Діаграма розподілу захворюваності по віковим групам(відсоткове співвідношення).

ВИСНОВКИ: З аналізу розподілу захворюваності на кашлюк по вікових групах спостерігаємо підвищення її у групі дітей 0 – 2 роки, а також високими показниками у дітей віком 3 – 6 років.

Такі показники можна пояснити незрілістю імунітету дітей першого року життя, оскільки на більшість інфекційних антигенів у них розвивається первинна імунна відповідь з переважним синтезом Іg М, що не лишають імунологічної пам′ яті. Такий імунітет формується також і при вакцинації.

На другому році життя відбувається підвищення захворюваності за рахунок розширення спілкування («соціалізації») дитини. Але система місцевого імунітету ще незріла. Також лишається не завершиним і формування поствакцинального імунітету. Окрім того, можливою є невчасна вакцинація дітей. У 3 – 6 років дитина піддається більшому впливу оточуючого середовища та вищому рівню соціалізації, а формування імунітету ще не завершено.

Значне зниження захворюваності в старших дітей та її відсутність у дорослих пояснюється наявністю в них зрілого імунітету та остаточно сформованим вторинним імунітетом, а значить і наявністю специфічних антитіл.

Висновок про епідемічну ситуацію: при аналізі захворюваності на кашлюк з’ясовано: багаторічна захворюваність на кашлюк має тенденцію до зниження.. Характерна зимово-весняна сезонність підвищення. Віковими “групами ризику” являються групи 0-2р. та 3-6 роки.

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо покращення епідемічної ситуації при захворюванні на кашлюк:

Згідно проведеного ретроспективного аналізу захворюваності на кашлюк, можна сказати, що вплинути на неї можна шляхом активної імунізації населення, як серед груп ризику, так і серед іншого населення; підвищення соціальної та гігієнічної культури населення, вплив законодавства на прийом вакцинованих та не вакцинованих дітей до організованих об'єднань. (ДДЗ, школи та ін.). Також з цією метою необхідно вчасно виявляти, лікувати хворих, проводити протиепідемічні заходи в осередках та їх можливу ліквідацію.

Сприятиме зниженню захворюваності епідемічна освіченість батьків, що мають усвідомлювати важливість вчасної вакцинації дітей.

Використана література

1. Ж.Д. Возіанова „Інфекційні і паразитарні хвороби” К- „Здоров`я” 2003

2. Н. П Шабалов „Педиатия” 2002- Санкт- Петербург.

3. В.Д. Беляков „Эпидемиология” –„Медицина” М. 1989

4. каф. епідеміології „епідеміологічний метод дослідження” К. 2003

5. К.М. Синяк „Епідеміологія” „Здоров`я” К. 1998