Сходства и отличия в организации образовательного процесса бакалаврата и маристратуры. Проблемы и пути их решения

Данная работа раскрывает особенности организации обучения на химическом факультете Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. В статье указаны основные положительные и отрицательные стороны сложившейся ситуации. Отмечена необходимость проведения реформ, сформулированы основные проблемы, требующие неотложного решения. Также предложены пути оптимизации учебного процесса. В выводах иллюстрируется необходимость двустороннего сотрудничества студентов и руководства химического факультета, а также университета в целом.

Ключевые слова: химический факультет, организация обучения, бакалаврат, магистратура, проблемы, научно-исследовательская работа, учебный план.

Plekhova A. V.

COMMON AND DIFFERENT FEATURES OF EDUCATIONAL PROCESS ORGANIZATION IN BACCALAUREATE AND MAGISTRACY AT CHEMISTRY FACULTY. PROBLEMS AND SOLUTIONS

This work reveals the features of organization of educational process at the Faculty of Chemistry of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Some positive and negative aspects of the current situation are shown in this article. The basic problems have been formulated. Also the ways of optimizing the sdudying process have been offered. It is assumed that cooperation between students and administration of chemical faculty is need to be realized.

Key words: Department of Chemistry, organization of sdudying, Bachelor, Master, problems, research, curriculum.

Розвиток сучасної України як демократичної, правової та соціальної держави відбувається шляхом удосконалення суспільства, формування нових життєвих позицій, оновлення суспільного організму. Цей процес охоплює усі сфери суспільного життя, включаючи сферу вищої освіти. Більш того, логіка історичного розвитку така, що саме зміни в освіті упереджують багато суспільних перетворень. Якість вищої освіти в Україні завжди була високою. Загалом такою вона залишається і сьогодні. Разом з тим, вища освіта України має низку протиріч, без розв'язання яких про її подальший розвиток не може бути і мови. Значною мірою це стосується розвитку ступеневої системи (бакалаврат, магістратура). Входження України до світового співтовариства, інтенсивний характер розвитку сучасних технологічних процесів, інтерес до нашої країни з боку інших держав зумовлюють необхідність модернізації освітнього процесу, оновлення усіх структурних ланок освітньої діяльності.

Приєднання України до Болонського процесу в травні 2005 року спонукало до визначення нового напряму та контурів реформи вищої освіти [1]. Болонський процес – це процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і необхідних інституційних перетворень ВНЗ [3].

Одним із основних завдань, які постали перед Україною після аналізу вітчизняної системи освіти на тлі європейської, є запровадження двоступеневої вищої освіти. Інтеграція до Болонської системи передбачає оновлення змісту професійної підготовки фахівців усіх кваліфікаційних рівнів, які в майбутньому повинні забезпечити динамічний розвиток та конкурентоспроможність економіки нашої держави за рахунок наукоємних технологій [3]. За цих умов особливого значення набуває створення якісно нової системи організації професійної підготовки як бакалаврів, так і магістрів, таким чином забезпечивши стабільне підґрунтя для озброєння майбутнього фахівця-науковця системою аналізу та інтеграції одержаних знать та умінь до нестандартних ситуацій під час професійної діяльності, застосування набутого досвіду до подальшого самовдосконалення та внесення особистого вкладу до розвитку держави вцілому. Це потребує принципово нового змісту, методів та форм підготовки, метою якої є формування фахівці, здатного не лише виконувати професійні обов’язки, а й самостійно і творчо мислити [5].

Метою даної роботи є аналіз організації навчання в бакалавраті та магістратурі, відмітити позитивні та негативні сторони наявної організації на прикладу конкретного об’єкту – хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту», одними з основних завдань діяльності ВНЗ є: здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти; здійснення наукової і науково-технічної, творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою, а також підвищення освітньо-культурного рівня громадян [4]. Таким чином, система підготовки майбутніх бакалаврів та магістрів має ґрунтуватися на концепції фундаменталізації вищої освіти та ідеї про університетську науку як систему інтегрованого науково-технічного комплексу держави, основною метою якого є формування інноваційного освітньо-виховного середовища, що передбачає зміну організації та змісту освіти з ціллю інтеграції у світовий простір, оптимізацію кадрового забезпечення, комплексне вдосконалення професійної майстерності фахівців через опанування інноваційних і дослідно-експериментальних видів діяльності [3].

Магістратура з покладеними на неї завданнями є одним із головних факторів, що визначає рівень науково-технічного прогресу в країні, сприяє вихованню високої духовності, росту інтелекту суспільства. Зазначене досягається самою філософією магістратури: єднання знань, умінь та постійної готовності до негайного реагування на швидкоплинні виклики життя. Усе це зумовлює потребу у високій гнучкості змісту магістерських програм, їх здатності допомогти молодим людям бачити у будь-якому факті його макро- і мікронаслідки, що дозволить у кінцевому варіанті формувати високоефективні бізнесові схеми, передбачати глобальні зміни у природі та суспільстві, формувати зі студентів ефективних науковців, державних політичних діячів тощо [5, 6].

Зміст навчання бакалаврів в університетах не забезпечує на думку потенційних роботодавців готовність молодих людей до вирішення професійних задач, хоча стосовно студентів, які вивчають прикладні та природничі дисципліни, існує досить широкий спектр пропозицій виробничої практики, ініційованих саме роботодавцями. Головним чином у такому випадку прийняття на роботу бакалавра передбачає його паралельне навчання на робочому місці та отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра з метою отримання через два роки обізнаного працівника. Причиною тому є досить обмежений у навчальних планах обсяг виробничої практики, без чого сучасний фахівець не може працювати ефективно і продуктивно. Ми можемо говорити про достатньо якісну підготовку бакалаврів з дисциплін фундаментального циклу, але цього вочевидь не достатньо. Така ситуація має місце, адже бакалаврат вважається першим формальним (академічним) ступенем підготовки магістра, причому студенти, які засвоїли програму підготовки бакалавра, переходять на наступний кваліфікаційний рівень навчання в цьому ж вищому навчальному закладі [2].

Підготовка студентів хімічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як бакалаврів, так і магістрів направлена не лише на випуск кваліфікованих фахівців, а й на розвиток кожного студента чи майбутнього науковця. Перш за все варто відмітити, що навчальна програма побудована з урахуванням специфіки знань та вмінь, якими має володіти майбутній хімік. Левова частка навчального часу виділена на проведення практичних робіт, зокрема обов’язкове виконання лабораторного практикуму. Саме тому хімічну освіту неможливо отримати заочно. Діяльність викладачів специфічно спрямована на розвиток логічного та хімічного мислення студентів, адже саме ці риси дозволяють виховувати не просто фахівця у галузі хімії, а наукового працівника. Таким чином, наприкінці четвертого року навчання в бакалавраті та другого року в магістратурі, кожен студент має захистити дипломну роботу, в основі якої має лежати повноцінне наукове дослідження.

Маючи свою специфіку, науково-дослідна робота у сучасних вищих навчальних закладах, зокрема і в КНУ, в організаційному, змістовному і результативному плані передбачає розв’язання конкретних завдань, найважливішими серед яких є:

ü забезпечення фундаментальних, теоретичних, експериментальних прикладних досліджень у різних галузях наук згідно з планами кафедр;

ü підготовка кадрів вищої кваліфікації;

ü здійснення зв’язків науково-дослідної роботи з навчально-виховним процесом сучасних вищих навчальних закладів;

ü впровадження наукових наробок у практику вищої школи, а також у різні галузі науки і освіти;

ü залучення студентів до науково-дослідної роботи.

У сучасній системі вищої освіти, яка певним чином визначає рівень організації науково-дослідної роботи, впроваджується нова концепція підготовки кадрів, започатковується реальна співпраця вищих навчальних закладів та академічних установ у питаннях підготовки магістрів-науковців, підвищується результативність наукових досліджень, про що свідчить зацікавленість зарубіжних держав; запроваджуються більш ефективні механізми міжнародного співробітництва тощо. Хімічний факультет КНУ не є винятком, його науково-дослідна база є найкращою серед ВНЗ України, щороку студенти мають можливість отримувати освіту за кордоном за програмами обміну з університетами Франції, Німеччини, Швейцарії.

Саме тому найважливішим моментом організації навчання на хімічному факультеті є добір викладацького складу, який би зміг забезпечити повноцінне виховання майбутнього науковця. Але однією з найбільших проблем можна назвати те, що науково-дослідна робота не повною мірою задовольняє потреби суспільства: відбувається “старіння” складу науково-педагогічних кадрів (кожен четвертий доктор наук – віком понад 65 років, лише 14 відсотків докторів віком від 40 до50 років; кандидатів наук у віці від 60 років і більше майже третина, до 40 років – лише кожен п’ятий); знижується вимогливість і відповідальність наукових керівників, консультантів, кафедр за ефективність підготовки науково-педагогічних кадрів, за рівень виконання дисертаційних праць тощо.

Крім того, професор вищого навчального закладу, виконуючи різноманітні функції в навчально-виховному процесі, отримує велике загальне, отже, й тижневе навантаження. Таким чином, професори поважного віку не можуть у повній мірі забезпечити студентам отримання необхідних знань та набуття професійних навичок, виконувати науково-дослідну роботу, що є досить поширеною проблемою серед усіх ВНЗ України, а не лише хімічного факультету. Причиною того, що навчальні заклади не бажають відпускати на пенсію викладачів з високими науковими званнями є загальноукраїнський та світовий рейтинги університетів, висота позицій у котрих корелює з кількістю наукових працівників учбового закладу. Це є причиною того, що молоді талановиті та розумні потенційні викладачі отримують посади інженерів чи асистентів у кращому випадку, тобто не відбувається кадрового обігу, не розвивається сама структура освіти, важко відбувається інтеграція нових прогресивних напрямів наукових досліджень.

Окрім вищесказаного, існує проблема добору саме компетентних викладачів, які б оцінювали знання студента, а не його приязність, уміли б подати матеріал структуровано, змістовно та послідовно, дослухалися до думки студентів. Молоді працівники, ще не маючи належного досвіду викладання, не можуть донести до студентів необхідну для навчання, наукової роботи, майбутньої професійної діяльності інформацію. Таким чином, на мою думку, підвищенню ефективності як навчального процесу, так і науково-дослідної роботи на хімічному факультеті КНУ сприятиме не тільки цілеспрямованість, адресність політики факультету щодо організації навчального процесу та модернізації науково-дослідного колективу університету та оновлення викладацького складу, при чому з обов’язковим проходженням жорсткого відбору кандидатів на такі посади за обізнаністю у науковій сфері та за особистими якостями.

Студентам хімічного факультету, на відміну від багатьох інших спеціальностей необхідно мати практичні навички роботи з багатьма специфічними, але водночас широко використовуваними речовинами та приладами, знати техніку безпеки та мати можливість використовувати захисні засоби, котрих реально немає або настільки старі, що вже не здатні виконувати прямі фінкції, при виконанні практичних завдань. На жаль, якість лабораторних робіт, передбачених програмою, не завжди відповідає рівню реального наукового експерименту та не забезпечує формування повного уявлення про майбутню професійну чи наукову діяльність хіміка. Моя пропозиція щодо вирішення даної проблеми полягає у:

ü проведенні хоча б часткового оновлення матеріальної бази лабораторій хімічного факультету;

ü модернізації навчальної програми з урахуванням специфіки підготовки фахівців та науковців;

ü залученні до співпраці з університетом провідних хімічних підприємств з метою організації практичних занять на їх матеріальній базі за умов майбутнього працевлаштування частини випускників.

Щодо хімічного факультету КНУ, можна виділити такі основні відмінності в організації навчання в бакалавраті та магістратурі:

ü розподіл навантаження робочого тижня;

ü збільшення кількості годин, присвячених науковій роботі в магістратурі, порівняно з бакалавратом;

ü збільшення обсягу інформації для самостійного опрацювання для магістрантів;

ü зміна характеру дисциплін (співвідношення загальних курсів та спеціальних).

Отже, структура навчання в бакалавраті дозволяє студенту сформувати уявлення про майбутню професійну діяльність, продовжити формування як особистості, набути нових навичок та отримати базові знання з хімії. Після двох років навчання відбувається диференціація курсу на групи за напрямками науки (органічна, неорганічна, фізична, аналітична хімія та хімія високомолекулярних сполук). У результаті навчальна програма кожної групи вміщує не лише загальні предмети, а й специфічні дисципліни, які необхідно опанувати майбутньому фахівцю відповідної галузі.

Натомість проблемою організації навчального процесу в магістратурі варто назвати недостатню кількість спецкурсів, направлених на підготовку кадрів для професійної діяльності у виробничій сфері. Натомість навчальна програма передбачає наявність курсів з деяких загальноосвітніх, найчастіше гуманітарних, дисциплін. Так, знати основи правознавства, мати уявлення про пошук інформації, оформлення статей тощо досить цікаво та необхідно для життя пересічного українця. Але, на мою думку, отримувати знання із загальноважливих для особистісного розвитку предметів більш доцільно на молодших курсах, коли ще продовжується формування характеру студента, закладається певна інформаційна база, необхідна для самостійного життя. Тож постає питання, навіщо дорослим людям, котрі навчаються в магістратурі, котрі у переважній більшості працюють, вже визначилися з майбутньою науковою чи професійною діяльністю, котрі важе можуть мати власну сім’ю, витрачати час на те, щоб почути загальновідому інформацію, яку вони вже засвоїли шляхом власних спроб і помилок? Чи не краще замінити малоінформативні предмети, котрі не матимуть жодного практичного застосування у майбутньому, на ті, що дозволять перевірити готовність студентів до обраного напрямку діяльності за спеціальністю?

Шляхом вирішення цієї проблеми може бути модернізація навчальної програми як для бакалаврів, так і для магістрів. Наразі на хімічному факультеті викладається велика кількість предметів гуманітарного напрямку, безсумнівно вони цікаві та важливі, але ж студенти таки обрали своєю спеціальністю хімію, а часом вимоги викладачів таких дисциплін на іспитах не відповідають підготовці неспеціаліста з відповідної галуза науки. Тому, як пропозицію покращення даної ситуації, слід розглянути запровадження вільного вибору деяких курсів гуманітарного напрямку, цікавих спецкурсів тощо.

З іншого боку, головною перевагою магістерської навчальної програми хімічного факультету можна вважати виділення окремих днів, вільних від занять, призначених для наукової роботи. Така практика дає можливість студентам рівномірно розподілити навчальне, наукове, а інколи ще й робоче навантаження, що дозволяє уникнути психологічного та фізичного виснаження.

Також, говорячи про організацію навчального процесу хімічного факультету, варто негативно відмітити роботу деканату. Отримання актуальної інформації завжди становить велику проблему для студентів, адже дошка оголошень не є достатньо інформативною, сайт факультету оновлювався приблизно 2006 року, не враховуючи списків абітурієнтів, а спроби прояснити ситуацію в деканаті часто закінчуються невдало.

Тож, підсумовуючи вищесказане, варто відмітити, що організація навчання на хімічному факультеті КНУ, як у бакалавраті, так і в магістратурі не є ідеальною. Головною проблемою є те, що керівництво не хоче почути думку студентів. Київський національний університет імені Тараса Шевченка безсумнівно є найкращим серед вищих навчальних закладів України, але ще не дотягує до світової першості. Ключем до успіху та підвищення міжнародного рівня університету є запровадження реформ навчального процесу, запропонованих саме студентами, з урахуванням особливостей кожного факультету.