Подивився у зошити

Що й казать не знає:

Одна двійка з-за другої

Звідти виглядає.

Подивився у щоденник

І в наступ на сина:

- Та у тебе тут із співів

Добре і відмінно.

- Ах ти, - кричить, - лобуряко, -

І паска знімає.

-У зошитах повно двійок,

А він ще й співає.

Ценка.

- Чого ти так швидко їси шоколадку? Чи забула, що в тебе є братик?

- Ні, мамо, не забула, тому й спішу.

Сценка.

- Ти, Петре, сам горіхи поїв, чи поділився з сестричкою?

- А сім на два не ділиться.

-

Сценка.

- Рятуйте! Рятуйте! Вовк! Вовк!

- Де?

- Там! Там! На дереві нявкає.

Сценка.

- Твій синок, -

Сусідка скрушно

Скаржиться Олені, -

Обірвав у мене груші,

А вони ж зелені!

- Ох і лобур!

Ну й дитина!

Лає сина мати.

- Що за капосний хлопчина!

Міг же й почекати.

Сценка.

Мамо, а хіба справедливо людину карати за те, чого вона не зробила?

-Звичайно, ні!

-А вчитель покарав мене за вправу, якої я не виконала.

КИМ БУТИ
- Ким би ти хотів стати, коли виростеш?
- Учителем і малярем.
- Чому?
- Бо учитель має канікули влітку, а маляр - взимку* * *

***

Учителька. Діти, подумайте, чи може бути справжньою родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів. Коли поруч бабуся, то нам нічого боятися, будь – яке горе, будь – яку біду вона розведе своїми руками. Це невгамовна трудівниця, її руки не знають спочинку ніде і ніколи.

Пісні «До бабусі в гості»

Й учень.

Мої бабуся і дідусь

Зовсім не старенькі.

Вони по хаті ходять,

Неначе молоденькі.

Хоча бува бурчать вони

Інколи на мене

Та у них зате завжди

Ласощі в кишені.

Дівчинка.

Бабусю, дай руки твої поцілую (цілує),

За шийку тебе обійму (обіймає),

І щічку погладжу (гладить).

Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю.

І ти мене любиш, хоч я неслухняна

Частенько я шкоду роблю.

Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,

Бо я тебе дуже люблю.

(Пісню співає бабуся).

Такох діти знаютьпрслів*я про бабусь

«Хто бабу має — потіху знає»

, «Бабця скаже, як зав’яже»,

«Там бабині руки, де онуки»,

«Бабине слівце — плідне зеренце»,

«Є баба — є діти».

А моя бабуся вміє все робити,
В неї все до ладу, в домі чистота.
Хоче і онуків теж вона навчити,
І у цьому, мабуть, істина проста.
Тож до праці змалку нас вона привчає,
Щоб росли в роботі й дружніми були,
Бо життя бабуся наша добре знає,
Хоче, щоб і ми всі добрими зросли.
Вчить нас вишивати, шити-зашивати.
Мало що прийдетьсяу житті робить?
«Хай не доведеться, але треба знати» —
Любить нам бабуся часто говорить.
Нас вона навчила вже борщі варити,
Готувати страви всі на різний смак.
«Бо ж нелегко людям це життя прожити,
Як робити вміє, то розумний всяк!»

Пісня «Бабцю бабусю»