Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Перший Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії України
|
|
УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ В УКРАЇНІ У 1917 — НА ПОЧАТКУ 1918 Р.
Після повалення самодержавства й зречення престолу імператора Миколи ІІ під час Лютневої революції в Петрограді (23 лютого — 2 березня 1917 р.) в Росії встановилося двовладдя: поряд із Тимчасовим урядом, сформованим із представників буржуазних партій кадетів і октябристів, діяли Ради робітничих і солдатських депутатів, провідну роль у яких відігравали російські меншовики, есери, більшовики.
Під впливом Лютневої революції в Україні розгорнулася національно-демократична революція, яку очолила Українська Центральна Рада, створена 4 (17) березня 1917 р. у Києві представниками українських політичних партій (ТУП, УСДРП, УПСР, УНП), наукових, культурно-просвітницьких, військових та студентських організацій.
Лідерами УЦР стали Михайло Грушевський (голова УЦР), Володимир Винниченко (голова Генерального секретаріату), Сергій Єфремов (Генеральний секретар міжнаціональних справ), Симон Петлюра (Генеральний секретар військових справ).
Діяльність УЦР була зосереджена на вирішенні національного питання, однак єдиної думки про майбутній статус України не було: «самостійники» (М. Міхновський) виступали за проголошення незалежності України, «автономісти» (М. Грушевський, В. Винниченко) виступали за автономію України у складі федеративної Росії.
Вимогу УЦР до Тимчасового уряду про надання Україні автономії у складі Росії підтримали учасники українських маніфестацій у Петрограді та Києві, Всеукраїнського Національного конгресу та І Всеукраїнського військового з’їзду.
ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ПОЛІТИЧНИХ СИЛ УКРАЇНИ щОДО САМОВИЗНАЧЕННЯ
УКРАЇНЦІВ (УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ)
Етапи складного і суперечливого шляху України до державної незалежності знаменували собою чотири універсали Центральної Ради.
Перший Універсал Центральної Ради. Проголошення автономії України
Прийняття Першого Універсалу стало наслідком спроб Української Центральної Ради знайти взаємопорозуміння з Тимчасовим урядом. 16 травня 1917 р. УЦР відрядила до Петрограду делегацію на чолі з В. Винниченком, яка вручила Тимчасовому уряду вимогу про проголошення автономії України у складі федеративної Росії. Однак Тимчасовий уряд узяв курс на збереження «єдиної і неподільної» Росії й відмовився визнати право України на автономію.
10 червня 1917 р. на ІІ Всеукраїнському військовому з’їзді Українська Центральна Рада проти волі Тимчасового уряду видала Перший Універсал «До українського народу, на Україні та поза Україною сущого».
• УЦР проголосила автономію України у складі федеративної Росії.
• УЦР оголосила себе найвищим державним органом України, правомочним приймати акти конституційного значення — Універсали.
• УЦР повідомила про намір скликати Всеукраїнські Установчі збори, які мають право приймати закони України.
Прийняття Першого Універсалу сприяло зростанню авторитету Української Центральної Ради і подальшому піднесенню Української революції. 15 червня 1917 р. Виконавчий Комітет УЦР утворив перший український уряд — Генеральний секретаріат, який очолив В. Винниченко.
Другий Універсал Центральної Ради. Розкол в українському національному русі Тимчасовий уряд засудив Перший Універсал УЦР, оголосивши його «проявом сепаратизму» з боку України. 29 червня 1917 р. до Києва прибула урядова делегація у складі О. Керенського, М. Терещенка та І. Церетелі для переговорів з УЦР. Під час переговорів делегації Тимчасового уряду вдалося змусити УЦР піти на компроміс і відмовитися від деяких положень Першого Універсалу.
3 липня 1917 p. Українська Центральна Рада прийняла Другий Універсал, у якому були викладені основні засади компромісу УЦР і Тимчасового уряду.
• Тимчасовий уряд визнавав автономію України у складі федеративної Росії, однак УЦР відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських
Установчих зборах.
• Тимчасовий уряд визнавав УЦР і Генеральний секретаріат вищими органами влади в Україні, однак територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату, не окреслювалася, УЦР мала поповнитися представниками національних меншин, що проживали в Україні, повноваження Генерального секретаріату не уточнювалися, а його склад затверджувався Тимчасовим урядом.
• Тимчасовий уряд погодився на українізацію армії, однак під контролем російського командування.
Компроміс Української Центральної Ради і Тимчасового уряду викликав незадоволення певних політичних сил як в Росії, так і в Україні. В Петрограді проти компромісу з УЦР виступили кадети, які вийшли зі складу Тимчасового уряду на знак протесту проти надання Україні автономії.
В Києві у ніч з 4 на 5 липня 1917 р. відбувся організований самостійниками збройний виступ українського полку ім. П. Полуботка, учасники якого намагалися примусити УЦР відмовитися від Другого
Універсалу й проголосити незалежність України. Після придушення військами УЦР виступу самостійників полуботківців було заарештовано і відправлено на фронт.
НАРОСТАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ БОРОТЬБИ У ЛИПНІ — ЖОВТНІ 1917 Р.
Урядова криза поклала початок загальнополітичній липневій кризі в Росії й активізації як лівих, так і правих сил, які намагалися скинути Тимчасовий уряд і захопити владу.
4 липня 1917 р. у Петрограді відбулася антивоєнна демонстрація робітників, солдатів і матросів, яка під впливом більшовиків почала переростати у збройне повстання проти Тимчасового уряду під гаслами «Вся влада радам!». Тимчасовий уряд розігнав демонстрацію й почав переслідування лідерів більшовиків. Більшовики змушені були перейти на нелегальне становище.
В умовах кризи Тимчасовий уряд на чолі з О. Керенським переглянув домовленості з УЦР і 4 серпня 1917 р. видав «Тимчасову інструкцію Генеральному секретаріату Тимчасового уряду в Україні».
• Генеральний секретаріат проголошувався органом Тимчасового уряду й поширював свої повноваження лише на 5 із 9 українських губерній (Київську, Волинську, Подільську, Полтавську, Чернігівську).
• З повноважень Генерального секретаріату виключалися військові й продовольчі справи, суд, транспорт, пошта, телеграф.
«Тимчасова інструкція...» поглибила розкол в українському національному русі. Незважаючи на протест самостійників, УЦР прийняла «Тимчасову інструкцію...», хоча й з окремими застереженнями.
25 — 30 серпня 1917 р. праві сили на чолі з генералом Л. Корніловим здійснили контрреволюційний заколот з метою встановлення в Росії воєнної диктатури. Однак спроба повалити Тимчасовий уряд не вдалася завдяки єдності дій усіх демократичних сил. Після придушення заколоту підвищився вплив більшовиків, які вийшли з підпілля й почали підготовку збройного повстання проти Тимчасового уряду.