Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Соціально-психологічна характеристика та структура студентської групи.
|
|
На нашу думку, система «студент-студент» - це вид міжособистісних, специфічних відносин між студентами, як об’єктами навчання, самою студентською групою та окремою особистістю у цій групі, які характеризуються рівністю та значущістю для всіх сторін цих відносин. Тому, щоб краще виявити та проаналізувати чинники та особливості міжособистісного прояву в системі «студент – студент», нами було вирішено охарактеризувати студентство як особливий вид соціально – психологічних груп.
Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям факультету, університету, розв'язанням соціальних питань (як приклад, участь у роботі органів студентського самоврядування тощо). Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що зумовлюється потребами педагогічного управління. Студент зазвичай входить до складу різних соціальних груп. Л.І. Марісова виокремлює вісім видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент, серед них [12]:
1) студентська академічна група, існування якої зумовлене специфікою організації навчального процесу у ВНЗ і яка спеціально створюється для успішного здійснення навчально-виховних функцій;
2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари її проблемні групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до якогось виду науково-пошукової роботи;
3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховною процесу та необхідністю розвитку соціальної й організаторської активності молоді, формування громадянської і політичної її свідомості;
4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідністю організації трудового виховання студентів і забезпечення їхньої потреби у праці;
5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, організація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів, задоволення їхніх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;
6) родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного дозвілля в сім'ї, заняттям за інтересами і розвагами;
7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздоровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;
8) студентські неформальні групи, які виникають не санкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.
Ми будемо переважно вести мову про студентську академічну групу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.
Студентів у академічній групі поєднує [6]:
· загальна мета і завдання професійної підготовки;
· спільна навчально-професійна діяльність;
· зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);
· однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання дорослість);
· висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особисте життя);
· активна взаємодія у процесі комунікації;
· високий рівень студентського самоврядування;
· обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.
Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-друге, емоційні зв'язки, або міжособистісні комунікації, які виникають на основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студентській групі може бути така структура [24]:
1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначенням групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного керівника - старости, який призначається деканатом, а також інших керівників, які здійснюють рольове управління групою, організовують ділові стосунки між членами групи (профорг, культорг та ін.) - це ділова сфера взаємин.
2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи на мікрогрупи, які виникають на основі однакових інтересів, прояву емпатії, симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікрогрупи, які виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильності студентів, характеризуються такими ознаками: висока частота комунікативної взаємодії; спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні орієнтації; взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю взаємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг тощо); можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і «підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо); взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей; мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.
Підвищена емоційність юнацькою віку, яскравість переживань сприяє розгортанню емоційно-особистісних стосунків - дружби, кохання, емоційної прихильності, відданості, готовності підтримувати один одного. У членів групи розвивається почуття групової ідентичності: члени групи визначають себе словом «Ми», студенти готові підставити плече, прийти на допомогу один одному, вони емоційно залучені до справ своєї групи, радіють її успіхам, хвилюються за невдачі [23].
Студентська академічна група за період свого існування розвивається і проходить кілька стадій (від офіційно створеної групи деканатом, який на останньому курсі може розпастися знову на мікрогрупи), кожна з яких характеризується якісними особливостями таких параметрів: спрямованість поведінки та діяльності членів групи; організованість членів групи; комунікативність членів групи. [25].
За цими показниками визначають такі стадії розвитку студентської групи [11]:
1-а стадія - номінальна група, яка має лише зовнішнє, формальне об'єднання студентів за наказом ректора і списком деканату;
2-а стадія - асоціація - початкова міжособистісна інтеграція, первинне об'єднання студентів за загальними ознаками. Організатором життя групи на цій стадії є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи загалом. Взаємини опосередковуються переважно особистісно значущими цілями (група друзів, приятелів). Для студентів розпочинається період адаптації до студентського життя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього розпорядку ВНЗ, традицій факультету тощо.
3-я стадія - кооперація, на якій соціально-психологічна й дидактична адаптація студентів майже завершилася. Хоча у групі переважають ділові стосунки (спрямовані на досягнення бажаного результату при розв'язанні конкретного завдання в певному виді діяльності), але вже диференціюються і міжособистісні взаємини. Виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти групи. За ними закріплюються соціальні настанови та керівництво внутрішнім життям групи. Якраз актив регулює формальну структуру контактів між членами групи. У студентів виявляється та зростає інтерес до справ групи, є готовність проявляти активність щодо їх реалізації. Соціальні позиції кожного диференціюються, формується громадська думка, групова мораль. Студенти об'єднуються в малі групи (2-5 осіб), і в кожній з'являється лідер. Взаємодія в малих групах виникає на основі симпатій, спільних інтересів. Загальна вимога до групи на цій стадії така: виявляти чуйність до товаришів, взаємоповагу, допомагати один одному та ін. Лише за таких соціально-психологічних умов група досягне вищого рівня свого розвитку.
4-а стадія - студентська академічна група стає колективом.
Ознаки студентського колективу [5] :
1) Кожен член групи приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність.
2) Група характеризується високим рівнем організованості та згуртованості - це команда однодумців. Згуртованість визначається єдністю ціннісних орієнтацій; збігаються погляди, оцінки, ставлення стосовно подій у групі загалом і кожного її члена. При зближенні оцінок зростає й емоційна прихильність студентів групи до її спільних справ. Структура формального і неформального спілкування збігається.
3) Багато членів групи мають статус неформального лідера або тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу.
4) В офіційних керівників групи виявляється демократичний стиль керівництва.
5) Група як колектив може бути взірцем і для інших студентських груп, впливати на них (наприклад, при вирішенні питань на факультетських зборах, в органах студентського самоврядування), виявляти інтергрупову активність, особливо з боку лідерів груп, які користуються авторитетом на факультеті.
6) У колективі існують визнані норми поведінки (кожен поводиться так, як прийнято у групі, навіть у манері одягатися). Якщо хтось порушує такі правила, товариші неодмінно роблять йому зауваження.
7) Колектив виявляє згуртованість. Якщо вирішуються важливі проблеми, то група працює злагодженіше й результативніше.
8) Ще одна важлива особливість колективу в тому, що в ньому мікрогрупи не протистоять одна одній, хоча існують як окремі утворення.
Офіційна і неофіційна підструктури доповнюють одна одну, що забезпечує в колективі позитивний мікроклімат. Ознаки позитивного морально-психологічного мікроклімату у студентському колективі [10]:
· достатня поінформованість кожного студента про загальну мету та завдання групи;
· довіра та висока вимогливість один до одного;
· відповідальність кожного за справи групи;
· доброзичлива, ділова критика, вільне висловлювання своїх думок щодо справ групи;
· кожен член колективу забезпечує свою потребу в самореалізації, самоствердженні у своїй групі;
· кожний студент задоволений міжособистісним спілкуванням у групі, тобто її морально-психологічним мікрокліматом.
За таких умов студентський колектив набуває статусу референтної (еталонної) групи, погляди, норми, цінності якої є взірцем для кожного, за ними кожен формує свої життєві цілі, ідеали й цінності, звіряє дії та вчинки. У референтній групі створюється атмосфера психологічного комфорту, яка сприяє особистісному зростанню і професійному становленню кожного майбутнього фахівця.
Отже, нами було зазначено поняття «студентська група», зазначено розподіл студентської групи на види. Охарактеризовано студентську академічну групу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Було визначено структуру студентської групи та стадії її розвитку, які складаються з чотирьох етапів. Також, ми проаналізували ознаки студентського колективу, та визначили вплив позитивного мікроклімату студентської групи на створення в ній референтних груп.