![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Контрольна робота для денної форми навчання
з курсу “Логістика” (РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА)
В процесі вивчення курсу «Логістика» студенти денної форми навчання виконують розрахункову контрольну роботу, метою якої є закріплення теоретичних знань та використання їх при розв'язанні конкретних практичних задач. Завдання контрольної роботи: спроектувати спеціалізований склад для зберігання паперу та зробити його план. Визначити загальну площу складу та її складові, довжину вантажно-розвантажувального фронту, ємність та пропускну спроможність складу, необхідну кількість підйомно-транспортних механізмів (електронавантажувачів). Вихідні дані наведені в табл. 1 Таблиця 1
Вибір завдання на контрольну роботу проводиться згідно з останньою цифрою номера залікової книжки студента (табл. 2). Таблиця 2
Кожний студент виконує свій варіант контрольної роботи чорнилами, або на комп’ютері розбірливо та без помилок. Для зауважень рецензента на сторінках необхідно залишати поля шириною З см. План складу з розташуванням обладнання та основними розмірами складу виконують на міліметровому папері, олівцем, (масштаб 1: 100 або 1: 200) і додатково підшивають до роботи. Титульну сторінку контрольної роботи оформляють згідно з додатком. На початку контрольної роботи наводять завдання на контрольну роботу. При викладенні розділів теоретичний матеріал слід подавати стисло з поясненням всіх дій. В кінці роботи подається список використаної літератури. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ ЧАСТИНИ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ " ЛОГІСТИКА" Визначення площі складів. Загальна площа складів визначається за формулою: Fобщ = Fп + Fв + Fпр + Fсл де Fп - площа, призначена для збереження матеріалів, тобто корисна площа, м2; Fв - площа, зайнята проїздами і проходами, тобто допоміжна площа, м2; Fпp - площа, зайнята приймальними і відпускними площадками, м2; Fсл - площа, зайнята службовими помешканнями, м2 Коефіцієнт використання площі складів α визначається відношенням корисної площі складу Fп до загальної площі Fo6щ, Корисна площа складів може бути визначена таким способом: навантаженням на 1 м2 площі підлоги складу. Такий спосіб є найбільш простим і зручним і застосовується тоді, коли відомо для даного виду матеріалу навантаження на 1 м2 площі складу. Розрахункова формула в цьому випадку має вигляд: де qзап - розмір установленого запасу відповідного матеріалу на складі, т; Р - навантаження на 1 м2 площі підлоги, т/м2; qсут - середньодобова витрата матеріалу, т; t - прийнятий термін зберігання матеріалів на складі, доб. Коли відомий тільки максимальний запас матеріалу в днях
Визначення площі приймальних і відпускних площадок. На складах з великим обсягом робіт приймальні і відпускні площадки влаштовуються окремо. Необхідний розмір приймальної площадки визначається за формулою: де Qгод - річне надходження матеріалів, т; qcp - середньодобове надходження матеріалів, т; Р — навантаження на одиницю корисної площі (приймається в розмірі 0, 25 від середнього навантаження на 1 м2 корисної площі складу Р у залежності від збереженого матеріалу), т/м2; Кн - коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склад (1, 2...1, 5); t - кількість днів перебування матеріалів на приймальній площадці (до двох днів). Розмір відпускної площадки визначається за аналогічною формулою, але при цьому Кн приймається менше (1, 1...1, 2), а кількість днів на рік приймається відповідно до чинного режиму роботи складу. Визначення допоміжної площі. До допоміжної площі відносять площу, зайняту проходами і проїздами. Розміри проїздів і проходів у складських помешканнях визначаються залежно від габаритів збережених матеріалів, розмірів вантажообігу, виду застосовуваних для переміщення матеріалів підйомно-транспортних механізмів. Площа проходів і проїздів складу розраховується за формулою: Fв = Fп Кпр де Кпр - коефіцієнт, що являє собою відношення площі проходів та проїздів до корисної площі складу. Він залежить від виду застосовуваних на складі механізмів і машин. Для закритих складів і навісів приймається при використанні: електронавантажувачів - 1, 5...1, 8; кранів-штабелерів - 1, 2...1, 5. Визначення службової площі. Площа службових приміщень визначається за формулою: Fсл = mf де m - кількість робітників, що обслуговують складське приміщення, чол; f - норма площі на одного робітника, м2/чол. При штаті до трьох чоловік площа контори приймається п'ять м2/чол., від трьох до п'яти - чотирьох м2/чол., при штаті більше п'яти - по 3, 25 м2/чол. Площа побутових приміщень приймається згідно з санітарними і будівельними нормами та правилами. У даній роботі побутові приміщення (побутова кімната, душова та туалетні кабіни) вважаються винесеними за територію складу і їх площа не розраховується. Отримані зазначеним методом розрахункові дані складають загальну площу складу Fзаг і є вихідними для планування складу. Під плануванням розуміють розміщення отриманих із розрахунку стелажів, штабелів та інших пристосувань для збереження матеріалів на плані складу з урахуванням необхідних проїздів і проходів. Визначення ємності складу. Ємність (вантажомісткість) складу визначається кількістю матеріалів відповідної номенклатури, що може одночасно вмістити склад за умови раціональної організації збереження і складської переробки вантажів, тобто Eр = α н Fзаг Рн = FП Рн де α н- нормативний коефіцієнт використання площі складу; Рн - нормативне навантаження на 1 м2 площі складу, т/м2.
Визначення пропускної спроможності складу. Розрахункову пропускну спроможність складу визначають за формулою:
де Т - тривалість планового періоду, дн; Інтенсивність використання складу впродовж певного часу характеризується коефіцієнтом оборотності складу: Визначення довжини вантажно-розвантажувального фронту складу. Довжину вантажно-розвантажувального фронту складу визначають як: L = Lф = n1l + (n1-1)l1, Довжину вантажно-розвантажувального фронту складу визначають як: L = Lф = n1l + (n1-1)l1, де n1 - кількість транспортних засобів, що одночасно подаються до фронту складів для навантаження або розвантаження; l – довжина транспортного засобу, якщо він стоїть паралельно фронту робіт, у нашому випадку для транспортних засобів, що стоять торцем до фронту робіт це – ширина транспортного засобу, м; l1 - відстань між транспортними засобами, м (для окремо розташованих вагонів - 1, 0... 1, 5 м, при стоянці автомобілів торцем до фронту вантажних робіт – 1 м, при стоянці автомобілів паралельно фронту - 2, 5 м). Кількість устаткування, необхідного для збереження визначеного виду матеріалу, можна визначити за формулою: де N - необхідна кількість устаткування, шт.; Q - кількість матеріалу, що зберігаються на складі, т; qe - ємність одиниці устаткування при заповнені відповідним видом матеріалу, т. Ємність одиниці устаткування при заповнені різноманітними видами матеріалів: qе = Vγ де V - геометричний об'єм одиниці устаткування, м3; γ - питома вага матеріалів, т/м3. При використанні устаткування для збереження декількох видів матеріалів ємність одиниці устаткування визначається як середньозважений розмір: де q1, q2, … qn - ємність одиниці устаткування при заповненні різноманітними матеріалами, т. Кількість піддонів, необхідних для приймання і збереження матеріалів визначається за формулою: де Qc - середньодобове прибутні матеріалів, т; tx - середній термін зберігання матеріалів на складі, днів; Км - коефіцієнт нерівномірності прибуття матеріалів (1, 2... 1, 5); qв - маса пакету з вантажем відповідного виду, який сформований на піддоні. Коли піддони використовуються для приймання і зберігання різноманітних матеріалів, масу пакету визначають як середньозважений розмір. Вибір засобів механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних і складських робіт у кожному конкретному випадку провадиться з урахуванням транспортно-технологічної схеми роботи складів, характеристики матеріалів, що переробляються, обсягу і номенклатури вантажу, засобу доставки вантажу на склад і вивезення їх зі складів, засобу їх складування, типу і розміру складів. Необхідна кількість підйомно-транспортних механізмів складів N визначається за єдиною для всіх засобів механізації формулою: де Q - обсяг робіт, що виконуються за допомогою підйомно-транспортного устаткування за визначений період часу, т; Кн - коефіцієнт нерівномірності вантажопотоку; qг - погодинна продуктивність підйомно-транспортного устаткування, т; Кв - коефіцієнт використання часу розрахункового періоду (0, 7...0, 8). Коефіцієнт нерівномірності вантажопотоку: де Qmax - максимальний вантажопотік за визначений період часу, т; Qcp - середній вантажопотік за цей же період часу, т. Годинна продуктивність підйомно-транспортного устаткування періодичної (циклічної) дії де qн - номінальна вантажопідйомність механізму, т; Кг - коефіцієнт використання вантажопідйомності механізмів, що визначає відношення фактичного завантаження механізму до його номінальної вантажопідйомності: t - час повного циклу одного робочого періоду, хв. Годинна продуктивність механізмів безперервної дії (конвейєрів): а) при переробці штучних вантажів де qг - середня вага одиниці вантажів, кг; V - швидкість руху стрічки, м/с; 1 - відстань між вантажами на стрічці, м: б) при переробці сипучих вантажів qг =3600PV де Р - навантаження на один пог. метр стрічки, кг. Кількість механізмів для переробки вантажів за регламентований відрізок часу визначається за формулою: де Qр - кількість вантажів, яку необхідно переробити за регламентований відрізок часу, т; Тр - регламентований час, год.
|