Degree of satisfaction of expectations of students from the faculty of chemical education in KNU Shevchenko. Problems and possible solutions

The article discusses the main problems of the organization of training in higher educational institutions. Characterize the degree of satisfaction of students of the Faculty of Chemistry of the organization of training in the KNU Shevchenko. Issues and suggested ways to improve the organization of education at the Chemistry Department.

Key words: organization of training, workshops, student, Department of Chemistry.

Якість навчального процесу, ефективна професійна підготовка майбутнього фахівця – показники, які відображують суб’єктивну думку учасників навчального процесу щодо ефективності викладання у ВНЗ. Їхнє дослідження дозволяє виявити типові чи унікальні проблеми ВНЗ, оцінити доцільність можливих шляхів їх вирішення.

Метою статті є характеристика ступеня задоволення очікувань студентів хімічного факультету від організації навчання. Виявлення проблем та запропонування шляхів їх вирішення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процес навчання у вищій школі реалізується в межах багатоманітної цілісної системи організаційних форм і методів навчання.

Форма організації навчального процесу - спосіб організації, побудови й проведення навчальних занять, у яких реалізуються зміст навчальної роботи, дидактичні завдання і методи навчання.

Залежно від мети форми організації навчального процесу класифікують на форми навчального процесу (лекції, практичні, семінарські, лабораторні, лабораторно-практичні заняття; самостійна робота студентів; експедиції, екскурсії, навчальні конференції; консультації; індивідуальні заняття; навчальна виробнича (педагогічна) практика; курсові, дипломні, магістерські роботи); форми контролю, оцінювання та обліку знань, умінь і навичок студентів (колоквіуми, заліки, іспити, захист курсових, дипломних і магістерських робіт); форми організації науково-дослідної роботи студентів (науково-дослідні гуртки, проблемні групи, об'єднання, школи, студентські наукові товариства).

Лекція. Традиційно найважливішою формою навчання і виховання студентів є лекція. Лекція (лат. lectio - читання) - систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розділу, предмета, методів науки. Вона є найекономнішим способом передавання й засвоєння навчальної інформації, оскільки викладач добирає найголовніше, найістотніше. Однак вивчити певну дисципліну лише за лекційними матеріалами неможливо, оскільки лектор подає інформацію не в повному обсязі.

Існує декілька видів лекції як форми організації навчання:

1. Тематична лекція. Вона є основним видом лекції у вищій школі; висвітлює конкретну тему навчальної програми з певної дисципліни. Такі лекції поділяють на вступні і підсумкові. Вступна лекція дає загальне уявлення про завдання і зміст курсу, розкриває структуру і логіку розвитку конкретної галузі науки, взаємозв'язки з іншими дисциплінами. Підсумкова лекція завершує лекційний курс, систематизує здобуті знання, підводить підсумки прочитаного.

2. Оглядова лекція. Передбачає систематичний аналіз найважливіших наукових проблем курсу, які пов'язані з практичним досвідом студентів, завданнями професійної діяльності. Таку лекцію читають перед виробничою практикою, написанням дипломних (магістерських) робіт або складанням державних іспитів.

3. Консультативна лекція. Вона доповнює і уточнює матеріал оглядової, висвітлює розділи курсу, які викликають труднощі під час самостійного вивчення.

4. Лекційний спецкурс. Виходить за межі навчальної програми, значно розширює і поглиблює наукові знання, полегшує їх творче осмислення, " вводить" студентів у проблематику певної наукової школи. Найчастіше спецкурси ґрунтуються на матеріалі науково-дослідної роботи викладача.

Практичне заняття. Його проводять в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними засобами навчання, обчислювальною технікою тощо.

Практичне заняття - форма навчального заняття, на якому викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни і формує вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань.

Семінарське заняття. Це один із основних видів практичних занять, на якому викладач організовує обговорення студентами питань за темами, попередньо визначеними робочою навчальною програмою.

Семінарське (лат. seminarim - розсадник) заняття - особлива форма практичних занять, яка полягає в самостійному вивченні студентами окремих питань і тем лекційного курсу з наступним обговоренням та (або) оформленням матеріалу у вигляді повідомлення, реферату, доповіді тощо.

Особливістю семінару є активна участь студентів у з'ясуванні проблем, запропонованих до розгляду.

Семінарські заняття сприяють глибокому засвоєнню студентами теоретичних проблем, оволодінню науковим апаратом, формуванню у них навичок ораторського мистецтва, уміння аргументувати свої судження, вести наукову полеміку, захищати і обстоювати свою думку, зважаючи на думку іншої людини, вчать толерантності.

Лабораторне заняття (лабораторна робота). Цей вид занять достатньо поширений у вищих навчальних закладах.

Лабораторне (лат. labor-праця) заняття - вид практичних занять у вищій школі, що проводиться за завданням викладача із застосуванням навчальних приладів, Інструментів, матеріалів, установок, вимірювальних приладів, комп'ютерів та інших технічних засобів.

Воно характеризується високим ступенем самостійності студентів у процесі виконання завдань. Зміст лабораторного заняття безпосередньо пов'язаний із різними видами навчального експерименту - демонстраційними дослідами викладача, домашніми експериментальними завданнями, розв'язуванням експериментальних задач тощо.

Проводять лабораторні роботи у двох формах - фронтальні і практикуми. Під час фронтальної лабораторної роботи всі студенти (кожен окремо чи по двоє) виконують на простому обладнанні одночасно одну й ту саму роботу, що відповідає темі, яку вивчають, утворює з нею одне ціле. Практикуми проводять по завершенні великих розділів курсу наприкінці періоду навчання (семестру, року), вони мають переважно повторювальний та узагальнювальний характер і розраховані на більшу самостійність студентів, ніж фронтальні.

Лабораторні роботи з різних дисциплін мають певні особливості, які можуть бути враховані лише під час розроблення методик викладання відповідних дисциплін та методик керівництва лабораторними заняттями.

Одночасно із суто навчальними, що мають ілюстративний характер, проводять лабораторні заняття дослідницького характеру - навчально-дослідні. Завдання такої діяльності звичайно відповідають основному науковому напряму роботи кафедри, а деколи можуть бути складовою науково-дослідної роботи, яку здійснює кафедра.

Консультація. їй належить особливе місце у структурі навчального процесу у вищій школі.

Консультації (лат. consuitatio - звернення за порадою) - поради, пояснення викладача студентам з будь-якого питання.

Проводять навчальну консультацію у формі співбесіди індивідуально чи з групами у позанавчальний час за певним графіком або у разі потреби - після вивчення розділу програми, у процесі вивчення і особливо під час підготовки до іспитів, написання курсових, дипломних робіт.

Специфіка консультацій, як правило, полягає у добровільному відвідуванні їх студентами. Це також є формою особистого спілкування студента з викладачем. Оскільки час консультації обмежений, запитання викладачу мають бути чітко сформульовані з питань, які неналежно висвітлено в доступних студентам джерелах навчальної інформації, опорних питань і питань, що виникли під час самостійної роботи, тощо.

Чим активніші студенти, тим рівноправнішими учасниками навчального процесу у вищій школі вони себе вважають, тим кращі їх результати. Реалії сьогодення потребують, щоб навчання у ВНЗ було інтерактивним. Суть інтерактивного навчання полягає у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх студентів.

Інтерактивне (лат. Inter - між і actio - дія) навчання - співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де викладач і студент є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих і педагогічних ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв'язання проблем, вироблення спільної стратегії подолання складних ситуацій тощо. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, конструктивного творчого мислення; виробленню цінностей; створенню атмосфери співпраці, взаємодії; дає змогу майбутньому педагогу розвивати свої здібності, оскільки е своєрідним " перерозподілом активності" від викладача до студента.

Новою формою здобуття освіти, новим видом взаємодії між викладачами і студентами є також дистанційне навчання.

Дистанційне (лат. distantia - відстань) навчання - навчання за територіальної роз'єднаності викладача і студента, за якого всі чи переважна частина навчальних процедур здійснюються з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

За дистанційного навчання студент має змогу сам здобувати необхідні йому знання за допомогою інформаційних ресурсів: баз даних і знань; комп'ютерних, у т. ч. мультимедійних, навчальних і контролювальних систем; відео- і аудіозаписів, електронних бібліотек і, безперечно, традиційних посібників і підручників. Крім того, дистанційне навчання передбачає велику кількість завдань, розрахованих на самостійне опрацювання з можливістю отримання щоденних консультацій.

Взаємодія з віддаленими співрозмовниками розвиває у студентів універсальні вміння дистанційної діяльності, які не формуються за традиційного навчання (уміння користуватися електронною поштою, участь у телеконференціях, форумах тощо).

Використання різних форм і видів навчання сприяє формуванню високоосвічених, компетентних, мобільних, самоорганізованих, конкурентоспроможних фахівців, готових входити в глобалізований світ, відкрите інформаційне товариство.

Постановка завдання. Якість навчального процесу, ефективна професійна підготовка майбутнього фахівця – показники, які відображують суб’єктивну думку учасників навчального процесу щодо ефективності викладання у ВНЗ. Їхнє дослідження дозволяє виявити типові чи унікальні проблеми ВНЗ, оцінити доцільність можливих шляхів їх вирішення.

Якістю отримуваної в університеті освіти більшість респондентів частково задоволені. Серед опитуваних 12% повністю задоволені, 36% частково задоволені, 28% скоріше не задоволені, 20% зовсім не задоволені.

Серед причин невдоволення якістю отримуваної освіти студентами у відкритих питаннях називались такі: «застарілі тексти лекцій»; «застарілі джерела літератури», «застарілі методики дослідження», «некомпетентні викладачі»; «процес навчання не заради того, щоб знати, а щоб отримати оцінку»; «за кілька тижнів вдалої практики можна навчитись більше, аніж за кілька років навчання в університеті»; «відсутність дискусії між викладачем та студентом»; «некомпетентність деяких викладачів»; «застарілі методики дослідження», «обмеженість у виборі дисциплін».

Результати дослідження також підтверджують існуючу гіпотезу про те, що студенти отримують в університеті високу теоретичну підготовку (яка, на їх думку, їм не завжди потрібна), проте їм не вистачає практичного досвіду та навичок професійної діяльності. Розподіл відповідей студентів на питання: «Чого, на Ваш погляд, недостатньо дає Вам навчання в університеті?» виявив, що 83% респондентів відмітили недостатню кількість практичного досвіду, 15% нестачу теоретичних знань, 2% - інше.

Тут слід зазначити, що невід’ємною частиною процесу інтенсифікації навчання є перенесення теоретичних основ дисципліни на практику, надання можливості студентам перевірити засвоєну теорію в дії, максимально наблизитись до реальних умов її практичного застосування за допомогою лабораторних стендів і обладнання, ознайомлення з підприємствами, на яких ця теорія використовується. Це допоможе ефективно підготувати студентів до майбутньої професійної діяльності.

Цікаво було дізнатись, як студенти оцінюють зміни, що з ними відбулися за період навчання в університеті. Найбільш значна позитивна динаміка спостерігається в оцінці знань зі спеціальності (60%). Далі (за мірою зниження показника): загальний рівень власних знань (28%), аналітичні здібності (12%).

Шляхи вдосконалення навчального процесу

Існують різні можливості підвищення ефективності навчального процесу у ВНЗ. Воно може бути здійснене шляхом вдосконалення відносин викладача та студента, правильної організації самостійної роботи студентів, оптимізації вибору методів навчання, застосування таких форм організації навчального процесу як інтерактивне навчання, застосування технічних засобів та технологій електронного навчання тощо. Цікаво було дізнатись думку самих студентів щодо шляхів вдосконалення системи освіти, підвищення зацікавленості у навчанні.

Як бачимо з Табл. 1., найчастіше студенти відзначають необхідність збільшення кількості дисциплін, вивчення яких студент обирає самостійно та збільшення кількості практичних занять.

Таблиця 1. Аспекти навчального процесу, які, на думку студентів першого

є найбільш важливими (кожен респондент міг відзначити декілька варіантів відповіді)

Важливими для студентів є збільшення кількості практичних занять, самостійний вибір навчальних дисциплін, створення програм підготовки магістрів та бакалаврів, сумісних з європейськими, допомога університету випускникам у працевлаштуванні, оцінка студентами якості викладання. Отже, необхідним напрямом підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу є використання практичних навичок в лабораторіях та активних форм навчання.

У контексті новітньої освітньої парадигми студенти мають ставати відповідальними суб’єктами освітнього процесу, активними та творчими споживачами освітніх послуг. І результати досліджень підтверджують формування у студентів таких рис. Для студентів є важливим самостійний вибір дисциплін, можливість міжнародного обміну (теж певний прояв самостійності, вихід за межі не тільки університету, але й країни), можливість оцінювати роботу викладачів.

Таблиця 2.Чинники, що могли б посприяти підвищенню зацікавленості студентів у навчанні(кожен студент міг обрати кілька варіантів відповідей)

Як видно з Таблиці 2, найважливішим чинником, що міг би сприяти підвищенню зацікавленості студентів у навчанні, залишається можливість вибору дисципліни, викладача. Окрім можливості вибору дисциплін, посприяти підвищенню зацікавленості у навчанні могли б, на думку багатьох опитаних, професійний рівень підготовки викладачів, зацікавленість викладачів в успіхах студентів, особисті якості викладачів.

Важливими є такі чинники підвищення зацікавленості студентів у навчанні: оновлення змісту навчальних дисциплін, зменшення обсягу навчального навантаження, професійний рівень підготовки викладачів, особистість викладача.

Порівняно менша актуальність таких чинників: впровадження нових методів навчання; зміна навчального розкладу на більш зручний, навчання за індивідуальним планом.

Висновки. У даній роботі було розкрито ступінь задоволення очікувань студентів хімічного факультету від організації навчального процесу. По результатам соціологічного опитування було виявлено низку проблем та запропоновано шляхи удосконалення організації навчального процесу.

Рекомендації

1. Серед заходів підвищення ефективності навчального процесу найбільш дієвими є: вдосконалення комунікативних відносин викладача та студента; правильна організація самостійної роботи студентів; оптимальний вибір методів навчання; застосування технічних засобів та технологій електронного навчання тощо.

2. Виходячи з того, що рівень безробіття буде у майбутньому зростати, обов’язково повинен здійснюватись моніторинг необхідних, затребуваних на сучасному ринку праці знань, якостей, практичних навичок.

Крім практичних навичок, наших студентів слід вчити глобально мислити, критично оцінювати події, проблеми, самостійно робити висновки.

3. Активізувати використання Інтернету як джерела освітньої інформації – наукові та науково-популярні статті, енциклопедії, електронні підручники, електронні варіанти методичних посібників та рекомендацій, матеріали, що розміщуються викладачами на сайт університету, спілкування та обмін інформацією між студентами та викладачами.

4. Допомагати студентам визначитись із майбутньою професією та необхідним багажем знань та навичок, які повинен мати спеціаліст в обраній галузі.

У профорієнтаційній роботі слід завернути увагу на тих абітурієнтів, які свій професійний вибір здійснюють випадково. Вони є додатковим резервом для залучення студентів. Наприклад, студенти цінять позитивну, приємну та дружню атмосферу як серед студентів, так і серед викладачів.

6. Надавати більше можливостей для участі студентів у програмах стажування за кордоном.

7. Необхідно постійно аналізувати ринок праці, відслідковувати результати працевлаштування власних випускників, коригувати на основі даної інформації наповнюваність навчальних програм, практики студентів.

Виграють у майбутньому змаганні за право існування, за студента ті ВНЗ, які будуть активно брати участь у працевлаштуванні випускників, слідкувати за потребами ринку праці.