Лабораторна робота № 11

Тема. Генетико-морфологічна будова і властивості ґрунтів Лісостепу України

1 Мета роботи. Ознайомлення з генетико-морфологічною будовою і властивостями основних типів ґрунтів зони Лісостепу України.

Вихідні дані:

1. Конспект лекцій з дисципліни.

2. Фізико-географічні області Лісостепу України (таблиця 11.1).

3. Ґрунти Лісостепу України (таблиця 11.1).

Тривалість роботи – 2 год.

2 Теоретичні відомості

Зона Лісостепу України є північною частиною суббореального (помірного) ґрунтового біокліматичного поясу і простягається безперервною смугою від Передкарпаття на заході до західних відрогів Середньоруської височини (м. Великий Бурлук Харківської області) на сході. Загальна площа зони – 20, 2 млн.га, що становить 33, 6 % території України.

Лісостепова зона охоплює Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку, Черкаську, Полтавську і Харківську області, південну половину Львівської, Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської, більшу частину Сумської, північні райони Одеської і Кіровоградської областей, частково Івано-Франківську і Чернівецьку області.

Значні розміри зони визначають різноманітність властивостей природних компонентів ландшафтів, регіональні відмінності в їх структурі, господарському використанні.

У лісостеповій зоні виділено 4 агроґрунтові провінції та 18 фізико-географічних областей. До агроґрунтових провінцій цієї зони належать: Західноукраїнська, Дністровсько-Дніпровська, Лівобережно-Дніпровська і Середньоруська підвищена.

На території Західноукраїнської лісостепової провінції (Лісостеп Західний) виділено 5 фізико-географічних областей, а саме: Волинське Опілля, Розточчя й Опілля, Західноподільське Опілля і Прут-Дністровська область.

Опілля – острівні рівнини та горбисті обезліснені території серед мішаних лісів і широколистяних лісових масивів, які виникли в результаті давнього землеробського освоєння земель із сірими й темно-сірими опідзоленими ґрунтами. При цьому утворились поля, опілля, обмежені лісами.

Дністровсько-Дніпровська лісостепова провінція охоплює південну і центральну частину Подільської височини, Придністровську височину, приурочені до Українського щита.

У структурі ландшафтів цієї провінції, які належать до підкласу підвищених, помітні внутрішньозональні відмінності, що сприяло виділенню 7 фізико-географічних областей: Північно-Придніпровської, Київської підвищеної, Придніпровсько-Подільської, Подільсько-Побузької, Центрально-Придніпровської, Південно-Подільської підвищеної і Південно-Придніпровської підвищеної.

Лівобережно-Дніпровська лісостепова провінція займає значні площі Придніпровської низовини. За ландшафтною структурою провінція поділяється на 4 фізико-географічні області: Північно-Дніпровський терасово-рівнинний Лісостеп, Південно-Дніпровський терасово-рівнинний Лісостеп, Північний Полтавський Лісостеп і Південний Полтавський Лісостеп.

Середньоруська підвищена лісостепова провінція представлена південно-західними відрогами Середньоруської височини, які утворюють горбистий розчленований рельєф. У ландшафтній структурі цієї провінції виділяють 2 фізико-географічні області: Сумський підвищений Лісостеп і Харківський підвищений Лісостеп.

У структурі ґрунтового покриву Лісостепової зони значні площі займають сірі лісові ґрунти, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані, чорноземи реградовані (перетворені), чорноземи типові та ін.