VI. За соціально-правовою усталеністю

соціально стійка;

соціально хитлива;

асоціальна;

криміногенна.

У межах зазначеного підходу лежать і інші однойменні типології [41, 162-168].

Типологія, в основі якої спроможність сім'ї вирішити нормативні й ненормативні кризи, що виникають перед нею:

- сім”ї, у яких система взаємодій достатньо гнучка, що дає можливість знаходити нові зразки стосунків, адекватно змінювати сімейну структуру;

- сім'ї, у яких основні зусилля спрямовані на підтримку згоди із зовнішнім світом;

- сім'ї, у яких взаємодії хаотичні й засновані на конфліктах, що ведуть до кризи.

Типологія сім'ї за її функціональною самостійністю:

- функціонально заможні сім'ї (спроможні вирішувати всі виховні проблеми сім'ї самостійно);

- функціонально неспроможні сім'ї (" група ризику") -сім'ї, що не справляються з вихованням дітей (конфліктні сім'ї, де хронічно загострені стосунки подружжя, і педагогічно неспроможні сім'ї з низькою психолого-педагогічною культурою батьків, неправильним стилем дитячо-батьківських стосунків).

Типологія сім'ї, яка враховує специфіку десоціалізуючого впливу, що здійснює сім'я на своїх членів:

- сім'ї з прямим впливом, що десоціалізує: кримінально-аморальні сім'ї, у яких переважають кримінальні чинники ризику, і асоціально-аморальні сім'ї, що характеризуються антигромадськими установками й орієнтаціями;

- сім'ї з непрямим впливом, що десоціалізує, які відчувають утруднення соціально-психо логічного й психолого-педагогічного характеру, що виражається в порушеннях подружніх і дитячо-батьківських стосунків. Сюди належать конфліктні сім'ї, де особисті взаємини подружжя будуються за принципом конфлікту, відчуженості, і педагогічно неспроможні сім'ї, у яких при відносно сприятливих умовах (здорова сімейна атмосфера, батьки, які ведуть правильний спосіб життя і виявляють турботу про дітей) неправильно формуються стосунки з дітьми, відбуваються серйозні педагогічні прорахунки, що призводять до різноманітних асоціальних проявів з боку

дітей.

Типологія сім'ї за типами виховних помилок:

- сім'я з поблажливо-зневажливим стилем виховання

(" усі діти такі" і " ми самі такими були");

- сім'я з позицією кругової оборони виховання (" наша дитина завжди права");

- сім'я з демонстративним стилем виховання (" моя дитина росте негарною");

- сім'я з педантично-підозрілим стилем виховання (" я не вірю своїй дитині і тому постійно її контролюю");

- сім'я з жорстко-авторитарним стилем виховання (" різка завжди права");

- сім'я з умовленим стилем виховання (" посадити дитину собі на голову");

- сім'я з відсторонено-байдужим стилем виховання (" ти самий(а) по собі, а я самий(а) по собі");

- сім'я з вихованням за типом " кумир сім'ї";

- сім'я з непослідовним стилем виховання (" різка або батіг" на основі різких емоційних перепадів батьків).

Дана класифікація відповідає таким видам соціальної допомоги: