Значення даних правової статистики для зміцнення правопорядку в країні

Статистика взагалі — це барометр соціального життя країни. Пра­вова статистика своїми показниками завжди характеризує тенденції і характер законодавчої, правоохоронної та правозастосовної діяль­ності державних органів. Тому вона має велике наукове і практич­не значення при вирішенні різноманітних проблем розбудови пра­вової держави.

Статистичні дані — це джерело для оперативного керівництва правоохоронними органами, оскільки вони характеризують їх діяльність. Це дає змогу керівництву відповідного міністерства або відомства систематично контролювати діяльність підвідомчих органів, виявляти позитивні та негативні сторони статистичної ро­боти та приймати відповідні рішення для її вдосконалення.

Наприклад, показники, що характеризують роботу органів внутрішніх справ, дають змогу встановити, які недоліки наявні в їх роботі, які досягнення вони мають у справі розкриття злочинів, якими є тенденції в тому чи іншому регіоні стосовно зниження або зростання криміногенної обстановки і які заходи необхідні для її поліпшення.

Дані статистики органів суду дають змогу встановити обсяг і якість роботи судів по здійсненню правосуддя: тривалість судочинства, навантаження на кожного окремого суддю, тривалість розг­ляду справ, якість їх розгляду, характер судової репресії, застосуван­ня тих чи інших видів покарань.

Відомості статистики Державного департаменту з питань вико­нання покарань характеризують склад засуджених за різними по­казниками (наприклад, за статтю, віком, кількістю попередніх су­димостей і т.под.), містять дані про кількість засуджених до різних видів покарань, а також про наповнюваність місць позбавлення волі засудженими тощо.

Статистичні звіти дають змогу керівним органам встановлюва­ти основні тенденції в діяльності органів суду, прокуратури, міліції та виправно-трудових установ, виявляти типові недоліки в їх діяль­ності і застосовувати заходи щодо їх ліквідації та недопущення в майбутньому.

Статистичні дані мають дуже велике значення у справі контро­лю і визначення напрямку діяльності органів правосуддя. Зрозумі­ло, що це не єдина форма такого контролю, але разом з іншими матеріалами (обстежень, ревізій та вивчення окремих категорій справ) статистичні показники становлять найважливіше джерело для контролю за роботою цих органів.

Реально статичний аналіз діяльності правоохоронних органів проводиться головним чином на базі існуючої статистичної звітності, яка охоплює усі стадії кримінального, цивільного та адміністративного процесу.

Наприклад, для оцінки якості роботи місцевих судів можна вико­ристовувати такі показники, як кількість скасованих та змінених ви­років і рішень, встановлення реальності виконання судових рішень, особливо про відшкодування збитків, види та розміри покарань.

Показники правової статистики широко використовуються при узагальненні судової та прокурорської практики. Статистика дає, наприклад, змогу визначити основні напрямки в розвитку судової репресії, виявити, наскільки типові недоліки при встановленні кри­мінальних покарань. Тому важливо постійно використовувати такі дані, що дозволяють виявити основні недоліки в роботі, а також їх причини та вжити заходів щодо їх усунення.

Але обмежуватися при оцінці роботи правоохоронних органів лише даними правової статистики було б невірним. Вони завжди повинні підсилюватися поглибленим вивченням конкретних кри­мінальних справ. Тому керівні органи, особливо Верховний Суд України, часто запитують через апеляційні суди кримінальні, цивільні та адміністративні справи по окремих категоріях для узагальнення практики.

Виключно великою є роль правової, в першу чергу криміналь­но-правової, статистики при вивченні та попереджені злочинності. Кримінально-правова статистика дає вичерпну інформацію про стан злочинності, її структуру та динаміку, особу злочинця, пози­тивні та негативні моменти в діяльності міліції, прокуратури, суду та установ виконання покарання, прогнозування динаміки злочин­ності. Статистичний метод — це один із основних методів кримі­нологічних досліджень. Відрив цих наук може привести лише до схоластичних побудов завдань і програм боротьби зі злочинністю.

Статистичні дані дають змогу вирішити питання про матеріаль­но-фінансове забезпечення правоохоронних органів, вірну дисло­кацію судових, слідчих та виправно-трудових установ для проекту­вання штатів, проведення фінансування та підготовки кадрів судо­во-слідчих працівників, підвищення їх кваліфікації тощо. Всі ці питання можна вирішити лише на базі даних статистики. Так, вста­новивши обсяг роботи слідства або судді якогось району, можна вирішити питання про зміни в штатному розкладі.

Наступна форма використання правової статистики — це сфе­ра законодавства. Проекти законів не можуть розроблятися без аналізу низки показників правової статистики. Статистичні дані в деяких випадках обґрунтовують необхідність введення змін до того чи іншого закону, тобто підтверджують доцільність чи недоцільність дії в даний проміжок часу конкретного закону та його ефективність.

Остання форма використання правової статистики — це сфера науково-теоретичного дослідження. Правова статистика має велике значення при науково-дослідницькій роботі по вивченню злочин­ності та інших питань кримінології, кримінального, цивільного та адміністративного права і процесу, криміналістики та інших пра­вових наук. На базі аналізу даних правової статистики та за допо­могою інших наукових джерел обґрунтовуються відповідні поло­ження та висновки цих наук. Правова статистика, таким чином, є одним із важливіших джерел, які забезпечують юридичну науку фактичним матеріалом для теоретичного узагальнення.

Отже, основними формами використання даних правової стати­стики є: загальна характеристика рівня, структури і динаміки пра­вових явищ; характеристика правоохоронної діяльності; оператив­не керівництво правоохоронними органами; контроль за їх діяль­ністю та напрямками цієї діяльності; узагальнення судової, слідчої і прокурорської практики; вивчення та попередження злочинності та інших правопорушень; вирішення питань матеріально-технічно­го і фінансового забезпечення діяльності правоохоронних органів; вирішення питань внесення змін до чинного законодавства; прове­дення наукових досліджень.

Недостатнє використання кримінально-правової статистики в недалекому минулому, її таємність та закритість були однією із сут­тєвих причин відриву правової науки від практики боротьби зі зло­чинністю та іншими правопорушеннями. Тільки застосовуючи ма­сові дані статистичного спостереження, можна виявити основні тенденції в розвитку кримінально-правових, цивільно-правових та адміністративно-правових явищ в країні та окремих її регіонах.