Мають просту внутрішню будову, тобто складаються з одного (єдиного) елемента. Іноді їх так і називають –одноелементні юридичні факти.

Дисципліна: МИТНЕ ПРАВО

Лекційне заняття № 2

(теоретичне заняття - 1 година, самостійне вивчення - 2 години)

ТЕМА № 2. Митні органи як суб’єкти митного права.

МЕТА: Тема вивчається з метою ознайомлення студентів з поняттями митних органів, як суб’єктів митного права. Студенти повинні знати склад митних.

План заняття:

1. Склад митних правовідносин.

2. Суб’єкти митних правовідносин.

3. Об’єкти митних правовідносин.

4. Юридичні факти в механізмі митноправового регулювання.

5. Структура та організація митної служби України.

6. Правове положення працівників митних органів.

Рекомендована література до теми:

ЛЕКЦІЯ

1. Склад митних правовідносин.

Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними.

Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов'язків.

За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.

За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські. Звідси ми можемо виділити два рівні управлінських відносин:

— внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї" системи;

— зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи. Здебільшого вони виникають між державою в особі митних органів і особами, що переміщають через митний кордон України товари. Зовнішні відносини виникають при взаємодії митних органів різних країн.

Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства.

Як і інші відносини, вони мають свою структуру: об'єкт, суб'єкти й зміст.

2. Суб’єкти митних правовідносин.

Суб'єктами митних відносин, з одного боку, виступають митні органи, а з другого — фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб'єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб'єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю.

Зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх суб'єктів. Суб'єктивне право — міра дозволеної поведінки, яка гарантується державою, а юридичні обов'язки — вид і міра зобов'язаної поведінки суб'єкта митних правовідносин. Ці обов'язки, як правило, детально встановлені нормами митного права.

Слід зазначити, що в літературі вказується чотириланкова структура митних правовідносин. Четвертим елементом указується сама норма права. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п'ятиланкова теорія правовідносин).

3. Об’єкти митних правовідносин.

Об'єкт митних правовідносин складають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об'єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон.

4. Юридичні факти в механізмі митноправового регулювання.

Проходження служби в митних органах — сукупність юридичних фактів, які характеризують правовий стан співробітників митних органів і відображають його динаміку. Правовий стан співробітників митних органів визначають такі юридичні факти: поступлення на службу в митні органи, укладення контракту, проходження іспиту за конкурсом, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання, проходження службової атестації, переміщення по службі. Ці юридичні факти вказуються у наказах про прийняття на службу, переміщення, тощо. Вони відображаються і в особовій справі.

Влаштуванню на службу в митні органи передує попереднє вивчення особистості кандидата, його медичне обслідування. Заздалегідь може встановлюватися стажування. Не можуть бути прийняті на службу у митні органи особи, що були засуджені за скоєння злочину.

У разі необхідності при зарахуванні на службу в митні органи для особи може бути встановлено випробувальний термін. В його ході перевіряються професіональні якості особи. При встановленні випробувального терміну особа призначається стажистом без присвоєння спеціального звання. Термін випробування вказується в наказі, а при прийнятті на контрактній основі — у самому контракті. При стажування особа виконує всі посадові обов'язки і посідає права співробітника митного органу.

Для посадових осіб митних органів періодично встановлюється атестація на відповідність встановленим вимогам. Порядок атестації визначається Головою Державної митної служби України. За загальним правилом вона проводиться раз у п'ять років. У разі необхідності за узгодженням із вищим начальником митного органу може бути в установленому порядку прийняте рішення про дострокову атестацію.

Прийнятим на службу в митні органи посадовим особам у відповідності із займаною посадою і стажем роботи присвоюються персональні звання. Відповідно їм встановлені строки вислуги: для жінок — 20 років, для чоловіків — 25 років із правом виходу на пенсію жінками по досягненні 50 років, а чоловіками — 55 років.

У процесі проходження служби в митних органах через різні чинники об'єктивного і суб'єктивного характеру виникає необхідність у переміщені співробітника на іншу посаду чи на інше місце. Таке переміщення здійснюється в разі необхідності заміщення вакантної посади, термінової необхідності виконувати функції тимчасово відсутнього співробітника, при введенні нових посад чи зміні штатного розкладу. Переміщення за загальним правилом проводиться на вищу посаду як просування по службі. Це нормальне явище і є наслідком професійного зростання співробітника й підвищення його кваліфікації, здатності вирішувати більші за обсягом і функціями завдання. Такс переміщення здійснюється лише за згоди співробітника, що пов'язано з об'єктивними та суб'єктивними чинниками. Співробітник за його згоди може бути переміщений і на рівнозначну посаду. Таке переміщення може здійснюватися з метою більш раціонального використання його професійних і особистих якостей, з урахуванням сімейних обставин, стану здоров'я, необхідного режиму роботи, наприклад в разі навчання на вечірньому відділенні вищого закладу освіти. Переміщення на іншу посаду в тому ж самому митному органі чи в інший митний орган в тому ж місці чи в іншу місцевість (переведення по службі) здійснюється з ініціативи начальника митного органу за згоди співробітника, якщо інше не обумовлено контрактом. Співробітник може бути переведений і на нижчу посаду при скороченні штатів, а в разі неможливості переміщення на рівнозначну посаду за згоди співробітника, внаслідок погіршення стану здоров'я відповідно до медичного висновку, з особистої ініціативи співробітника, за посадовою невідповідністю займаній посаді за результатами атестації і за згоди співробітника.

Переміщеннями також вважаються вступ на навчання із звільненням із займаної посади, а також при призначенні на посаду після закінчення навчального закладу. Як переміщення кваліфікуються випадки залучення співробітника митного органу до виконання спеціального завдання чи в разі відрядження (прикомандирування) до органів державної влади і організацій.

У практиці митних органів, враховуючи бригадну форму організації діяльності митних органів, практикується переміщення з однієї бригади в іншу. Переміщення по службі здійснюється наказом відповідного начальника митного органу із вказівкою підстав для цього. З наказом під підпис ознайомлюється особа, яка переміщається. В разі незгоди з наказом вона праві його оскаржувати в установленому порядку.

У разі ліквідації митного органу, скорочення чисельності чи штату співробітників посадова особа звільняється із займаної посади із зарахуванням її на термін до трьох місяців в розпорядження начальника митного органу. При цьому зберігається грошове забезпечення. Після вказаного терміну вирішується питання про подальше працевлаштування вивільненого співробітника. За наявності вакансій йому може бути запропонована посада в іншому митному органі, а за відмови від неї він підлягає звільненню зі служби у встановленому порядку.

Мають просту внутрішню будову, тобто складаються з одного (єдиного) елемента. Іноді їх так і називають –одноелементні юридичні факти.

Складними ж називаються такі юридичні факти, які мають розгалужену внутрішню будову. Вони складаються з декількох елементів. Причому жоден з них не є самостійним юридичним фактом. Ці елементи пов’язані один з одним, і кожен з них є обов’язковою складовою юридичного факту. Відсутність хоча б одного з елементів виключає можливість існування складного юридичного факту загалом.

Переміщення через митний кордон – юридичний факт з досить складною будовою. Його елементи, зокрема, такі:

· особа, яка здійснює переміщення;

· волевиявлення особи, що здійснює переміщення;

· матеріальні цінності, що переміщуються через митний кордон;

· обставини переміщення.

Одному з цих елементів, наприклад суб’єкту переміщення, законодавець приділив менше уваги. Інші – навпаки, описані дуже ретельно. Це, перш за все, стосується обставин переміщення, до яких належать:

 спосіб переміщення;

 засіб переміщення;

 час переміщення;

 місце переміщення.

Друга класифікація юридичних фактів, можливо, не має для нас такого значення, як перша, однак не може бути залишена поза увагою, оскільки вона відображена майже в усіх пропонованих визначеннях юридичних фактів. Критерієм поділу тут виступає вид впливу юридичного факту на розвиток правових відносин. Згідно з цією класифікацією, юридичні факти можна розділити на три великі групи:

 ті, що ведуть до виникнення правових відносин;

 ті, що ведуть до зміни правових відносин;

 ті, що ведуть до припинення правових відносин.

Неодноразово зазначалось, що один і той самий юридичний факт за різних обставин та для різних суб’єктів може бути і правотвірним, і правозмінювальним, і правоприпинним. Переміщення через митний кордон належить саме до таких фактів.

Його вплив на розвиток правових відносин залежить від багатьох обставин, та визначальними є напрямок перетину митного кордону та вид митного режиму, в межах якого здійснюється переміщення.

Наприклад, під час ввезення товарів на митну територію України перетин митного кордону є переважно правовстановлювальним фактом, а під час вивезення товарів за межі України – правоприпинним.

Згідно з наступною класифікацією, юридичні факти діляться на позитивні та негативні. Позитивні факти знаходять свій прояв у різних об’єктивно існуючих явищах. До їх числа можна зарахувати: сонячне затемнення, злочин, перехід вулиці, знахідку, видання індивідуального акта тощо. Негативні факти трапляються набагато рідше і проявляються у відсутності певних явищ. Наприклад, одним з юридичних фактів, необхідним для реєстрації шлюбу, є відсутність іншого зареєстрованого шлюбу в кожного з подружжя.

Безперечно, переміщення через митний кордон України – позитивний юридичний факт, адже як переміщення через митний кордон може розглядатися лише реальна зміна місця перебування матеріального об’єкта (товару чи транспортного засобу), причому законодавець установив вимоги до засобів та способів здійснення цієї зміни. Правда, у зв’язку з переміщенням через митний кордон згадуються і негативні юридичні факти. Наприклад, товар може бути переміщено через митний кордон у міжнародному поштовому відправленні, якщо він не є культурною цінністю.

Четверта класифікація базується на вольовому критерії і має найбільш важливе значення для розуміння природи й функцій юридичних фактів. Згідно з нею юридичні факти поділяють на дії і події.

Дії – це такі юридичні факти, що прямо або опосередковано залежать від волі та свідомості людини.

Ці факти утворюються (здійснюються) самою людиною, і до їх числа можна зарахувати вчинки фізичних осіб, рішення колегіальних органів, юридично вагомі дії юридичних осіб, акти державних органів тощо.

Події – це такі обставини, виникнення яких об’єктивно відбувається поза волею та свідомістю людини, відмежовано від неї. Тривалий час, говорячи про події, науковці переважно акцентували свою увагу на різноманітних надзвичайних (наприклад, засухах, повенях тощо) та звичайних (наприклад, смерть) природних явищах, а окремо вирізняли таку групу подій, як строки.