Принципи господарського судочинства.

Принципами господарського судочинства є основні правові ідеї, на яких побудовано господарське судочинство і які визначають таку його організацію, яка забезпечила б винесення законних і обґрунтованих судових рішень.

До організаційних принципів належать такі:

1. Принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади. Судді обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому Законом України «Про судочинство та статус суддів».

2. Принцип одноособового і колегіального розгляду справи. Відповідно до ст. 4-6 ГПК України справи в місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яка справа, що належить до підсудності цих судів залежно від категорії й складності справи може бути розглянута судом у складі трьох суддів. Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами - колегією в складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України - колегією суддів у складі трьох суддів або більшої непарної їх кількості.

3. Принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення їх тільки закону. Цей принцип закріплений в ст. 129 Конституції України та в Законі У країни «Про судоустрій та статус суддів» і означає, що суд є незалежним у здійсненні правосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і підкоряється тільки закону. Гарантії незалежності суддів детально закріплені у гл. III ЗУ «Про статус суддів».

4. Принцип мови судочинства. У загальному вигляді цей принцип закріплено в Конституції України, ст. 10 ЗУ «Про судоустрій України» та ст. З ГПК України, відповідно до норм яких судочинство здійснюється державною мовою. Учасникам процесу, які не володіють державною мовою, надане право ознайомлення з матеріалами справи, участі в судових діях через перекладача і право на виступ у суді рідною мовою. Судові документи ведуться мовою судочинства й надаються особам, які беруть участь у справі, за їх вимогою — в перекладі на мову, якою вони користувалися в суді.

5. Принцип гласності та відкритості господарського процесу. Цей принцип закріплено у п. 7 ч. З ст. 129 Конституції України й надалі його розвинуто у ст. 9 ЗУ «Про судоустрій України». Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної чи письмової інформації про результати розгляду його справи.

До функціональних принципів належать:

1. Принцип законності є конституційним принципом, оскільки в ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначається, що органи державної влади (до яких відноситься і господарський суд) зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України. Принцип законності як основну засаду судочинства встановлено також і п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України. Законність є основним принципом, притаманним для всієї системи українського права і, зокрема, господарського процесуального права. Господарський процес є формою захисту прав.

2. Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей принцип закріплено у п. 1 ч. З ст. 129 Конституції України, ст. 7 ЗУ «Про судоустрій України», ст. 4-2 ГПК України, де зазначено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, та в р. IV ГПК України (зокрема, ч. 1 ст. 22 встановлює, що сторони користуються рівними процесуальними правами). Останнє положення означає, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист свої* інтересів.

3. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до даного принципу сторонам у господарському процесі забезпечуються широкі можливості у відстоюванні зайнятих ними у спорі позицій.

4. Принцип об’єктивної істини. Цей принцип означає вимогу повної відповідності рішення дійсним відносинам сторін. Відповідно до цього принципу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

5. Принцип диспозитивності. Він полягає в можливості для учасників господарського процесу, у першу чергу сторін, розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, активно впливати на процес із метою захисту своїх прав та інтересів.

6. Принцип солідарності господарських інтересів сторін. Господарським процесуальним кодексом України передбачено, що окремі категорії спорів, визначені ч. 1, 2 ст. 5 цього Кодексу, можуть бути передані на розгляд господарського суду за умови дотримання сторонами встановленого для даної категорії спорів порядку їх досудового врегулювання.

7. Принцип обов’язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду. Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому ГПК України та іншими законодавчими актами.

8. Принцип оперативності. Сутність цього принципу полягає у повному, доцільному та своєчасному використанні всіх встановлених законом засобів при вирішенні справи в господарському суді для правильного та швидкого вирішення спору й усунення недоліків у господарській діяльності, які виявлені при розгляді справи.

9. Принцип безперервності судового розгляду. Судове засідання з кожної справи має відбуватися безперервно, до закінчення розгляду початої справи чи відкладення її розгляду суд не повинен розглядати інші справи. Якщо у процесі судового розгляду виникає необхідність відкласти або призупинити розгляд справи, нове засідання має бути розпочате з початку.