загальні поняття – лише назви, імена, породжені людським мисленням.

Об’єктивний ідеалізм - термін, що позначає напрям філософської думки, який вважає первинним незалежний від суб'єкта універсальний ідеальний початок