Владимир Кочубей

ИЗ ВЕКА В ВЕК на украинском языке

ВІД ВІКУ І ДО ВІКУ




Моїй матері
Кочубей Федорі Романівні,
на долю якої випало жити
у трьох століттях,
присвячую.

Роман Цвик встав рано – ще сонце не сходило, зірки блимали. Віз своїм переломленим дишлом повернувся вниз. Треба їхати за Вітрів рів орати. Кінчається бабине літо, а поле після жита ще не зябльоване. Хто зяблює після Івана Богослова, то не вартий доброго слова.
Збирався Роман мовчки. Світла не запалювали, бо жінка вже розтопила піч і по хаті блимали веселі плями. Веселе полум’я жваво билося об склепіння, висвітлювало припічок, мисник, оживала позолота на образах.
На долівці стояли два цеберка, в одному запарена звечора січка з половою – сніданок для корови, а для свині – цеберок менший, в ньому потовчена варена картопля з домішками висівок, бурякової гички та лушпиння.
Ще святий Михайло не приїхав на білому коні (так називають у селі перший сніг), але на босу ногу йти орати вже холодно. Роман мовчки приладновував до ніг свої личаки-постоли з липової кори. Правильно взутися в постоли, завернути онучі, перев’язати поволоками – це ціла наука, яка передавалась від діда та прадіда.
– Романе! – несміло почала дружина Марія, – мабуть я сьогодня буду родити. Мені страшно, довго не барись.
– Не барись... Що, я кину коней і воза з плугом і побіжу, бо ти родитимеш? Якщо... поклич Полозянку.
Марії потрібний захист. Це вперше. Але не стільки захист, як добре слово. Роди – не жарт. Скільки жінок у пологах повмирало. Але Роман чи то не вмів, чи то навмисне наганяв на себе суворість, він і сам не знав, та й знати не дуже хотів. Що баба, їй би ласкатись до чоловіка. Пологи – це бабська справа. Хоч Роман ще ніколи не був батьком, але господарський гонор у нього пробивався, як бур’ян із землі.
Розвиднялось, коли Роман виїхав з двору. Вже сонце піднялося під обід, сивий туман з долини піднявся догори і став хмарою. Останню борозну зорав і втомлений перепряг коней з плуга у віз.
Коли повернувся додому, у дворі застав сусідку бабу Полозиху.
– Заходь до хати! Поки ти, Романе, нивку орав, до тебе гість завітав. Радуйся батьку, дівка – у хату.
– Дівка, – подумав Роман, – от чого бракувало! Дівка. Не могла сина.…
– Романе! – безсила та змучена протягнула Марія. Не гніви бога. Радій, що все обішлось... А що дівчина, то нічого. Буде мені помічниця. А синів я тобі ще народжу.
Роман хмурився. Він не міг передбачити, що новонародженій доля подарує сто один рік життя.
Наступний рік розпочав двадцяте століття. Воно прийшло у село Ступно непомітно. Рік як рік. Але наступала нова доба. Вона внесе багато змін, будуть радощі і такі лихоліття, які не зазнавали наші діди та прадіди.
Село Ступно Здолбунівського повіту Волинської губернії загубилось у самому глухому кутку, де межували Волинь, Тернопільщина та Поділля.
Піп Агафангел, який про всіх і про все знає, не раз говорив прихожанам, що Ступно знаходиться у центрі всієї Європи1. Можливо, це так. Але йому було слід додати, це був центр європейської глухомані. В Ступні століття повзли повільно і віковічні звичаї зберігалися дуже добре. Недалеко від Ступна, півдня їзди, міста Дубно, Остріг та Крем’янець зберігають історичну славу тих країв, там процвітала культура, були бої з татаро-монголами, з польською шляхтою. Одним словом, гомоніла Україна і її гомін доносився забутої богом землі, зритої ровами. Вона нагадує лице старої бабусі – зморшки, рови, парівці.
Село Ступно – це об’єднання семи селищ, які розкинулись на семи пологих горах. Серед садків, грабових гаїв притулились продовгуваті хати у зруб з крихітними віконцями та високими дахами, критими стріхою. Середину даху увінчує дерев’яний дашок, що захищає димар від дощів.
В такій хаті народилася дівчинка.
Коли її понесли до хреста, батюшка, не довго думаючи, відкрив святці і знайшов ім’я візантійської святої – Феодори. В метриці це ім’я було записано через фіту – як буква О, перекреслена посередині рисочкою.…
Про це Федора ніколи в житті не знала, бо їй ніколи не доводилось сидіти за партою. Лише коли їй було за п’ятдесят, вже діти навчили читати, а писати могла лише друкованими буквами. Але не будемо забігати вперед – ще встигнемо.
Ступенська сільська мова не могла здолати таке ім’я, як Феодора. Як повелось, Федору звали Хтодорою – так зручніше.
Яких тільки імен не було у нашому селі! Нікому на думку не приходило, що більшість з них – книжкові і прибули з далеких країв. І таке просте та рідне українське ім’я як Іван – книжне та прийшле. Ксенофонт став Синофоном, Іустін – Устимом, Юстінія – Устею, Агрипінія – Горпиною. Якщо батьки приносили до хреста дитину з добрим волочильним (подарунком), то священик може й нарече „нашим“ ім’ям – Василь, Петро, Іван, Марія, Ганна. Але які вони наші?
Роман Ількович Цвик, який вперше став батьком, був селянином середнього достатку. На Різдво та на Паску мав білий хліб, розговлявся ковбасою та пирогами з сиром. Раз у рік продавав на ярмарку підсвинка, а тому були гроші, щоб купити солі, сірників, гасу. Роман навіть мав гроші на те, щоб у неділю, чи там у яке свято купити кухоль пива, за ним поговорити про сільські справи, він міг навіть поговорити про святе писання. Про політику не говорив, бо він відчував, що це слово небезпечне – за неї дехто навіть відсидів у тюрмі.
Хоч Роман вважав себе заможним, але не дозволяв собі, щоб тратитись на хліб або на сало. А тому, коли він збирався до Здолбунова на ярмарок, Марія діставала із бодні різник сала, клала його поміж двома скибками хліба і все це зав’язувала у полотняну вишиту хустину.
Коли батько повертався з ярмарка, шматки хліба, що залишались недоїденими, віддавав доньці Хтодорці. За давнім звичаєм Роман розповідає небилиці, як він їхав лісом, зустрів зайця, він ніс хліб у хустині своїм зайчатам. Далі: розповідь про те як батько випросив для доньки кілька шматків. Після таких
небилиць черствий, холодний з морозу хліб здавався смачніше пряників. Хоч батько часом привозив медунку – медовий пряник у вигляді баранця або овечки.
Хтодорка, хоч і мала, зразу здогадується, що батько байки розповідає. „Заячий хліб“ точнісінько такий, як на столі під настілником та й хустину вона добре знає. Ніяка вона не „заяча, а мамина. Дівчинка прагнула чуда, і ось воно.
Недовго їй довелось бути єдиною і ненаглядною. Хтодорі і трьох років не минуло, а в неї з’явилась жива лялька – сестричка Уляна. Тепер вона не встигала гратись лялькою, пошитою з ганчірки. Тут у колисці посміхалась, а частіше плакала жива лялька. У неї була сестричка. Від радощів вона її колисала коли треба і не треба.
Батько Роман був темніше хмари. Друга дівка. Попідростають, вони ж моє господарство розтягнуть. Кожній по десятині дай. А без десятин хто їх візьме? Були б сини, друга справа, спадкоємці. Хоч і вони підростуть – поділяться, пошматкують на маленькі клаптики. Безземелля лякало, бентежило уяву Романа і тому, або з якихось інших причин, або через загрозу збідніти, до дівчаток ставився зневажливо. Рідко своїх „дівок“ брав батько на руки, а хіба вони винуваті, що родилися дівчатами?
Після панщини землю поділили поміж селян. В Ступні наділи невеликі – по сім десятин, і не більше. Поля на схилах гір, часом перерізані глибокими ярами-ровами. Романів батько Ілько поділився зі своїм братом Павлом. З кожним поколінням наділи дрібнішають, та ще й дочки грабують господарство: дай посаг! Землі попелясті – сірі як миші. Не вгноїш землю, не чекай врожаю – його не буде.
Господар без коня – пропаща людина. Добрий господар має пару коней. Плуги, вози, борони – все для парного тягла. Але багато господарів мали змогу утримувати лише одного коня. Вся обробка землі, їзда – в спілку з сусідом. Половину робочого часу – без коня, треба віддавати для роботи сусідові. А кінної роботи багато: оранка, боронування, раз на два – три дні треба привезти бочку води з центру села, бо на горі криниці нема. Та не перелічиш, де тільки кінь не працює.
Роман твердо собі сказав: „Бодай без хліба себе лишу, але коня триматиму! “ І тримав. А тих семи десятин треба для коня вівса посіяти, а також конюшини, або вики, а ще й для корови.… Кажуть: діти без батька напівсироти, а без корови сироти круглі.
Після Різдва у м’ясниці для селян наступає пора відпочинку, як його відпочинком можна назвати. Чоловіки, коли подадуть корми худобі, збираються у якійсь хаті на „посиденьки. Без жінок не обходиться. Вони хапають свої коловоротки та куделі і притьмом за чоловіками. Коловоротки крутяться повільно, так же повільно тягнеться розмова господарів. Спочатку перебирають всякі чутки про те, що у світі робиться, але більш пожвавлено йде розмова про те, хто на кому женився, чи чиясь жінка у „гречку скакнула. Про все йде мова, але закінчується балачка тим, що краще сіяти після пшениці: жито чи ячмінь. А то вже ніхто так точно не скаже, як Петро Кравець. Він самий старий серед чоловіків всього кутка. Його пораду слухають. Особливо прислуховується молодий господар Роман. Він ловить на вус: гній вивозити треба під картоплю і то до кінця м’ясниць всю цю роботу треба зробити, щоб до того, як зійде сніг, гній перегорів. Завжди того гною не вистачає. А під пшеницю? От і думай-гадай.
Чоловіки не тільки всі свої поля знають, а й сусідські. Поради часом не сходяться, але врешті-решт буде, як скаже дід Петро. Хоч буває часом і він помиляється: рік на рік не випадає.

На ступенських землях треба вміти розподілити сівозміни. Першу порцію гною одержує картопля, пшениця та конопля. На другий рік, поки земля не зовсім пісна, там засівають жито, ячмінь, конюшину. Більше всіх обіжений овес. Після вівса вже ніщо не росте. Де ж того гною взяти? Скільки його за рік натопче коняка, корова, теличка, свиня, вівці? Кожний день господар підстеляє солому так, щоб було сухо, а скотина лежала, як на перині. Однак і соломи не вистачає. Краща відбірна пряма солома – околот йде на виготовлення снопків, якими криється дах хати, хліва, а також клуні. Клуня – це така господарська будівля, яка складалася з трьох частин. Посередині тік з утрамбованою глиною. На току молотять ціпом. В останні часи там ставлять воза. По обидва боки від току – засіки. В одному – снопи пшениці, жита, ячменю, вівса. В другому – сіно, конюшина, вика, солома. Вівсяна і ячна солома – це корм для худоби. Коли буває безкормиця, то дають худобі січку із житньої та пшеничної соломи. Але це в скрутні часи.
У Романа було сім десятин землі. Але вони були розкидані скрізь: і в березі недалеко від річки Збитинки – сама родюча земля, і під гіркою, де одна глина та камінці. На сім десятин дев’ять піль. У кожного – своя назва – урочище, або належність якомусь господареві. Максимове поле. Чому воно має таку назву і хто такий Максим, ніхто не знає.
Кожне поле господар знав, як своїх дітей. З кожним з них розмовляв, відвідував не тільки у неділю влітку, а й зимою. Треба подивитись, чи вкриті снігом озимі. За кожне з них просив у бога дощу, щоб взимку намело снігу, щоб сонце гріло, але не спалило.
Моє поле! Щось ласкало душу лише при одній згадці про нього. Рано-вранці у неділю, коли не можна ні косити, ні орати, Роман іде в поле не дорогами, а стежками навпростець. То сиве жито зачепить сорочку своїм колоском, то ріпак засліпить очі своїм яскравим жовтим кольором, біла гречка зустріне медвяними пахощами, горда пшениця ще тримає свої колоски, наче хоче похвалитися своєю стрункою красою, сповненістю і налитістю зерна.
Повіє вітер, і хвиля пройде по житах, пшеницях, нагне своє колосся колючий ячмінь, зашелестить полохливий овес.
Наплине велика купчаста біла хмара, принишкнуть поля. І ось вони знову оживають, витанцьовують, хвилюються, наче море – різнобарвне море.
В такі хвилини Роман, самотній, намугикує пісні, так і хочеться йому обняти увесь світ, сміятися, скакати. Але думки про те, що він господар, повелитель своєї Марії, батько двох дівчаток, спиняли його, вгамовували. І Роман знову робився таким, як завжди, насупленим, горделивим і навіть презирливим.
І не дай бог, Роман помітить, що чиясь корова зробила шкоду. Пастухові-роззяві краще на Романові очі не попадатись! Гнів... Вся кров до лиця кинеться... Того дивись, Роман лусне.
Моє!.. У цьому почутті і щастя, і горе, і радість, і гнів. Коли у Романа гнів, чомусь свербить підборіддя і він задирає голову догори, наче він її хоче скинути назад на спину, чухає підборіддя, наче там у рудому волоссі заплуталась ота проклятуща злість. Почухався, і наче хмара пройшла і сонячко засвітило, так Роман знову готовий цілувати рідну ниву.
Ніде так, як у селі, зберігається сива давнина. І у тій збереженій давнині зростала дівчинка Хтодора. Вона прийшла на світ. Все так дивно, і все незрозуміло. Часом, таке питає у батьків, про що вони відповісти не можуть і на всякі допитування, бувало, мати Марія відповідає: „А бог його, дочко, знає. Так бог дав“.
Романова хата була в кінці вулиці, на якій селились Цвики. Вулиця, або куток, називався цвиківським. Зразу за хатою – садок, копанка-яма, в яку збігає тала та дощова вода. Копанка обсаджена вербами. Далі збігали з пагорка поля, вони прогинались, підіймались на новий пагорок, а там за ним паровець, який впадає глибоченний Ляшуківський рів.
Рови позаростали грабиною, зрідка зустрічається ясен або явір. Місцями на пагорку серед кущів, серед зеленої трави соромливо вилазить червона суниця, як жарина. Сині дзвіночки, як ті дзвони, що на нашій дзвінниці. А чому вони сині,
а чому маленькі? І так чому? Чому? Чому?
Як у велику ріку впадає безліч річок і струмків, так і Великий Ляшуківський рів з усіх напрямків прийняв до себе безліч ровів і парівців. В них таїлись злі та добрі духи, а то і лисиця, їжак, борсук та інша звірина.
Коли проходить літня злива, або напровесні тане сніг, у Великому Ляшуківському рові біжить каламутна вода, несе глину, каменці та іноді великі каменюки. Вода плюхає на водоспадах, то в тихих заводях зупиняється, щоб відкласти каміння, пісок та глину, то знову пожвавлюється, щоб зупинитись на рівнині, не поспішаючи влити свої брудні води у кришталеві води невеличкої річки Збитинки.
Мати наказувала Хтодорці:
– До Маски не ходи!
– Чому?
– Не ходи і все!
– Чому?
– Чому-чому? Заладила... Ти ще мала питати. Ні крок туди ногою.
Більше вона від матері нічого не втямила. Тільки згодом від сусідських дітей довідалась: серед білого дня з кущів появляється „воно“, лице дівчини, очі світяться, нявкає по-котячому. У незапам’ятні часи у цьому парівці повісилась дівка. Хлопець обіцяв посватати, а потім обманув: покинув. От вона й наложила на себе руки. Бог не прийняв її душу на небо. З того часу вона тут блукає, як побачить кого з людей у парівці, так і виходить, дивиться і мовчить, а потім починає нявкати.
Сліди минулого не давали покої допитливій дівчинці.
– Що було, коли мене не було?
– Все було, тільки тебе не було, – пояснює мати.
– І хата була, і ви, мамо, з татом були?
– Були.
– А ви, мамо, були маленькою?
– Була.
– А що було, коли вас не було?
– Були дідусь Павло та бабуся Акулина.
Допитливий розум не міг, ніяк не міг збагнути, як це так: ні матері, ні батька, тільки дід та баба. Їй здавалося, що все, що її оточує: хата, рідні, дерева – все було завжди. Так вона згодом звикалась з тим, що минуле було іншим і що минуле завжди мінялось – минало, тому воно й називається минулим.
Назви урочищ виповзали з минулого і зараз не зрозуміло, чому вони такі. Наприклад, на міждоріжжі Семенове поле. На ньому нема ніяких будинків, лише квітує пшениця, а називається Торговиця, а по той бік дороги поле Протереби. Хто тут торгував? Що тут теребили?
Нікому в голову не приходило, що маленький клаптик землі був місцем для торгівлі. Може тут було місто, або людне село, а тут збирались на ярмарку. Все могло бути.
Протереби – мабуть тут, де зараз поле, був густий ліс і його теребили – проріджували.
У матері Марії турбот багато: і корова, і свині, і в городі треба просапати, і їсти зварити на сніданок, обід та на вечерю. А тут вона ходить слідом і все випитує.
Мале може запитати таке, над чим дорослий ніколи не задумується.
– Мамо, а чому куток називається Мирони.
– Не знаю! Відчепись.
– А в Миронів прізвище Ковбаси?
– Ні, то прозвище. Ти ніколи так їх не обзивай.
– А яке у них прізвище?
– Бобрик.
– Так чому ж вони Мирони?
– Хто його знає. Може прадід був у них Мирон.
– А хто такий прадід?
– Батько діда.
– А чому нас, Цвиків, обзивають пупаями? Що у нас великі пупи?
– Ні. Пупи у нас такі, як у всіх. Цвики завжди були бідними, ходили в драних сорочках. От у них пупи і виглядали. От і назвали пупаями.
– А у мене пуп не виглядає.
– Все одно тебе будуть прозивати пупаїхою.
Марія, хоч і була заклопотана, все одно терпляче пояснювала те, що могла пояснити.
– А чому нашу гірку називають городищем? Що, на ній був город? – запитувала Хтодорка.
– Город – не город, … але розкажу тобі, як моя бабуся розповідала. О, то, кажуть, було давним-давно. На гірці стояла церква. До неї по кам’яних кручах підіймалася стежка. Одна ступенська дівчина у неділю рано пішла боса до обідні та збила собі палець на нозі в кров. Бідна від болі розсердилась і сказала: „То це через ту прокляту церкву, … щоб вона в землю увійшла! “ Під землею щось застукотіло, загрюкотіло, затряслась земля. Церква уві-йшла в землю. На тому місці утворилась глибока яма, заповнена смердячою водою. Вода висохла, яма зрівнялась. Але кажуть, на Паску треба на гірці приклас-ти до землі вухо і можна почути, як дзвони дзвонять.
Хтодорка бігала туди, прикладала вухо до землі, але нічого не чула. В вухах сичало, наче сирі дрова горять. А може це було чутно ті таємні дзвони.
Ці народні перекази чув і я. Згодом я зацікавився і розпитав у Дубнівському історико-краєзнавчому музеї у наукового співпрацівника. Він вперше від мене почув цю дивну легенду. Проте він мені показав на карті: недалеко від Ступна археологи зазначили старе городище. Розкопок ніхто не проводив, а гора до цього часу зберігає свою таємницю.
А взагалі в тих краях багато таємниць. Чому і коли там поселились люди з татарськими прізвищами: Кочубей, Махобей, Караїм? А урочища? Татарське... Султанівка.
Допитливість Хтодорки вражала сусідів.
– Таке мале, але треба ж їй все знати!
Миколу Морозюка забирали на гапонську війну. Всі плакали, як на смерть проводжали. Але нікому в голову не прийшло поцікавитись, а хто ж такі гапонці. Хтодорка поцікавилась. Федір Кислашко допускав, що всі люди, які пішли від своєї прапрабабки – Гапки. От пішли від неї гапонці. Федора Кислашка в такому разі ніхто не заперечував, бо він вважався дуже письменною людиною: навіть по церковно-слов’янському псалтир читав, розумів усе, що написано під тітлами1.
Коли Хтодорка стала підростати, зацікавилась, чому рідне село називається Ступно. Причому тут ступа? Що, в ньому ступи робили, чи що?
Легенда розповідає, що давним-давно через ці місця проходили татаро-монголи. Йшли вони на Крем’янець. Село розкинулось на семи горах і лише центр села, де протікає річка Збитинка, нагадує дно ступи.
Татари йшли долиною, розтягнувшись довгою низкою. На горі Боковій загорівся вогонь – це був сигнал до рішучого наступу. Ворогів обсипали камінням з високих гір.
Басурманів у вузькій долині товкли, як у ступі. Так поясняють походження назви Ступно. А може воно було інакше? Хто його знає.
До Романа Цвика головне лихо, яке переслідувало більшість ступенців, – голод – не завітало. Та з кожним прибутком дітей (а вони родились майже щороку) він хмарнів, питав, що робити, але не міг відповісти.
В село приїхав посланець з якоїсь американської держави, що й запам’ятати важко, – з Парагваю. Він розповідав на нашій мові, бо колись переїхав у ті краї з Галичини. Землі бери, скільки можеш обробити, земля чорна, як галка, навіть під пшеницю не треба гною. Гній взагалі на смітник викидають.
Далекий родич Романа Ивол Цвик рішився на далеку дорогу і, можливо, навіки. Треба на край світа втікати, бо на півдесятині землі сім’ю не нагодуєш. Уже в ті часи багатодітні сім’ї ділились. Бувало поле вздовж ділили на сім або вісім частин. Поле ставало такою вузькою смужкою, що не вміщалась борона, вона при боронуванні залазила на межу зліва або справа. Багато було випадків, коли старший брат або й середній при поділі господарства одержував таку маленьку пайку, що на прожиття її не вистачало, не кажучи про те, щоб тримати корову або коня. От і йшли безземельні у наймити, у місто на заробітки, а частіше йшли на каменоломню простими каменярами.
Сусід і родич Ивол Цвик з молодою жінкою вирішили пошукати щастя у чужих краях. Прощалися як навік. Знали добре, що назавжди. Проводи нагадували скорбні похорони. Люди хоч живі, але вони кануть у безвість чужини і ні тіла, ні їх душі не повернуться на місця, де жили діди та прадіди. Під ноги коням кидали квіти, гілки вишні та клена. На возі небагаті спожитки, колеса повільно розрізували мастку дорожню грязь, поскрипували ключиці, піп кропив водою весь народ і благословенним жестом осиняв тих смільчаків, які зірвались з насидженого місця.
Дяк Іван Кортович, він же вчитель церковно-приходської школи і керівник аматорського хору затягнув пісню. Важка журба промайнула серед тих, що приречені навіки ділити нужду тут, і тих, що відважились бодай на смерть на чужині, але не миритись з тим що є. Хай гірше, аби інше.
Чуєш, брате мій,
Товаришу мій!
Відлітають сірим шнуром
Журавлі у вирій.
Мерехтить в очах
Безкінечний шлях.
Гине, гине у Дунаї
Світло журавля.
Кличуть: кру-кру-кру.
В чужині помру.
Заки море перелечу,
Крилонька зітру!
Кру-кру-кру...
Всі замовкли, наче всім хтось раптово вдарив по голові, наче хтось вуста запечатав, лише довго ще в голові чулося: „Кру-кру-кру! “.
Це був сміливий поступок, бо всі ступенці селились рядом зі своїми батьками, як яблука біля яблуні.
З незапам’ятних часів жив Ілля, а по-ступенськи Іляш, а ще простіше – Ляш. Біля нього поселились сини, онуки і правнуки. Все селище, або куток називається – Ляшуки. Для всіх Ляшуків Ілля був таким же патріархом, як Авраам для древніх євреїв.
Крім Ляшуків на хуторі Соковиця було кілька кланів Кочубеїв. Власне Кочубеями їх називали староста, війт, пристав або якесь інше начальство. Насправді вони мали свої прозвища.
Наш клан – Ковтун-Кочубей. Усі Кочубеї, які походили від якогось Ковтуна, селилися на двох довгих та прямих вулицях і цей куток – частина хутора – так і називався – Ковтуни.
Чому нашого патріарха прозвали Ковтуном, можна лише догадуватись. Ковтуном називають пасмо шерсті або волосся, яке збилось у повсть. Мабуть, йому така побутова річ, як гребінець, не була відома.
Можливо, наш кочубеївський предок був зачесаний на пробір, але злі язики... Приліплять – не відчепишся.
На Соковиці були інші Кочубеї: Кочубеї-Капітули, Кочубеї-Шабаси, Кочубеї-Красницькі. Може, воно так і треба було – подвійне прізвище краще відрізняти.
Часом прозвище так приставало, що прізвище вже й стали забувати. Петро Когут дивився на батюшку, коли той до нього звертався – пане Хаврук. Він себе вже вважав Когутом, що по-польськи означає – півень. Були ще на Соковиці два клани Домашуків. Один прозивався Зоями, а другий носив таке прозвище – написав би, та редактор не пропустить.
* * *
– Романе, піди на Низ до Давидюків, купи солі, – наказала Марія, – та довго не барись, треба худобі пашу задавати.
Короткий, засніжений пилипівчаний день, як сирітське щастя – не встиг розвиднитись, як знову починає хмуритись, щоб почати повільно смеркатись.
По всіх кутках Романової хати сутінки з них так і не виходили – продовжували дрімати. Лампада перед Спасом ледь жевріла, вона також хотіла заплющитись та поспати. Сонливість здолала і Романа – батька двох дівчаток. В очах – відблески лампадки – іскорки. Так у нього очі блищать, коли він роздратований. Ніс горбинкою. Він нею пишався – він уроджений шляхтич Цвик, а не якийсь там зачуханий Ковтун. Борода – лопатою,
округло пострижена. Поведе своїм поглядом поверх своєї рудої бороди – щось насмішливе, дошкульне. Гонор – одним словом – пан-постоли та мужицький кафтан.
– Заманулось жінці хрону. Хоч серед зими накопай. У таку погоду гріх собаку надвір виганяти, а ти мене, як пса приблудного гониш. От благородна матка-боска солі захотіла.
– Ну то не ходи. Будемо обідати несолоне, – відповіла Марія. Вона за матку-боску не образилась, бо знала: так Роман її жартівливо обожнює. В тих краях відома чудотворна ікона Матка Боска Ченстоховська.
Марія заслуговувала звання не тільки матки-боски, а й великомучениці. Характер у Романа пришкуватий, як отой чиряк, що вискочив, почервонів, але не нарвав. І, не дай бог, доторкнутися до нього. Зачепиш – лиха не оберешся.
Марія стояла біля печі, зложивши руки під запаскою. Щось божественне було у її постаті. Ледь похила голова, блакитні очі, трохи загострений ніс, кремезний стан і сильні руки. Куточки губ опущені вниз – мало доводилось посміхатись. Її постать доповнювала низка темно-червоних коралів. Сорочка вишита „хрестиком“ на рукавах червоними та чорними нитками. Така стриманість кольорів передавалась від матері, бабусі, а може від далеких предків. Така ж кольорова стриманість на іконі матки-боски. І Романове бурчання про матку-боску означало все: як незлий чоловіків жарт, як колючу іронію.
На Низ – центр села – йти недалеко. Верству – не більше, але це вам не по рівній дорозі, а через рів, провалля, знов на пригорок і знову вниз.
На Низу, або в Селі – центрі села, хатів мало. Церква Івана Богослова, сільська управа, церковно-приходська школа, лавка, шинок, кузня і головне – криниця з журавлем. Біля неї постійно стоїть декілька возів з бочками. В шинку, лавці, кузні та біля криниці можна почути всі новини, а також і брехню. Тут зустрічаються люди, які живуть на семи горах: Соковиця, Лазорі, Бокова, Капітули, Лищуни, Дмитрі та Самойлюки.
– Чув, Семен Льончихи, що в Михайлишині хата під горою, так восени сина женив.
– І у кого він взяв?
– А на Дмитрах у Гальдюків у Спиридона онуку. Пам’ятаєш, його хата за Боцанівським паровцем стоїть.
– Щось не пригадую...
Колючий вітер заплутався у овечій шапці та рудій бороді. З гори було спускатися сковзко. Така хуртовина. Куцак, який зберігся з парубоцьких часів, не зігрівав Романа. Домоткане сукно, підкладки – ніякої. Обережно, щоб не посковзнутися з кручі, він ставив чобіт бочком. Не раз доводилось по цих місцях ходити. Бувало, не раз у цьому місці клубком котився геть у низ. Але зараз він був обережний.
День похмурий, сніг не білий, а сірий, мокрий. Туман, слякоть. На цьому тлі і думки Романові були сірі.
Марія вже другу дівку родила. Яка з них, дівок, втіха. Вигодуєш і віддаси, та й ще землю з собою заберуть. А сам хоч на цвинтар с простягнутою рукою. Нема синів, нема втіхи і надії. З такими думками Роман опинився в Селі, переступив поріг крамниці.
Крамарка Федоровичка підкреслено говорила по-російськи, аби підкреслити, що вона мужичкам не до пари.
– Што ізволітє купувати?
– Сіль.
– Вам пєрвого ілі второго сорту?
– Аби солона була.
– Второго – дешевле.
– Давайте второго.
Федоровичка стала важити такі брудні брили, щоб очі не бачили. Але Роман стримав себе, нехай уже важить, а то капітулівські дядьки очі витріщили. Зараз будуть насмішки коїти.
– Що то ви, Романе, купляєте? Мабуть, кабана закололи, сало будете солити.
– Яке тут сало? Хіба не знаєш, що в Пилипів піст свиней не колють?
– Хе! Звідки йому знати! У нього в хліві не свині, а сквозняки гуляють! – вступив до розмови Влас з Лищунів. Він був ласий до похвальби. Світ такого похвалька не бачив. Про нього по селі байки ходили. Кажуть, бувало, в жнива, коли сусіди старий хліб давно як поїли, а нового ще не намолотили, Власова жінка (а вона така ж ласа до похвальби, як і її чоловік) напече білих, пшеничних коржів, пов’яже їх у диряву хустину, надає малому ляпосів і пошле, щоб заніс на поле батькові. Власиха побачить куму та й почне:
– Ото вже розбещена дитина. Білими коржами у будний день об’ївся, а плаче, наче голодний.
– Ой, що то ви, кумо, кажете. У вас навіть в жнива білі коржі не виводяться.
– А отож! Мука – вищого гатунку, вальцьована. Мій Влас аж до Брочевиці до млина їздив. Там довгу чергу вистояв, але маємо муку, хоч паску печи. Ой, тепер, кумонько, такі достатки. Тільки пташиного молока не вистачає. Пампушки з часником та з салом, картопляники з олією, а це вчора зробила налисники з вишнями, пиріжки з сиром!..
Всі ці байки Роман давно і не раз чував, але добре знав: Влас – не будь він Власом, щоб не похвалитись.
– Ото ви знаєте, Романе, як моя жінка напече мазуриків.
– Знаю, знаю, – перебив його Роман.– Ти їх також пов’язуєш у диряву хустку, щоб через дірки було їх видно.
– Що, у мене хустки диряві?
– Диряві.
– Та ти, пупай, знаєш хто ти такий? У тебе паска з житньої муки.
– А в тебе, а в тебе, – тут у Романа не знайшлося тих слів, щоб довідатись, що у Власа таке є.
Тут хтось втрутився і припинив сварку несподівано.
– Годі хлопці, – хтось гукнув із натовпу, – пішли пиво пити. У шинок привезли бочку мирогощанського.
Роман, який славився ощадністю, або як комусь здається – скупістю, з грішми розлучався дуже важко, але на цей раз йому не хотілося кинути лицем в грязь перед тим похвальком.
Йому було не по собі, що він, Роман Цвик, який кожному може зробити „притику“ (критику), а тут не знайшовся, щоб таке сказати дошкульне отому нахабі.
Пішли. В шинку у темряві темні постаті сільських дядьків.
– Що будете пити? – запитав шинкар.
– Пиво.
– Та яке в дідька пиво в таку холодригу? – втрутився Роман. – Ти нам півока казьонки постав, та якогось там огірка подай!
Йому дуже хотілось доказати, хто з них голодранець. Так воно й сталось, у Власа у кишені копійки дзвенять. Він зніяковів. Оцього Романові й треба було. Роман, коли купляв сіль, розміняв десятирубльову асигнацію. Його забавляло, як Влас задком точився геть із шинку.
Роман, знай наших, поважно і милостиво запросив до столу.
– Сідайте! Я фундую1!
Після першої пішла розмова про погоду, про озимі, які наче добре снігом вкрило, про майбутній урожай – сніг от як сипле. Дасть бог, буде багато води. Дальше – більше. Після горілки пішло мирогощанське пиво. Тепер уже говорили всі, язики розв’язались.
Романові хотілось десь Власові якусь шпильку всунути, хай не задається. Тут він йому про диряву хустку, мовляв, навмисно поробив дірки, щоб люди білі коржі бачили. Влас, хоч і на Романів кошт п’є, не звертав на це уваги, свої насмішки носив не в кишені, а на кінці язика.
– Так, у мене хустка дирява. А ти – партач! Тільки дівчат стругаєш, не те, що у мене – одні сини.
У хмільній Романовій голові наче сталась завірюха, на мить погасло світло в очах, міцно зцупились зуби, кулак став, як довбежка, лице запалало. Ще одна мить і сторчаком у саме перенісся в’їхав з усією силою. Влас поточився і впав серед корчми. Піднявся. Роман, який без остатку випустив пар, вже не був готовий дальше битись. Проте Влас схопив зі стола пивний кухоль і почастував ним по Романовій голові.
Роман схопився за голову, але під пальцями текло щось липке та тепле. Це була кров. Роман накинувся на Власа. Але вже було пізно. Втрутилися дядьки, стали поміж забияками. Влас у темряві зник, а Роман ще повертівся трохи біля корчми і пішов додому скривджений. Боліла голова, в грудях душила злість, образа.
– За моє жито, то ще й мене бито. Нащо він мені здався? Похваляється, нехай собі похваляється. Так ні...
Роман доплівся додому, коли зовсім стемніло. Марія лампу не світила, жаль гас тратити. В печі горіло і полум’я з печі кидало відблиски на лаву, цебрики, мисник. Роман помітив, що уже корові і коневі подано, бо в цебриках заготовлені свіжі незапарені корма.
– Де ти до цього часу волочився? Нема кому худобі дати. Ти думаєш, що в мене вісім рук? І піч, і діти, і худоба, і кури. А ти тільки й знаєш. що по шинках швендяєш...
Але Роман, й слова не сказавши, накинувся на Марію. Та сила, яку він мав виплеснути на того гидкого Власа, прийшлась на спину і голову жінки. Романа підганяла образа, як прутик підганяє зграю гусей. В окривавленій голові ще сиділи Власові насмішки про дівчат. І тепер вина падала на Марію.
Вона знала Романа. Коли він п’яний, краще під руку не попадайся і тікай швиденько на піч. Тепер, сховавшись за комином, плакала та приказувала:
– А щоб тебе било об дорогу, як ти мене б’єш. Я цілий день кручусь, роблю, не розгинаюсь, а ти замість доброго слова кулаки розпускаєш. Щоб тебе била трастя. Руки розпускаєш, щоб тобі їх покорчило...
У Марії закінчився запас проклять, а з Романа остаточно вийшов той, що при хаті не згадують, наступила тиша. Роман за звичкою закинув назад голову, щоб почухати горлянку, але відчув, що голова пішла кругом. Волосся злиплося масткою та липкою кров’ю, але цього ніхто не бачив. З печі ліниво блимало світло. Діти вже спали. На печі ще довго похлипувала Марія.
Не так дошкуляла біль від чоловічих штовханів, як тисла серце образа. Марія змалку знала, що чоловіки б’ють своїх жінок і що це звичайна справа, проте розум виправдує, а серце не може скоритися. Видали заміж за нелюбого. Де Бокова, а де Соковиця – далекий світ, аж з двору не видно. До самого сватання і в очі не бачила Романа, навіть у церкві не доводилося бачитись.
Прийшли свати – на горищі заховалась. Батько Павло знайшов, привів до хати. Засватали. Куди було діватись. Сватів можна й гарбузом почастувати, а де впевненість в тому, що ще інші свати прийдуть. І таке буває: дівка згордує, відмовить сватам, а там, дивись в дівках так і зістарілась до сивих кіс.
Покорилась Марія. Не перша – не остання. Треба виходити. А що нелюбий...… Та й, наче, ще ніхто не приглянувся. В її уяві був якийсь козак із пісні – чорнобривий, у вишитій сорочці, у смушковій шапці, губи, як вишеньки, очі, як черешеньки, і обов’язково збоку – шабля і на повідді – кінь вороненький. Таких у Ступні не було, не таким був і Роман. Сільський парубок, підстрижений під горщок і ріденька борода та вуса.
І біль, і образа потрохи, як та хмара, поступово розвіювалась, дівчата на полику затихли, недалеко від них упав на полику, та й заснув Роман, одягнений, в чоботях.
Вже й перші півні проспівали, у вікнах не сіріло. Марія не спала. Їй було жаль себе. Нащо така доля. Одна думка перескакувала на іншу, як синиця з гілки на гілку. І втіхою для неї були пісні. В них вона знаходила те, про що думала, що турбувало. Нарешті тихенько-тихенько, ледь подаючи голос, заспівала.
То був не спів, а шепіт або думка про себе, про ту дівчину, яка хоче батькам пожалітися про свою долю:
Чи я в лузі не калина була.
Чи я в батька не дитина була.
Взяли мене поламали,
Та в пучечки пов’язали –
Така доля моя.
Або заміжня жінка, яка хоче батькам вісточку подати:
Ой, візьму я з рожі квітку,
Та й пущу на воду.
Пливи, пливи з рожі квітко
Аж до мого роду.

Пливла з рожі квітка,
Та й на поріг стала.
Вийшла мати води брати
Ту квітку впізнала.

Ой, чого ти, моя доню,
Така марна стала,
Ой, що твоя з рожі квітка
На воді зів’яла.

Марія прокинулась і злякалась. Божечку, у вікнах сіріє. Треба піч розпалювати. Всі обсядуть, і всім дай їсти: чоловікові, дітям, свиням, корові.
Розпочинається щоденна одноманітна та заучена бабська робота. Марія коцюбою вигребла із кутка печі на припічок вчорашній жар, приложила паклі і роздмухала вогонь.
Радісні „зайчики“ забігали по стінах, по стелі, замерехтіли своєю позолотою образи на покутті. Хтодорка спала на полику поруч з батьком. На її личку сіяла посмішка, як у янголочка.
– Дісталось мені за дівчат! Дурень він, хіба він не бачить, які красуні ростуть, як ляльки.
Милуючись донькою, перевела зір на свого розбишаку. І тільки зараз побачила покалічену Романову голову. Волосся злиплося, запекла кров була скрізь: на голові, на обличчі та на широкій рудій бороді.
Куди ділась образа? Їй стало жаль Романа, стала його будити, але він уві сні стогнав, з кимось сварився. Ледь добудилась. Любий, не любий, але рідний. І в цьому слові «рідний» полягало щось священне. Милий – серцем покликаний, рідний – богом даний.
В середньому горщику скипіла вода. Марія знайшла чисту полотняну ганчірочку, промила рану, перев’язала і не стала розпитувати хто і що, потім сам розкаже. Роман сьогодні – не той розбишака, що був учора, був покірний, як дитя. Марія ходила за капустою з огірками до льоху, то й не забула принести розсолу.
Марія до того подобріла, що не пустила чоловіка до хліва – сама управилась.
Згодом рана загоїлась, лише залишився рубець на всю маківку – півколом, як молодий місяць – відпечатка пивного кухля.
* * *
Заживали рани не тільки на голові, на руках та ногах. Скільки їх було – не перерахувати. То ножем пальця, бувало, поріже, то перевернувся Роман з хурою сіна – литку вилами проткнув, то сокирою щось тесав-тесав, та чуть коліно не зтесав. Це все заживало. Поливали гасом, а більш ніяких ліків. Ось коли Роман наступив на дошку, з якої стримів іржавий цвях, ото була біда. Думали, що калікою стане. Але й це лихо обійшло іншою дорогою.
Чи скалічений, чи ні, а робота не знає пощади. І робота не аби яка: і гній вивозити на поле, ходити за плугом і за бороною. А ліки які? Подорожник. От і все. Але якось обійшлось. Заживали рани і на серці. І сварка, і бійка – все завершувалося миром. Милі сваряться – тільки тішаться.
Були й сімейні втіхи та радощі.
Через рік Марія обрадувала Романа. Народився перший син. Назвали його Андрієм. Це сталося на свято Андрія Первозванного. А ще через рік – і знову хлопець. Отець Агафангел щось довго заглядав у святці, коли принесли немовля до хреста, і назвав Климом.
Тепер уже Роман став ще вище задирати свою бороду. Жаль, що не доводиться зустрічатись з отим похвальком – Власом. Роман – батько двох синів. Він сам став поважним і сусіди його поважали. Казали: „„Роман – не босяк, крепкий господар, батько двох синів“.
Хоч Роман справно ходив до сповіді та до причастя справно, але, як кажуть, скільки не прийду в церкву, то паски святять. Роман таки бував і на Різдво, і на Трійцю, а, особливо, на Івана Богослова – престольне свято. Сам молився і дітям не дозволяв, щоб бувало сіли снідати, не прочитавши „Отче наш“ або не помолившись, лягли спати.
Проте у Романовій набожності було щось не від віри, а від звички. Пожене Роман корову на пашу до роси. Ще сонце не зійшло, вдома не встигне помолитись, то робить це біля корови. „Отче наш, іже єсі на небесі – а щоб тебе за печінки скубало, що ти скубаєш? – яко твоє єсть царствіє... а щоб тебе вовки з’їли, куди ти лізеш? – хлєб наш насущний дай нам днєсь і остав нам долги наші, яко же і ми оставляєм должников наших“. Але в цьому він не вбачав якогось святотатства, бо треба було і до бога звернутись з молитвою і корову попередити, щоб не лізла в шкоду. Їй нічого не скажи, то геть на посіви залізе.
Однак отець Агафангел звернув увагу на молодого селянина, який росте, як бур’ян у полі, а до справ церковних байдужий. „Труди праведні“ сільського священика не пропали марно. Роман – примірний батько (так про нього думають сусіди), примірний господар. А чому б його не зробити примірним прихожанином.
Через деякий час Агафангел Романа став величати Романом Ільковичем. Тепер він – братчик парафії. Йому під час хресного ходу дозволяється нести хоругву святого Пантелеймона. На Паску, Різдво чи інші великі свята братчики по обидва боки від аналою вишиковуються у два ряди. У кожного з них велика „братська“ свічка, як держак лопати. Дванадцять свічок палає в руках у поважних та набожних братчиків, як у Ісуса дванадцять апостолів.
Це ж яка шана! Дванадцять на все село удостоєні такої честі!
Як тільки призначили Романа братчиком, він вирішив негайно зробити свою свічку. Відвіз у Здолбунів на ярмарок два пуди жита, накупив воску жовтого, як жовток яйця. Треба було зробити таку свічку, щоб була сама краща.
Два дні трудився над нею свічкар Ілля Шонюк. Він славився своєю майстерністю на десяток парафій. А Романові, доброму сусідові, Ілля подбав на славу.
Знизу до верху свічку увивала стрічка, яка завершувалася бантиком.
Тепер Роман стояв у церкві, наче аршин проковтнув. Бувало, стоїть, не поворухнеться, лише тільки часом поправить гнітець – здійме нагар і знову завмирає. Його руда борода, освітлена свічкою, зовсім стає золотою. Марія з бабинського боку поглядає на свого чоловіка, душа втішається: „Мій Роман...“ Соковицькі молодиці заздрять Марії. От золотий чоловік! Він дійсно виглядів золотим.
Раніш у хаті хоч і висіло дзеркало, так же як образи вбране вишитим рушником, але рідко коли у нього заглядався. Тепер перед тим, як іти до церкви, Роман ретельно розчісував свою бороду, вуса. Волосся на голові зачісував назад, що було незвично. Так тільки пани зачісувались. Але Роман не хотів світити на всю церкву своїм рожевим шрамом. Такою відзнакою у церкві не хваляться. Всі сусіди добре пам’ятають, як Романові під час пиятики голову розбили. А тепер стоїть, як Микола Угодник.
В сім’ї Романа, як у всякій порядній християнській сім’ї, дітей вчили молитвам. Батько, або мати каже кілька слів молитви, а дитина повторює. Діти, поки не помоляться, не мають права сісти до сніданку. А їсти хочеться! А тут дорослі зайняті. В печі шкварчить сало з цибулею у глибокій чавунній риночці.
Пахощі смачної їжі дразнять дітей. Вони ходять або за батьком, або за матір’ю.
– Помоліть мене!
– Чекай.
– Ну, помоліть, я їсти хочу!
А тим часом мати приносить з погреба огірки з капустою. Картоплю вже оцідили на цебрик з половою. По хаті розноситься запах вареної з лушпинням картоплі.
Діти рвуться до сніданку, але поки не вмиються і не помоляться богу, до їжі не доторкнуться. Ось батько Роман, який повернувся з хліва від худоби, починає „дітей „молити“.
– Господі, Іісусє Христє...
– Господі, Сусє Христє...
– Молітвою твоєю раді...
– Молітвою твоєю раді... Тату, а хто молитвою радий?
– Цить. Повторюйте за мною. Кладіть хрест на лоб, на живіт, на праве плече, а потім на ліве. Як ти пальці тримаєш, як патики. Складай пальці так, наче ти хочеш взяти щупку солі. Так кладіть хрест і повторюйте: святий боже, святий крепкий, святий безсмертний, помилуй нас. Так три рази.
Коли дійшли до молитки „Боже милостивий, будем мя грєшний“ батько показує, як треба скласти кулачка і прикладати його до грудей після кожного слова.
– Та не бухай кулаком у груди, безглузда. Що ти б’єш, як у бубно. Лагідно проси у боженьки милості, щоб він простив гріхи.
Діти слухняно виконували все, що заставляв батько. Вони очей не зводили з головної ікони – Спаса. Він дивився дітям прямо в очі, піднята рука з благословенним жестом. Діти намагались скласти пальці, як у боженьки, але нічого не виходило. Батько помітив пустощі.
– Так не треба робити. Тільки бог може вас благословляти. Він усе бачить, карає і милує. Це він пальцями показує, що за ваші пустощі поки що милує. Не гнівіть бога, не накличте кари божої.
На іконі тільки й було зображення, що лице та благословляюща рука, останнє – оклад із блискучої фольги. Ікона знаходиться у спеціальному футлярі під склом, який називається кіотом.
Діти помолились, вмились. На столі з’являється баняк1 з картоплею, в череп’яній мисці капуста з огірками. Все це змащено конопляною або ріпаковою олією. На столі риночка із смаженої цибулі із салом.
Такий сніданок майже весь рік не міняється. Не завжди буває сало, зникає й олія. Але картопля та капуста квашена – не зникають ніколи, навіть коли закінчується хліб. Він зникав десь після Трійці і з’являвся з нового врожаю, в кінці петрівки – Петрового посту.
Поснідавши, діти гасають на полику. Коли починає холодати, забираються на піч. Там можна полежати, погрітись, на лежаку розложити іграшки.
Те, що у Ступні називають піл, нічого загального з підлогою не має. Про підлогу також ніхто не чув. Те, що під ногами, – земля – пресована глина, щоб грязь не налипала, її посипають пісочком, іноді притрушують соломою. Полом, поликом називається лежанка. Всі хати – однокімнатні, поставлені вікнами на південь. Північна та східна стіни – без вікон. Від східної або покутньої стіни здовж північної аж до печі тягнеться полик, або піл. На рештованні лежать дошки. Їм стільки ж років, скільки і хаті. Дошки почорнілі, зачовгані. На деяких поликах зростали декілька поколінь. Тут і родились, і закохувались, зустрічали старість і помирали. Розміри пола у всіх хатах майже однакові. Він міг вмістити сім’ю навіть у двадцять осіб.
Дітям бігати босими ногами по „землі – холодно. А тому вони граються на полику, або полу. Це вдень він виконував
роль майданчика для ігор. А наніч – це було велике спільне ліжко. Часом сімейка була невеличка, як у отій приказці:
Як у нашого Омелька
Невеличка сімейка:
Тільки він та вона,
Та старий і стара,
І два дядьки чубаті,
І дві тітки носаті,
І два парубки вусаті,
І дві дівки в намисті,
Та дві ляльки в колисці,
Ще й лежить біля мене,
Той, що ходить до мене.
На день постіль згорталася до стін. На дошках розгортався мат, сплетений із прямої соломи. Він покривався рядном. Такими ж ряднами укривались. Але воны взимку не гріли, тому поверх них вкривались верхнім одягом – куцаками-свитками із домотканого сукна або кожухами.
Східна – покутня стіна має іконостас. У красному куті або на покутті завжди знаходиться головна ікона – Спаса. Перед Спасом завжди висить лампадка, яку розпалюють у особливо урочисті свята. Поруч зліва – Пресвята Богородиця – Мати Божа з немовлям. Останні ікони у кожного господаря можуть відрізнятися, але існувала неписана чинність. Ліворуч від Богородиці – Микола Угодник. Він охороняє дім від напасті та худобу від хвороби. „Щоб хватало до нового врожаю хліба, купи образ Бориса і Гліба – говорить прислів’я. В багатьох хатах можна було побачити ікону „Неопалуєма Купина“. В центрі – Матір Божа з немовлям та з драбиною. По чотири боки символи євангелістів у вигляді птахів та тварин. Цю ікону тримали, щоб не сталося пожежі. В народі її більше знали як протипожежну ікону. Іконостас завершують житія святих і, нарешті, Почаївська Божа Матір, яка спасла лавру від нападів басурманів. Коли виникають болі у животі, то моляться Великомучениці Варварі.
Усі ікони навіть і в бідній сім’ї обов’язково вбрані вишитими рушниками. Кожна дівка, як тільки навчиться вишивати, береться за рушники для ікон, а потім вишиває собі сорочку, наволочки.
Якщо дівка йде заміж за любого, то після сватання до весілля вишиває для свого нареченого сорочку.
* * *
Чужі діти ростуть швидко. Але коли батьки щоденно в роботі та в турботі, то й свої також зростають непомітно. Як старшій в сім’ї, Хтодорці на голову змалку звалилось багато турбот. Не довелось їй в ляльки грати.
То менша сестричка Уляна-Улька була для неї лялькою. Дуже рано навчилась пеленати, з ложки кашою годувати, мух відганяти і, щоб не плакала, – колисати.
Коли Улька повзала, то ще не стільки клопоту, а стала ходити, тільки й гляди! Мати – в полі, батько – в полі. А Улька чуть до свині не залізла. А ще мати наказала, щоб теля сироваткою попоїти, курам дати, квочку з курчатами випустити, але поглядати, щоб шуляк не налетів. Вже двох курчат не дорахувались. Несподівано з’явиться серед двору, квочка своїх діток – під крило, а вже як якесь курча загавиться, вмить опиниться в пазурах хижака.
Батько Роман для Хтодорки зробив гойдалку. До яблуні прив’язав дві мотузки, внизу – кругле поліно. Хтодорці хочеться погойдатись. Тут же до яблуні підвішена колиска, Улька засипає. Але мухи... Очі виїдають, Улька плаче, а мухи як найнялись: лізуть в очі, обсідають губки, щічки. А теля – таке ненажерливе, все мичить та мичить. Треба кинути бурякової гички. А де ж то квочка? Щось не видно. Вона в огороді зі своїми жовтенькими дітками розташувалась серед кабаків. Хай ходить, аби тільки огірків не подзьобала.
Вже й сонце під обід. Улька заснула, а в самої – очі злипаються, спати хочеться, але не можна – на ній хата, тобто господарство.
Так було заведено: як тільки діти переставали повзати, а починали ходити, вони вже щось робили, за щось відповідали. А гратись хочеться, та й поспати б у холодочку. Але серед дня спати – який сором! Хтодорка встала ще до сходу сонця. Яке там встала? Її розбудили, бо треба молитись, вмиватись, снідати і заступати на господарство, поки батьки у полі.
А ранок? Самий неспокійний час. Після нічної тиші, наче наскучило всім мовчати. Мичить корова – її виганяють до череди – треба ж з подружками привітатись. Півень своїм курам нагадує, що вже ранок – надриває горло. А кури про своє сокочуть: дай-дай-дай. У цьому ранковому гармидері перекриває своїм кувіканням свиня. Гризе загородку і верещить, наче їй хто шпичку у груди соває. Кіт, нащо вже спокійний і лагідний, а також про себе нагадує. Тільки побачить, що господиня взялася за дійницю. Все – не відстане, поки корову доять, поки молоко цідять і поки йому в черепок наливають.
У всьому тому гармидері господиня біля печі, як коваль у кузні, справно хватається то за один інструмент, то за інший. А в кутку біля печі їх цілий набір: коцюба, рогач, вожуг, помело, дерев’яна лопата.
Ця метушня, яка закручує господаря, господиню, їхніх дітей і худобу у єдиний вир, і становить життя. В нього увійшла маленька Хтодорка.
Так в нього входили і дідусі, і бабусі, і всі ті, які покояться на цвинтарі без імен і без хрестів. Все стліло, але життя, яке вони прожили, мабуть, було приміром таке ж. Піч, хата, худоба, діти, поле – і так від віку і до віку. Важка доля селянських дітей. Весь час вони в роботі, за щось відповідають, щось треба... і за щось можуть бути покарані, а може й побиті... І лише неділя або якесь велике свято – то вже дітям справжній рай.
На диво – їх вранці ніхто не будить, спи до обіду, поки тебе не стануть жерти голодні мухи. Батьки дома на господарстві, бо в полі робити гріх.
Мати порається біля печі мовчки, ходить навшпиньки. Ради свята Марія завжди заводила пшеничне тісто, щоб спекти дітям пиріжки з сиром або мазурики з квасолею чи з маком.
Виспавшись, Хтодорка йде допомагати матері поратись з тістом, а особливо їй подобалось мастити пиріжки, які ще підходять і готуються до печі. От вона пучком гусиного пір’я змащує тісто розбовтаним яйцем. Коли мати виймає пиріжки з печі, Хтодора прискає на них водою і вкриває полотняним рушником.
Хтодору ніхто не примушував до роботи. Робота заміщала гру.
Інші діти граються – з грязі ліплять пиріжки і на сонці печуть. А у Хтодорки і гра, і робота – все разом. Мати качалкою на столі розкачує великого коржа, весь час посипає мукою, щоб тісто не прилипало. Хтодорці довірила склянкою кругляшки робити. Залишки мати знову місить і розкачує нового коржа.
На кругляшках Хтодорка розкладає сир, змішаний з яйцем, і так складають у деку. Це будуть смачні мазурики – пиріжки, у яких сир зверху. Чому такі пиріжки називали мазуриками, ніхто не знав. Можливо, першими здогадались так пекти мазури – поляки.
Дрова тим часом у печі догорали. Жаринки покривались сірим нальотом. Мати справно коцюбою згорнула вперед – до челюстів, справно посадила деку з пиріжками на дерев’яну лопату і спровадила все це у піч.
Щоб пиріжки зарум’янились, треба челюсть закрити затулою. Затула може враз спалахнути, а тому її Марія добре змочила водою.
Приготування пиріжків для Хтодори було якоюсь таємницею, казкою. Хотілось подивитись, як вони там в печі сидять, але мати не дозволяла.
– Не відтуляй. Дай їм загнітитись.
– А коли можна буде відтулити?
– Я й сама не знаю. Я сама почую, що пора.
– А коли ви дізнаєтесь, мамо, що пора? Коли буде пора?
– Не знаю. Але скажу. Як тільки пора прийде, я піч відтулю і тебе покличу.
Марія дійсно не знала, коли пора. Годинників у селі не було, але внутрішній годинник був у кожної господині чи у господаря.
А тим часом у хаті – пахощі, аж голову дурманять. Хтодорка снує під ногами. Терпець надривається.
Нарешті! Мить, і тією ж лопатою Марія спритно виймає деку, ставить її на лавку. Тут уже черга Хтодорки. Вона змочує золотисті пиріжки водою або збовтаним яйцем. Мати вкриває деку рушником. Так пиріжки повинні відпочити від пекельного жару. Ради святої неділі сім’ю чекає пшоняна каша з молоком.
Доводиться жаліти читача-городянина, якому не доводилось коштувати це чудо кулінарії. Каша, що зварена на газплиті, так не схожа з тією кашею, сільською (та що тут порівнювати – ніяке порівняння не допоможе уявити, що ж воно за чудо). Таку кашу треба хоч раз у житті поїсти. Може тому й існує прислів’я: „Мало каші їв! “ Цим самим, мабуть, хочуть сказати, що ти нічого не бачив, нічого не коштував і що, взагалі, ти ще малий, мовляв, у тебе матирине молоко на губах не обсохло.
Спочатку каша вариться в горщику, в звичайному горщику, яких з півдесятка товпиться в печі біля вогню. На молоці збирається шкірка. Вона ось-ось готова луснути і тоді молоко витече на черінь. Але цього не станеться. Господиня з ожугом в руках пильно слідкує за всім, що коїться у печі. Враз відсуне горщик від вогню, шапка шкірки опадає і каша не поспішаючи мліє.
Вже в печі дрова погоріли, давно зварилася картопля, скипів окріп і ним уже запарили січку та полову, а два горщики з борщем та пшоняною кашею з молоком мліють. Жар згортають у правий куток, а до нього приставляють борщ та кашу. До цього часу молоко википіло, тому його ще доливають по самі вінця.
Сільська піч! Про неї в казках розповідають. А як же? Вона здатна творити чудеса. Її матінкою величають.
А тим часом на каші створюється золотиста шкурка. Вже сонце піднялось так високо, що з вікон на лавку заглядає, а каша знемагає, готується до того, щоб люди на неї без тями накидались з ложками.
Пахощі, які виходять з горщика, вириваються через челюсті, попадають прямо в димар, а там уже розносяться по всій цвиківській вулиці. Знали всі: це Марія Романова кашу варить.
Діти виспались досхочу. Вже давно помолились, вмились і ради святої неділі всі вбрались у свіжі сорочки.
Сім’я урочисто сідає за стіл. Обід у неділю, чи інше свято, це не тільки час, коли всі домашні зібрались, щоб наповнити утробу. В цьому є щось таємничо-священне.
Батько Роман закинув назад голову, за звичкою, щоб почухати підборіддя. Він у таку хвилину не налюбується своєю величністю. Адже в сім’ї йому всі підлеглі, ніхто не сміє йому перечити. Він поважно засувається по лавці за стіл аж до самого покуття під святим образом Спаса. Він і сам був, наче божество: благообразий, чемний, суворий і, що саме головне, – всевидячий. Марія за стіл сідає скраю, бо в любу мить треба зіскочити, щось подати, щось принести.
Згодом у Романа Цвика сім’я зростала. Майже щороку куми носили до хреста. Тепер уже пішли хлопці: Андрій, Клим, Пилип, Іван і знову дівчина – Параска. І, нарешті, „вискребком“ – останнім – був Нечипір. Сім’я зростала, але звичаї і порядок зберігались неухильно. З покутньої стіни сідали за столом по старшинству. Навіть, коли за столом сиділа сімейка у десять осіб, була одна загальна миска для капусняка або для каші. Кожний копав ямку у каші зі свого боку. Порушник міг зклопотати ложкою по лобі. Це частенько траплялось, коли діти їдять потовчену картоплю зі шкварками. Так і кортить захопити шкварку на чужій території.
Хліб – завжди на столі і ніж біля нього. Але відрізати скибку можна тільки з дозволу батька.
Каша з молоком так швидко щезає, що діти ще довго запускають свої ложки у горщик, але марно – він уже порожній.
Тільки тепер доходить черга до мазуриків. Кожний повинен облизати після каші ложку, бо з мазуриками буде сушина з яблук та груш.
Поїли. Батько встав, за ним вся сім’я, прочитали молитву-благодарність Богові, що він наситив чрева наші.
Дітей тягне на сон, Хтодора зівнула і тут же впіймала сердитий погляд батька. Вона вмить все зрозуміла і швиденько перехрестила рота.
Обідня трапеза навіть взимку рідко завершається відпочинком. Худоба не дасть поспати. Коняка ірже. Корова крадькома починає мичати, свиня – ох і бридка тварина! – верещить нахабно, а потім жалісно.
Селянин – одвічний невольник. Роман гордий, що він господар. Та який він господар? Він наймит у худоби, у господарства, у землі.
Все це гнобить його, а він без господарства, землі та сім’ї іншого життя не уявляє, та й не шукає його.
Після святкового обіду, якщо це влітку, Роман через рови стежками добирається до свого поля, щоб подивитись, як що росте, чи не потравив хто своєю худобою. А в полі в цей час обов’язково з кимось словом перекинешся:
– Помагай, бог!
– Живіть здорові!
– На ярмарку не були?
– Ні не був.
– Жаль. А то я хотів запитати, чи худоба в ціні. Хочу телицю продати.
– Грицько Спиридонів, той що Гапку з Лищунів взяв, так казав: Лукаш Свербинівський у минулу неділю їздів до Мізоча. Каже – худоба дешева, а от оселедці, лихо його ма, та сіль дорожчають.
Так по дорозі тече розмова і переливається. Почнеться з худоби та ярмарку, а потім на що тільки не перекинеться. Навіть і про брехню. Дійде вона до дядьків у такому вигляді, що ріж на куски, але такої не придумаєш! Та поговорять серед чистого поля два приятеля і до нісенітниці приплетуть таке безглуздя, що вже здавалося б кінець. Так ні! Через деякий час ця брехня, обійшовши все село навкруги, повертається як чиста правда.
Так і жила Хтодорка і була щасливою, бо все, що було навколо неї: батьки, дім, худоба, садок, темні та прохолодні гаї в ровах, було таке миле, рідне і звичне. Людина тоді, можливо, щаслива, коли вона не знала кращої долі. Не знала, що таке парта – і була щаслива. Не знала книжки і також не жаліла.
Не зчулась Хтодорка, як їй стукнуло дванадцять років. Не за горами дівоцтво. А там – заміж видадуть. А за кого?
Щось у тому слові „видадуть“ було жахливе. З ним по сусідстві – продадуть, зрадять, підведуть, ошукають. Видадуть, або віддадуть, як рекрута до війська, або злодія до тюрми. Щось не чути, щоб говорили: „Дівка вийшла! “ А то її віддають, наче за борги.
І все ж лякайся – не лякайся, але без цього не обійтись. Страшніше, коли всіх розберуть, повіддають, а ти залишишся ніким непоміченою. Горе жінці, яка до старості в дівках продівувала. Її в селі за людину не вважають. Навіть у церкві дальше бабинця не пускають.
Хтодорка не могла себе уявити заміжньою жінкою, але знала, що це неминуче. А ще стільки треба всьому навчитись: прясти, ткати полотно, уміти шити не тільки жіночий одяг, але й чоловічий. А яка дівка не вміє вишивати хрестиком.
Старші дівчата, як зберуться у свято на вулиці, то й співають пісні про кохання, про милого-чорнобривого, про сумну долю заміжньої жінки. Але веселі й дотепні пісні висміювали дівку, яка не вміє ні шити, ні прясти, ні носити воду.
Сучасні телеглядачі бачать мальовничість пісенного зображення. Дівчина у вишитій сорочці, в стрічках, голова уквітчана віночком, різнокольорова запаска, червоні черевички. Лунає пісня: „Несе Галя воду, коромисло гнеться“. Ми милуємось мальовничою картиною і не помічаємо, що на дівочі плечі змалку доля звалила такий тягар – два відра води вагою в півтора пуда. Або:
„Чорноморець, матінко,
Чорноморець
Вивів мене босую
На морозець.
Вивів мене босую
Та й питає:
„Чи є мороз, дівчино,
Чи не має? “
„Ой, не має морозу,
Тільки роса,
А я молоденькая
Стою боса.“
Мальовниче коромисло з двома відрами дістались і Хтодорі. Щодня треба на гору із Села принести два відра води. Тому звичаї ступенців: зачерпнув у відрі квартою води, попив, а залишки назад у відро злив. А ще буває: дівка несе воду на коромислі, збирається на кручу, з неба дощ моросить, вода стікає за комір. Дівка посковзнеться, відра покотяться. Починай все спочатку. Не завжди доводиться привезти воду бочкою, тому двох відер на все господарство не вистачає. Виллє дівка воду у кадушку і знову йде у Село.
Нас дивують старовинні українські вишиванки. А їх вишивали дівчата не сидячи біля вікна, як це часто змальовують сучасні художники. Жене дівчина корову до роси, слідкує за нею, щоб вона, не дай бог, не потравила чуже поле. І в ці хвилини дівчина ще встигає хрестик за хрестиком червоною ниткою вишивати квіти, а чорною – листочки та гілочки.
Вже доросла, досвідчена вишивальниця береться вишивати гладдю. Для цього треба мати заполоч різноманітних кольорів. Кравців наймали лише тоді, коли шили щось із фабричної матерії – мануфактури. Кравець поселявся в домі і обшивав сім’ю тиждень або більше. Однак з домашнього полотна дівчата та заміжні жінки шили руками все: і верхній, і нижній одяг.
Хтодорка у свої дванадцять років з конопляною пряжею справлялась від початку і до кінця. Вона обережно, щоб не витоптати матірну коноплю, вибирала плоскінь – квітучі стеблини. Стелила їх покосом на траві. Через деякий час конопля висихає, під дощами та вранішньою росою сивіє. Потім улежалу плоскінь в’яже у снопочки і сушить.
Матірну коноплю батько Роман спочатку ціпом обмолочує, а Хтодорка носить до річки, там її топить і, щоб її водою не знесло, закріпляє до дна гілками. Так проходить два тижні – матірна також готова. Снопки ставлять здовж річки на березі. Там вони стоять, поки не висохнуть.
Коли снопки остаточно висохнуть, Хтодорка приймається коноплю терти. А для цього використовується станок, який називається терниця. Хтодорка так буває заходиться бити коноплю, що костриця летить по обидва боки. В її руках заливається сиве прядиво. Але в ньому ще є залишки костриці, деякі пасма скуйовджені. Прядиво вичісують, вичоси й називаються паклею, а пряме вичисане прядиво – кужелем.
Незграбне конопляне лико в руках Хтодорки перетворюється в пасма, які нагадують дівочу косу.
Все літо крім того, що треба поратися біля худоби, доїти корову, прати білизну, готувати їжу, наглядати за курчатами, нянчити молодших братиків та сестер, полоти грядки, жати, молода дівка або жінка все літо готує на зиму прядиво-кужіль.
Кужіль часто виснажував сили жінки, тому не дивно, що про нього в піснях співали з неповагою:
Кужелю, кужелю
Прясти я нездужаю.
Або:
Кину кужіль на полицю,
Сама вийду на вулицю.
Нехай миші кужіль трублять,
Нехай мене хлопці люблять.
Кужіль не дає жінці покою і взимку. Наступає Пилипівський піст. Короткі дні, довгі ночі. Поле спить під снігом. Відсипаються й чоловіки. Не до сна жінкам.
Вони по черзі в окремих хатах збираються на вечорниці. Якщо чоловік ревнивий, то він одну свою молодицю не відпустить. Сам іде. Де дівчата – там і хлопці. Але збиратися заміжнім жінкам і дівчатам ось так, як кажуть, на посиденьки не можна. Треба робити. І така робота для них – прядіння на коловоротку. Тільки бідні жінки ще по-старовинному прядуть веретеном, але ним багато не напрядеш. Дівчина чи заміжня жінка без коловоротка – все одно, що чоловік без коня.
Коловороток для дівчини – кращий подарунок батьків. Якщо вже дівчина має коловороток, то вважай, вона дівка, вона вже не дитина, до неї залицяються парубки.
Роман замовив коловоротка Хтодорці у самого кращого майстра. Хоч він і брав дорого, але робив він не просто прялку, а ляльку – любо подивитись. Всі стовпці, спиці колеса, та і само колесо – все виточене на токарному верстаті. Дівчину прикрашають віночок, різнокольорова запаска, вишита сорочка, намиста, але вся ця краса неповна без коловоротка.
Нестор Домашук був тією людиною, яка з березового незграбного поліна в присутності босоногих та сапатих дітей робила казку. Кожний стовпчик, кожна деталь містить десяток або й більш різних візерунків. Ось точена форма груші повільно переходить у величавий продовгуватий келех, все це перебито рядом гострих або закруглених коліщат. На кожному візерунку – червона смуга, яка окантована чорною фарбою.
Роман міг гордитися. У церкві стоїть сама велика і сама красива братська свічка. Зараз у його старшої доці коловороток, який усім коловороткам коловороток.
На вечорниці дівки та молодиці зі своїми коловоротками. На довгій лаві від покуття та до мисника вишиковуються пряхи. Що то вечорниці, не стільки напрядеш, як дома, але тут можна на людей подивитись та себе показати.
Парубки, ті що бувалі та надто сміливі, примощуються біля дівчат. „Допомагають“ їм. То паса скине, то колесо загальмує, чи ще якогось збитка зробить. Але нехай збиткує на заздрість подружці, у якої нема „ухажора“.
В печі горять д