Політичні реформи 2001 р.

Серед політичних реформ 2001 р. важливе значення мав новий федеральний закон про політичні партії, який змінив багатопартійну систему Росії, обмежив можливості створення нових партій і за, суттю вигнав з політичного життя дрібні партії. Закон посилив контрольні функції держави на виборах і побічно сприяв посиленню позицій партії влади – " Єдиної Росії". Вона була тріумфатором на виборах до Державної Думи як наприкінці 2003-го, так і наприкінці 2007 р. На останніх виборах прохідний бар'єр для партій було піднято до 7 % голосів усіх виборців. До парламенту йшли 11 партій, пройшли лише 4: " Єдина Росія" – 64, 3 % голосів виборців (315 місць у Думі),

Комуністична партія 11, 5 (57 місць), Ліберально-демократична партія – 8, 14 (40 місць), " Справедлива Росія" – 7, 7 % (38 місць). Тобто " Єдина Росія" може самостійно проводити будь-які рішення. Інші партії, які пройшли до парламенту, навіть об'єднавшись, не можуть стати їй на заваді. Політична опозиція і багатопартійність впали в стан глибокої кризи.

Від самого початку перебування В. Путіна при владі позначилася така тенденція: важливі посади займали колишні або діючі військові. Якщо за часів Б. Єльцина особи з військовою освітою у владних структурах становили 6, 7 %, то за правління В. Путіна цей відсоток досяг 26, 6, а у вищому керівництві країни – 58, 3 %. Така ситуація посилює авторитаризм, оскільки військове середовище не приймає демократичний стиль керівництва.

Важливою політичною реформою В. Путіна були нововведення кінця 2004 р. Протягом серпня – вересня того року було скоєно декілька терористичних актів, зокрема вибухи пасажирських літаків, підірваних жінками-смертницями, вибухи у московському метро, вибухи на зупинках міського транспорту і висадження у повітря військових транспортів і машин. 1 вересня 32 бойовики Ш. Басаєва з терористичної організації " Ісламський батальйон шахидів Ріядус-Саліхїйн" захопили школу № 1 у місті Беслані у Північній Осетії. Заручниками стали понад тисячу осіб. Нападники вимагали: вивести російські війська з Чечні та звільнити з в'язниць бойовиків, затриманих за напад на Інгушетію влітку 2004 р. Під час штурму захопленої терористами школи загинуло понад 330 осіб, із них 160 дітей.

Після серії терористичних актів у серпні – на початку вересня 2004 р. президент Росії заявив про потребу серйозних змін у державній владі з метою ефективної протидії терористичній війні. Реформа передбачала три принципові заходи:

1) обрання губернаторів не на основі волевиявлення усіх виборців, як було раніше, а шляхом голосування законодавчих зборів території за кандидатурою, запропонованою президентом Росії;

2) запровадження пропорційної системи виборів до Державної Думи за партійними списками замість колишньої змішаної системи;

3) надання кожному губернаторові першого заступника – офіцера внутрішніх військ, у якого є необхідні для швидкого й ефективного реагування на всі акти тероризму сили і засоби усіх відомств, що розміщені на відповідній території.

В результаті усіх політичних реформ В. Путіна рядових виборців позбавили права обирати верхню палату Федеральних зборів, губернаторів, незалежних депутатів до Державної Думи. Все це погано суміщається із принципами сучасної демократії, тому в Росії з'явився термін " керована демократія". Захисники такої демократії наголошують на тому, що попередній демократизм призвів до приватизації влади групками бізнесменів і чиновників, які безсоромно користувалися нею заради збагачення і державного свавілля, ігноруючи інтереси більшості. Демократична Росія виявилася корумпованою, альтернативою їй могла бути саме така система, коли глава держави регулює зміст демократії в інтересах суспільства в цілому. Слід звернути увагу на те, що суспільство в цілому, стомившись від безладу єльцинських часів, радо прийняло путінський режим, не виявивши ніякого заперечення здійсненим реформам.