Класифікація фінансово-правових норм

Класифікація фінансово-правових норм здійснюється за різними критеріями: 1) за змістом:

- матеріальні фінансово-правові норми—виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав та обов'язків учасників фінансових правовідносин (закріплюють види та обсяг грошових зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державою й територіальними громадами, джерела утворення фінансових ресурсів, види видатків тощо);

- процесуальні (процедурні) фінансово-правові норми—визначають порядок діяльності у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування:

2) за часом дії:

- постійні — фінансово-правові норми невизначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені у Бюджетному кодексі України;

- тимчасові—фінансово-правові норми визначеної у часі дії, наприклад, норми, що закріплені в законах про Державний бюджет та в рішеннях місцевих рад щодо затвердження місцевих бюджетів:

3) за сферою територіальної дії:

- загальнодержавні фінансово-правові норми — поширюють свою дію на всю територію держави;

- місцеві (локальні) фінансово-правові норми—поширюють свою дію лише на певній території, наприклад, на територію Автономної Республіки Крим, окрему область, район тощо).

4) за суб'єктом правотворчості:

- фінансово-правові норми, що приймаються Верховною Радою України:

- фінансово-правові норми, що приймаються Верховною Радою Автономної республіки Крим, місцевими радами:

- фінансово-правові норми, що приймаються Президентом України:

- фінансово-правові норми, що приймаються Кабінетом Міністрів України:

- фінансово-правові норми, що приймаються центральним органами виконавчої влади:

- фінансово-правові норми, що приймаються місцевими державними адміністраціями тощо.

5) за способом впливу на учасників фінансових відносин, за характером диспозиції:

- зобов'язуючі фінансово-правові норми — вказують на необхідну з точки зору держави поведінку, вимагають від учасників фінансових відносин здійснювати відповідні дії і встановлюють їх права та обов'язки у сфері фінансових правовідносин:

- заборонні фінансово-правові норми — вказують на неприпустиму, недозволену поведінку, містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов'язок учасників фінансових відносин утриматися від таких дій;

- уповноважуючі (дозвільні) фінансово-правові норми—вказують на можливу поведінку, встановлюють права учасників фінансових правовідносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених межах.

6) за дією на коло суб'єктів:

- загальні фінансово-правові норми — регулюють поведінку всіх суб'єктів фінансових правовідносин;

- спеціальні фінансово-правові норми—діють на певну групу суб'єктів фінансових правовідносин;

- виняткові фінансово-правові норми — у передбачених законом випадках вилучають, усувають дію норм щодо певних суб'єктів фінансових правовідносин.

7) за соціальним призначенням і роллю у правовій системі:

- регулятивні фінансово-правові норми — безпосередньо спрямовані на регулювання фактичних фінансових правовідносин, які виникають між різними суб'єктами у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування:

- охоронні фінансово-правові норми — спрямовані на охорону фінансових правовідносин.