Казка і несвідоме

Вплив різних видів усної народної творчості на життя людини велике. Воно може виявлятися як на свідомому, так і на несвідомому рівні. Про вплив казок і міфів на несвідоме людини говорили такі великі психологи та філософи, як З. Фрейд, Е. Фромм, К.Г. Юнг, Е. Берн.
Зокрема, Е. Берн писав, що різні форми соціальної дії сприяють структуруванню часу, допомагають уникнути нудьги, а також дають можливість отримати максимально можливе задоволення з кожної ситуації. Більшість людей, крім того, підсвідомо мають свій життєвий план, або сценарій, який формується ще в ранньому дитинстві в основному під впливом батьків. Цей психологічний імпульс з великою силою штовхає людину вперед, назустріч його долі, і дуже часто незалежно від його опору або вільного вибору. Сцени в життєвому сценарії людини зазвичай визначаються і мотивуються заздалегідь, точно так само як і театральні. Життєві сценарії грунтуються в більшості випадків на Батьківській програмуванні, яке дитина сприймає з трьох причин. По-перше, воно дає життя мета, яку в іншому випадку довелося б відшукувати самому. Все, що робить дитина, частіше за все він робить для інших людей, зазвичай для батьків. По-друге, Батьківське програмування дає йому прийнятний спосіб структурувати свій час (тобто прийнятний для його батьків). По-третє, дитині треба вказувати, як поступати і робити ті чи інші речі. Вчитися самому цікаво, але не дуже-то практично вчитися на своїх помилках.

Перша і сама архаїчна версія сценарію - це первинний «протокол», який сприймається свідомістю дитини в тому віці, коли навколишній світ для нього ще мало реальний. Можна припустити, що батьки є йому гігантськими фігурами, наділеними магічною владою, начебто міфологічних титанів тільки тому, що вони набагато вище і більші за його.
З роками малюк стає старше і мудріше.Він ніби переміщається в більш романтичний світ. Він робить зі свого сценарію перша палімпсест і допрацьовує його, приводячи у відповідність з новими уявленнями про світ. У нормальних умовах дитині допомагають у цьому чарівні казки та історії про тварин, які спочатку читає йому мати, а потім він читає їх сам у години дозвілля, коли можна відпустити на волю уяву. У казках є своя магія, хоча і не настільки приголомшлива. Вони дають дитині цілий ряд нових дійових осіб, які виконують ролі в його фантазіях. Представники тваринного царства знайомі йому або як товариші по іграх, або як промайнули в зоопарку фігури, що вселяють то жах, те замилування, або як полувоображаемие істоти з незрозумілими властивостями, про які він тільки чув або читав. Може бути, всі вони «сходять» до нього з телевізійного екрану, де в цьому віці навіть реклама випромінює чарівний світ.
На першій стадії свого розвитку малюк має справу з «магічними» людьми, які можуть в його уяві при нагоді перетворитися на тварин. На наступній стадії він просто приписує тваринам деякі людські якості. Ця тенденція до певної міри зберігається і в житті деяких дорослих людей, особливо пов'язаних у своїй роботі з тваринами.
У підлітковому віці підлітки дивляться свій сценарій ніби для адаптації його до тієї реальності, якою вона їм представляється: все ще романтичною і сяючою або з штучно наведеним глянцем, можливо навіть позолоченою за допомогою наркотиків. Поступово людина рухається до завершального «поданням». Завдання психотерапевта в тому і полягає, щоб цей шлях був би для людей по можливості спокійніше й цікавіше.
Одну з цілей сценарного аналізу Е. Берн бачить у співвіднесенні життєвого плану пацієнта з грандіозною історією розвитку людської психології з самих печерних часів аж до наших днів.
Він виходить з необхідності шукати саме той міф чи ту чарівну казку, яким слід пацієнт. І чим більше ми до них наближаємося, тим краще для пацієнта.
Чарівна казка може відкрити елементи сценарію, без яких важко докопатися до суті.
Е. Берн вважає сценарієм те, що людина ще в дитинстві планує зробити у майбутньому. А життєвий шлях - це те, що відбувається насправді. Життєвий шлях у якійсь мірі визначений генетично, а також положенням, яке створюють батьки, і різними зовнішніми обставинами. Хвороби, нещасні випадки, війна можуть зірвати навіть самий ретельний, всебічно обгрунтований життєвий план. Те ж може статися, якщо «герой» раптом увійде в сценарій якого-небудь незнайомця, наприклад, хулігана, вбивці, автоліхача. Комбінація подібних чинників може закрити шлях для реалізації певної лінії і навіть зумовити трагічність життєвого шляху.
Доля кожної людини визначається в першу чергу їм самим, його вмінням мислити і розумно ставитися до всього того, що відбувається в навколишньому світі. Людина сама планує власне життя. Тільки свобода дає йому силу здійснювати свої плани, а сила дає йому свободу осмислювати, коли треба їх відстоювати або боротися з планами інших. Навіть якщо життєвий план людини визначено іншими людьми або в якійсь мірі обумовлений генетичним кодом, то й тоді все його життя буде свідчити про постійну боротьбу. Кожна людина ще в дитинстві, найчастіше несвідомо, думає про своє майбутнє життя, як би прокручує в голові свої життєві сценарії. Повсякденне поведінка людини визначається її розумом, а своє майбутнє він може тільки планувати. Наприклад, якою людиною буде його чоловік (дружина), скільки в їхній родині буде дітей і т.п. У житті, однак, може статися не так, як людина хоче, але головне в тому, що він дуже бажає, щоб його мрії збулися.
Існує безліч сил, які впливають на людську долю: батьківське програмування, підтримуване внутрішнім «голосом», який древні звали «демоном»; конструктивне батьківське програмування, подталкиваемое плином життя, з давніх часів називається physis (природа); зовнішні сили, все ще звані долею; вільні устремління, яким древні не дали людського імені, оскільки вони були привілеєм богів і королів. Продуктом дії цих сил і виявляються різні типи життєвого шляху, які можуть змішуватися і вести до одного чи іншого типу долі: сценарної, не сценарної, насильницького або незалежному. Думка про те, що людське життя часом слід зразкам, які ми знаходимо в міфах, легендах і чарівних казках, заснована на ідеях К.Г. Юнга і З. Фрейда.
Казка як спонтанний, наївний і не рефлексіруемий продукт душі не може висловлювати нічого іншого, крім того, що ж власне з себе представляє душа.
Слухаючи казку, дитина «вбирає» філософські смисли, стилі взаємин і моделі поведінки, потім розігрує це з друзями. Причому, всі процеси осмислення протікають на несвідомо-символічному рівні. Багаторазово проживаючи події казки, дитина побічно набуває значущі для себе життєвий досвід.