Мовна компетенція та її складники

Мовна компетенція (лат. сотреіепз – належний, відповідний) – знання учасниками комунікації норм і правил сучасної літературної мови і вміле використання їх у продукуванні висловлювань.

Мовна компетенція складається з лексичної, граматичної, семантичної, фонологічної, орфографічної, орфоепічної та пунктуаційної компетенцій.

Лексична компетенція полягає в оволодінні лексичними засобами сучасної української літературної мови та вмінні користуватися ними. Вона передбачає володіння словниковим запасом, термінологію, необхідною для спілкування у професійній сфері.

Граматична компетенція - це знання і вміння користуватися граматичними ресурсами української мови, що необхідні для розуміння і продукування текстів у різних сферах професійної діяльності.

Семантична компетенція - це здатність комуніканта усвідомлювати й контролювати організацію змісту мовлення.

Фонологічна та орфоепічна компетенція пов'язані із знанням звукових засобів сучасної літературної мови, вміння мовця ними користуватися.

Орфографічна компетенція полягає в оволодінні системою правил, що визначають правопис слів згідно з усталеними нормами, та вмінні їх застосовувати.

Пунктуаційна компетенція відображає логічне інтонаційне членування мовного потоку та забезпечує легше сприймання і розуміння писемного тексту.

Мовленнєві вміння говорити, слухати, читати, писати

Мовна компетенція передбачає наявність мовленнєвих умінь, що визначають мовленнєву поведінку. Мовленнєві вміння, у свою чергу, охоплюють уміння говорити, слухати, читати й писати.

Уміння говорити полягає у вмінні брати участь у діалогах і вмінні вести монолог.

Сутність уміння слухати полягає: у розпізнанні необхідної інформаційні ї; розумінні наміру мовця; визначенні його позиції; розрізненні стилістичних регістрів (експресивні стилі: високий, середній, низький).

Уміння читати передбачає: розуміння і усвідомлення тексту; розуміння наміру автора письмового тексту; розуміння деталей у складних рекламних матеріалах, інструкціях, специфікація тощо; розуміння академічної і професійної кореспонденції; розрізнення стилістичних регістрів і колоритів писемного мовлення під час спілкування.

Уміння писати передбачає: грамотний і чіткий виклад текстів; підготовку і продукування ділової та професійної кореспонденції; точне фіксування повідомлень по телефону; користування базовими засобами зв'язку для формування логічного тексту.