Міжнародна валютна система і її еволюція.

Міжнародна валютна система, яка склалась в ХІХ ст., в своєму розвитку пройшла три основних етапи: етап золотого стандарту, етап золото-паперового стандарту і етап паперово-валютного стандарту.

Система золотого стандарту склалась на початку ХІХ ст. і існувала до початку 2-ї світової війни. Її основні принципи:

а) Функціонування золота в якості світових грошей;

б) Фіксація золотого вмісту національних валют;

в) Їх безпосередня конвертованість в золото;

г) Наявність фіксованого валютного курсу. Різновидами цієї системи були: золотомонетний, золото злитковий і золотодевізний стандарти.(Девіза-платіжне доручення, яке виписане в іноземній валюті і має бути сплаченим за кордоном.)

Система золото-паперового стандарту була впроваджена в 1944 р. в м. Бреттон-Вудсі, де був заснований Міжнародний валютний фонд – міжурядова організація при ООН. Вона базувалась на таких принципах:

а) Основним інструментом міжнародних розрахунків оголошувалось золото і прирівняні до нього резервні валюти – долар США і англійський фунт стерлінгів;

б) Учасники договору повинні були виразити свої валютні паритети, установити свій валютний курс по долару;

в) Міждержавне регулювання валютно-фінансовіх відносин здійснювалось через МВФ;

г) Заборона вільного продажу золота. Операції з ним дозволялись тільки центральним банкам на основі фіксованої ціни на нього – 35 дол. за 1 тр.Унцію (31.1 гр).

Система паперово-валютного стандарту була установлена в 1979 р. на конференції країн-членів МВФ в м. Кінгстоні (Ямайка). Характерними ознаками цієї системи є:

а) Повна демонетизація золота в сфері валютних відносин;

б) Головним резервним активом і міжнародним засобом розрахунків та платежів установлювалася інтернаціональна розрахункова грошова одиниця СДР (спеціальні права запозичення);

в) Впровадження системи плаваючих валют, при якій валютні курси коливаються під впливом ринкових сил.

Ямайська валютна система, яка діє в нинішній час, розвивається за принципом полі центризму. З одного боку, вона підпорядкована централізованим регулюючим діям МВФ, а з другого, має досить розгалужену мережу регіональних валютних структур. Однією з них є введена в 1979р. Європейська валютна система, в межах якої була створена міжнародна кредитно-розрахункова одиниця ЄКЮ, на основі якої в процесі європейської економічної інтеграції була створена і введена в дію 31 січня 1999 р. єдина європейська валюта – євро.

Всі розглянуті в попередній темі форми міжнародних економічних відносин мають вартісне вираження і опосередковуються грошовими відносинами, які в межах всесвітнього господарства складають ще одну форму валютно-фінансових відносин.

Міжнародні валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які складаються при функціонуванні валюти в світовому господарстві і обслуговують взаємний обмін результатами діяльності національних господарств. Їх об’єктивну основу складають міжнародна торгівля, рух капіталів та послуг. Складовими частинами валютної системи є:

а) Визначення основних міжнародних валютних засобів;

б) Режим валютних паритетів та курсів;

в) Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків;

г) Статус міждержавних інститутів, що регулюють валютні відносини;

д) Режим міжнародних валютних ринків.

Носієм міжнародних валютних відносин є світовий грошовий товар. В цій ролі в різні часи виступали золото, кредитні гроші, міжнародні і колективні валюти. Сукупність всіх платіжних інструментів, які використовуються в міжнародних розрахунках, зветься міжнародною ліквідністю.