Гірські фації, урочища, стрії, місцевості, сектори

Морфологічні одиниці гірських ландшафтів найповніше описані у монографії професора Львівського університету Г.П. Міллера (Ландшафтные исследования горных и предгорных территорий, 1974).

Зверніть увагу на те, що гірські ландшафти, на відміну від рівнинних, мають додаткові (специфічні) морфологічні одиниці:

· Літогенетичну стрію (від лат. stria – стрічка).

· Морфогенетичну висотну місцевість.

· Орокліматичний сектор.

Звичайно, в горах виділяються фації й урочища.

Фація – елементарна природно-територіальна одиниця, у межах
якої зберігається одноманітність місцеположення, літології, мікроклімату, зволоження, ґрунтового покриву і корінного фітоценозу. Фацію можуть утворити скельний вихід, осип тощо.

Урочище – сполучення генетично і просторово взаємопов’язаних, однорідних за літологією і режимом зволоження фацій чи ланок у межах частини або цілої мезоформи рельєфу. Урочищем може бути мезоформа рельєфу, наприклад, давньольодовиковий цирк (кар). Але часто у карі виділяється декілька підурочищ (рис.2).

Рис.2. Карпати. Кар з озером Несамовите (урочище) та підурочища

Стрія – природно-територіальний комплекс, що складається з ряду літологічно однорідних урочищ у межах однієї висотної місцевості. Таким чином, для утворення стрій необхідний різний склад порід у межах місцевості.

Місцевості у горах розвиваються на базі висотних, генетично пов'язаних комплексів мезоформ рельєфу, що виникли по ходу розвитку окремих масивів, пасом, улоговин під дією певних факторів морфогенезу.

Наприклад, на Чорногорі у Карпатах дуже багато давньольодовикових форм рельєфу – карів, морен, розсипищ тощо. Це перший тип місцевості, переважно із лучно-чагарниковою рослинністю.

Нижче панують ерозійно-денудаційні процеси – руйнування гір численними річками. Основні форми рельєфу тут – вузькі річкові долини, яри, промоїни і т. ін. А з рослинних формацій переважають хвойні ліси. Це другий тип місцевості.

У підніжжя Чорногори долини річок розширюються, крім ерозіі, розвинена річкова акумуляція. Таким чином, тут переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу. Ліси – мішані або листяні, часто вирубані внаслідок господарської діяльності. Це третій тип місцевості.

Ландшафтний сектор – це вертикальний ряд спряжених ділянок висотних місцевостей (груп стрій), що розвиваються в однакових умовах солярної і циркуляційної експозиції. Таким чином, причиною утворення сектору є клімат. Наприклад, південно-західний схил Карпат тепліший на 2°, ніж північно-східний. Тому в ландшафтних секторах Закарпаття є пояс букових лісів, а на тій самій висоті північно-східного макросхилу такого суцільного поясу немає.

Рис.3. Ієрархічна структура гірського ландшафту

Отже, ієрархія ПТК в горах така: фація – (підурочище) – просте урочище – (складне урочище) – стрія – висотна місцевість – сектор – ландшафт (рис.3).