Контурна гладь, штрихована гладь.

Кожен вид вільної гладі призначений для вишивання узорів, що розрізняються за розмірами, зовнішнім виглядом, кольоровою гамою.

Білет № 6

1. Використання кольорів у вишиванні.

На естетичне сприйняття виробу впливають колір і малюнок. Під час вишивання виникає потреба у різноманітних відтінках кольорів та їх гармонійного поєднання.

Традиційно виділяють сім основних кольорів – кольори веселки: червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, голубий, синій, фіолетовий. Перехід між цими кольорами є поступовим. Від основних кольорів райдуги бере свій початок нескінченна кількість найрізноманітніших тонів, відтінків.

Усі кольори поділяють на хроматичні, ахроматичні.

Хроматичні кольори - це основні спектральні кольори (червоний, жовтий, синій, зелений).

Ахроматичні кольори - білий, сірий, чорний.

Кольори поділяють на теплі й холодні. Теплі - червоний, помаранчевий, жовтий. Холодні - зелений, голубий, синій, фіолетовий.

Кольорові поєднання можуть бути:

1. Контрастними, н-д, червоний + зелений, синій + жовтий, білий + чорний.

2. Монохромними, або тональними н-д, голубий +світло – голубий.

3. Споріднені, н-д, червоний + синій, синій + зелений.Для того, щоб краще розуміти поєднання кольорів використовують кольорове коло.

Основними кольорами є червоний, жовтий, синій. Вони взаємонезалежні, тобто жодного з них не можна утворити змішуванням двох інших кольорів, а змішуванням їх можна мати всі інші кольори і відтінки.

Кольори у вишивці складалися історично для кожного регіону на протязі багатьох століть.

Вони характеризують регіони, відповідно до природних зон. Для Полтавщини характерна зона лісостепу. Тому і розкольоровка у спокійній гамі. Десь синіє озерце, річечка. Колоситься охриста нива, сіріє земля. Так і відклались кольори у вишивці.

Полтавщина – характерні нитки кольорів усіх відтінків сірого, синього, голубого, коричневого (охри). Характерна вишивка білим по білому.

Київщина – червоним і чорним.

Полісся – чорний, червоний, вишневий.

Поділля – характерна вишивка чорним. Чорний колір Поділля пов`язують з історією, коли древляни не покорилися здати данину за часів Київської Русі, за що поплатилися багатьма життями.

Чернігівщина – білим по білому.

Слобожанщина – червоний і синій колір.

Західна Україна – характерно поєднання на одній вишивці багатьох яскравих кольорів (червоного, жовтого, зеленого, синього). На Західній Україні яскрава природа, тому і вишиванки завжди яскраві, багатокольорові.

2.Символіка вишивки Дерева Життя.

Рушник можна читати так, як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах. На рушнику не буває жодної зайвої лінії, кожен компонент узору має своє певне місце і значення. Дерево Життя - загадкова, багатолика могутня квітка, що тримає в собі материнську силу світу, наймогутніший символ, значення його в тому, що все живе у світі - це частина великої нерозривної системи буття. Це мати-природа, втілена у рослині. Вона означає суть самого творення світу, вічне оновлення та гармонію життя.

Особливе місце у вишивці Полтавщини займають рушники, їх оздоблення має художньо-естетичне значення для всього рушникового мистецтва України. На багатьох полтавських рушниках зображено Дерево Життя, що вишивають рушниковими швами нитками червоного кольору. Цей колір підкреслює головну роль рушника в інтер’єрі. Структура Дерева Життя відображає вірування наших предків про світобудову. Зображення дерева по вертикалі умовно ділиться на три зони: крона дерева - це небо, світ богів, стовбур – земля, світ людини, тварин, птахів, сьогочасний матеріальний світ, а корінь - підземний потойбічний світ ( зображували горщик, вазон, квітку), а по горизонталі - зіставляється з чотирма сторонами світу: схід, захід, північ, південь. Три і чотири дають в сумі 7 (сім днів у тижні, сім нот, сім кольорів у спектрі). Три помножене на чотири дорівнює 12 (місяці, години,). Отже, як бачимо, маємо справу з поетичним, міфологічними образом.

Дерево Життя – це також і символ роду, де кожна гілочка, кожна квіточка позначає близького чи далекого родича. Всі разом квіти є втіленням родоводу певної людини. Українці завжди пам’ятали і шанували своїх предків, цінили родині зв’язки. Дерево являє собою безсмертя, нескінченість Життя, його розмаїття. Воно стоїть понад часом (об'єднуючи минуле, сучасне і майбутнє)..

3. Техніка «хрестик».

Хрестик - одна з найпоширеніших технік в українській вишивці. Хоча вишивати хрестиком почали в Україні значно пізніше, ніж іншими лічильними техніками. Техніка «хрестик» доступна в освоєнні, узори для вишивання легко замальовувати., тому вишивають хрестиком найрізноманітніші вироби. У різних регіонах України ця техніка має свої особливості кольорової гами, композиції. Н-д, для східних областей, Київщини характерним є вишивання червоними і чорними нитками. На Заході України вишивки багатоколірні, яскраві з одночасним поєднанням зеленого, червоного, жовтого, синього кольорів. Для Полтавщини характерні поєднання кольорів усіх відтінків сірого, синього, голубого, коричневого (охри).

Техніка «хрестик» належить до поверхнево – нашивних лічильних технік вишивання. Виконують хрестик на тканинах полотняного переплетення ниток основи та піткання.

Розрізняють такі види хрестиків:

прямий(+), косий (х), подвійний (або болгарський( * ).

Найбільш поширениа техніка вишивання - «хрест косий». Косий хрестик утворюється двома діагональними стібками, що перехрещуються у квадраті. Товщину робочої нитки добирають залежно від розмірів хрестика та товщини тканини так, щоб тканина не проглядала між стібками. Вишиваючи косим хрестиком, можна виконувати кожен хрестик почергово, а можна спочатку виконати півхрестики, а повертаючись назад, виконувати верхні стібки. Треба, щоб усі верхні стібки хрестика розміщувалися в одному напрямку, від цього залежить краса шва. Найскладніше шити хрестик по діагоналі.

При вишиванні хрестиком необхідно:

1. Уважно рахувати нитки основи та піткання.
2. Робочу нитку можна переколювати на відстань не більше двох хрестиків, щоб з виворітного боку не було великих переколів. При необхідності перевести голку на більшу відстань, її можна протягнути з вивороту під попередньо нашитими хрестиками. Таким чином і закріплюють робочу нитку тому, що не можна зав’язувати вузли.
3. Виворітна сторона має бути акуратною. Вишивку оцінюють по виворітній стороні.

Білет № 7

1.Мотиви – символи на українських рушниках. Рушник можна читати так, як читають книгу. Треба лише розумітися на орнаментах. В основі рослинного орнаменту лежить прагнення перенести у вишивку красу природи. Навіть гранично умовні узори виникли внаслідок спостереження реально існуючих форм у природі. В українській вишивці часто використовуються такі мотиви, як «виноград», «хміль», «дубове листя», «барвінок»... Протягом багатьох віків безпосередній конкретний зміст символів на вишивках втрачався, але традиції використання їх не зникли. Деякі з них несуть на собі відбиток стародавніх символічних уявлень народу.

Так, мотив «барвінку» є символом немеркнучого життя.

Калина - дерево українського роду, та невмирущої української нації. Через це весільні рушники, дівочі та парубочі сорочки рясно прикрашали цією вишивкою.

Дуб - дерево, що уособлює чоловічу силу, мужність. Його вишивають на парубоцьких сорочках. Для жінок такі візерунки не притаманні. Дуб і калина доволі часто зустрічаються у народній вишивці, поєднуючи в собі символи вічної краси і сили одночасно.

Виноград - символ створення нової сім'ї. Вишивається на родинних рушниках, символізує продовження роду.

Мак - квітка пам'яті роду. Вірили, що поле після битви навесні вкривається маками. Його не зображали на весільних рушниках, оскільки він уособлює скорботу. Лілея - символ дівочої чистоти.

Троянда або ружа - улюблена квітка українців. Її вишивають на сорочках і рушниках багатьох регіонів України.

Хміль - втілює сутність закоханості. Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносять до молодіжної та весільної символіки.

В’юнок означає дівочу любов та вірність. Вишиванням здавна займались жінки, які з покоління в покоління передавали найтиповіші, найяскравіші зразки орнаменту, кольору, техніки.

2.Правила техніки безпеки під час вишивки. Основні вимоги до вишивання.

Підготовка до вишивання.

1. Перед початком вишивання слід насамперед добре вимити руки з милом, щоб не забруднити вишивку. З цією ж метою треба покласти на коліна білу тканину. Якщо вишивка виконується тривалий час, то зберігають її, загорнувши в шматок світлої тканини або склавши у целофановий кульок.

2. Під час вишивання сидіти потрібно прямо, притулившись до спинки стільця. Під ноги ставлять невеличкий стільчик.

3.. Вишивати краще вдень, при природному освітленні, а якщо робота виконується ввечері, то обов'язково потрібно користуватися настільною лампою, спрямувавши її світло на вишивку з лівого боку.

4. Кімнату, в якій виконується робота, потрібно регулярно провітрювати. Щоб не перевтомлюватись, через кожні 40...50 хвилин вишивання слід робити перерву на 5...10 хвилин.

Правила безпечної роботи при вишиванні. Працюючи з голками, шпильками, ножицями, потрібно додержувати правил безпечної роботи щоб не наражати на небезпеку, травмування ні себе, ні інших.