Словник

Українська Гельсінська група (УГГ) — українська громадська група сприяла виконанню Гельсінських угод; об’єднання діячів українського правозахисного руху.

— Цілком незалежна діяльність УГГ від своїх московських колег.

— Члени-засновники УГГ: Руденко Микола Данилович (керівник групи), Бердник Олександр Павлович, Григоренко Петро Григорович, Кандиба Іван Олексійович, Лук’яненко Левко Григорович, Мешко Оксана Яківна, Матусевич Микола Іванович, Маринович Мирослав Франкович, Строката Ніна Антонівна, Тихий Олексій Іванович.

— Методи боротьби УГГ — легальні (у межах радянської конституції та підписаних СРСР міжнародних угод).

— Проголошення УГГ у своїй першій декларації мети УГГ:

• добиватися того, щоб в основу взаємовідносин особи і держави було покладено принципи Загальної Декларації прав людини;

• вимагати, щоб на всіх міжнародних нарадах, де мали обговорюватися підсумки Гельсінських угод, Україна була представлена окремою делегацією як суверенна держава — член ООН;

• досягнення суверенітету України;

• боротьба за звільнення політв’язнів;

• ліквідація цензури.

— Оприлюднення списку політичних таборів і в’язнів.

— Наведення прикладів тотального стеження КДБ за громадянами, використання психіатрії з каральною метою.

Посилення переслідувань опозиції в кінці 70-х — на початку 80-х рр.

— 1977 р. — початок обшуків, а згодом і арештів членів УГГ: в лютому — М. Руденка і О. Тихого, в квітні — М. Матусевича і М. Мариновича.

— Висування усім арештованим звинувачення в «антирадянській агітації і пропаганді».

— Грудень 1977 р. — арешт Л. Лук’яненка, якого було засуджено до 10 років таборів особливо суворого режиму і 5 років заслання.

Релігійне дисидентство. Боротьба за легалізацію УГЦК

Лідер: Йосип Тереля.

Мета та діяльність:

— Боротьба за свободу совісті та віросповідання.

— Реабілітація та легалізація УГКЦ, протестантських церков та течій.

— Звільнення засуджених за релігійні переконання.

— Реабілітація страчених служителів культу.

— Створення комітету у захисту УГКЦ.

Ідеологія доби «застою»

Ідеологічний чинник у зміцненні стабільності радянської влади

— Визначення ідеологічним орієнтиром положення схваленої в 1961 р. програми КПРС про побудову в СРСР до 1980 р. комунізму.

— Ключова ідея радянської пропаганди — ідея про переваги соціалістичного способу життя над буржуазним, про «загнивання» капіталізму та його неминучий крах.

— Створення «залізної завіси» від закордоння і джерел об’єктивної інформації; відсутність у населення уявлення про дійсний стан речей.

— Зростання впливу партійно-державного апарату — номенклатури.

Виховна функція держави. Дитячі та юнацькі організації

— Початок комуністичного виховання з дитячого садка.

— Учні молодших класів ставали жовтенятами, названими на честь жовтневої революції.

— Учні середньої школи були піонерами — членами Всесоюзної піонерської організації ім. В. Леніна.

— Прийняття старшокласників до Комуністичної спілки молоді (комсомолу), який був «резервом» для Компартії.

Культурне життя

Основні тенденції в розвитку освіти. Реформи загальноосвітньої і професійної інколи

— 1966-1967 рр. — перехід до навчання за новими навчальними програмами, які передбачали запровадження нових дисциплін; кібернетики, суспільствознавства, філософії та політекономіки соціалізму тощо; запровадження нових розділів з фізики та біології.

— Ухвалення Верховною Радою «Основних напрямів реформ загальноосвітньої та професійної школи»:

• запровадження навчання дітей із 6 років;

• реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх — в 11-річні;

• відведення важливого місця трудовому вихованню;

• помітна ідеологізація шкільного навчання.

— Знецінення знань.

Вища школа

— Створення на основі педінститутів Донецького, Сімферопольського та Запорізького університетів.

— Відкриття низки нових інститутів.

— Політизація та ідеологізація освіти.

Новий етап у русифікації школи

— 70-80 рр. — різке звуження сфери функціонування української мови.

— 1978 р. — запровадження директиви: «удосконалити вивчення російської мови в загальноосвітніх школах республіки».

Розвиток наукових досліджень. Діяльність провідних інститутів АН УРСР

— Провідний науковий центр України — Академія Наук на чолі з Б. Патоном, яка складалася з трьох секцій:

• фізико-технічних і математичних наук,

• хіміко-технологічних і біологічних наук,

• суспільних наук.

— Недостатнє фінансування науки.

Умови розвитку та суперечливі тенденції в розвитку літератури і мистецького життя. Книга в житті людини

— Збагачення української літератури новими творами:

• О. Гончара («Собор», «Берег любові», «Чорний Яр»);

• М. Стельмаха («Правда і кривда», «Дума про тебе»);

• П. Загребельного («Диво», «Розгін»);

• І. Білика («Меч Арея»);

• історичними романами Ю. Мушкетика, Р. Іванченка та ін.

— Видання збірок віршів Д. Павличка, І. Драча, В. Коломійця, Б. Олійника та ін.

— Велика популярність пісень, написаних на слова А. Малишка («Пісня про рушник»), М. Ткача («Марічка»), М. Сингаївського («Чорнобривці»), Д. Павличка («Два кольори») та ін.

— Продовження роботи, незважаючи на ідеологічний тиск, відомих письменників та публіцистів М. Руденка, В. Снегірьова, В. Стуса, Є. Сверстюка, Л. Костенко тощо.

— Позитивні зрушення в розвитку театрального мистецтва (плідна діяльність академічних драматичних театрів ім. І. Франка у Києві, ім. Т. Шевченка у Харкові, ім. М. Заньковецької у Львові, Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка, Львівського театру опери та балету ім. І. Франка та ін.)

— Яскрава гра майстрів сцени Н. Ужвій, Д. Гнатюка, А. Солов’яненка, A. Мокренка, Б. Ступки, А. Роговцевої тощо.

— Втрата національного колориту в українському театральному мистецтві та кінематографі (активне витіснення української мови тощо).

— Розвиток усіх жанрів музичного мистецтва (створення нових опер, оперет, симфоній, пісень тощо).

— Творча діяльність сузір’я талановитих оперних співаків (Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, М. Кондратюк, А. Мокренко, А. Солов’яненко та ін.)

— Створення яскравих оперних творів («Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, «Мамах», «Вій», «Шельменко-Денщик» B. Губаренка, «Украдене щастя» Ю. Мейтуса, «Лісова пісня» В. Корейка, «Назар Стодоля» К. Данькевича та ін.).

— Яскраві виступи українського народного хору ім. Г. Верьовки, капели «Думка», капели бандуристів України, Черкаського народного хору, Гуцульського та Буковинського ансамблів пісні й танцю тощо.

— Плідна діяльність композитора В. Івасюка (пісні «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй» та ін.).

— Піднесення в українській хореографії, пов’язане з діяльністю Державного ансамблю танцю України ім. П. Вірського, народних ансамблів «Ятрань» із Кіровограда, «Чорнобривець» із Миронівки, «Дарничанка» з Києва тощо.

— Позкриття тем вітчизняної історії в українському образотворчому мистецтві (роботи В. Задорожнього, М. Хмелька, М. Божія, Т. Яблонської, В. Полтавця тощо).

— Плідна діяльність українських художників А. Горської, О. Заливахи, Г. Севрука, В. Мельниченка, скульптора і живописця І. Гончаря та ін. (пошук нових ідей, національний колорит у творчості українських митців).

Українське поетичне кіно

— Новаторство у вітчизняному кінематографі; зародження нового напрямку в кіномистецтві — «поетичне кіно».

— Представлення українського кінематографа іменами світової ваги: режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, актори Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка.

— Поява стрічок, які поклали початок унікальному феномену «українського поетичного кіно»:

• «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), який отримав другу премію на VII Міжнародному кінофестивалі в Аргентині;

• «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965);

• «Камінний хрест», «Тривожний місяць вересень» Леоніда Осики (1968);

• «Вірність» Петра Тодоровського (1965);

• «Ати-бати йшли солдати» Л. Викова, Л. Осики;

• «Вавилон-ХХ » І. Миколайчука та ін.

Рівень життя населення та його динаміка за два десятиліття «застою»

— Неспроможність радянської економіки забезпечити населенню гідних умов життя: відчутне зниження темпів зростання національного доходу в 70-х — першій половині 80-х рр.;

— Закупівля товарів підвищеного попиту за кордоном, у результаті чого «проїдалися» десятки мільярдів доларів, одержаних від експорту газу, нафти, інших корисних копалин.

— Зростання заробітної плати робітників у 2 рази.

— Зростання матеріального добробуту за рахунок суспільних фондів споживання.

Держава та церква

— Друга половина 60-80-х рр. — церква залишалася відокремленою від держави.

— Перебування релігії під постійним ідеологічним та адміністративним пресом влади.

— Боротьба радянської влади з релігійними віруваннями.

— Закриття культових споруд.

— Переслідування віруючих.