Побут екопоселенців

Справді, в місті залишається багато звичних для життя речей. Як обходитися без цих благ цивілізації?

Андрій вважає, що це має бути легко, адже в Ромашки приїздять люди, котрі не прагнуть жити у розкоші, не прагнуть до розваг і задоволень матеріального тіла, не прагнуть до легкості в побуті, але прагнуть до свободи, не хочуть бути зобов'язаними заробляти гроші. В Ромашках це можливо, якщо повністю відмовитися від техносвіту та жити за рахунок того, що вирощуєш сам та за рахунок надлишків споживання родичів.

Хата Петра та Олі - чудовий приклад екологічного життя. Їхня родина, оселившись в Ромашках, відмовилася від електрики та водопроводу.

Перед візитом до хати - " священного місця храму сім'ї", як її називає Петро - особливий ритуал. Хазяїн дому дістає з власного колодязя відро води, а гість має зробити своєрідне омовіння - вимити ноги, руки, обличчя.

Перед тим, як зайти в хату Петра та Олі, треба пройти певний ритуал – вимити ноги, руки та обличчя водою з колодяза господарів

Показуючи хату, Оля розповідає історію своєї родини: " Я з Одеси, Петя перевіз мене в Київ, де ми прожили 2 роки. Я юрист, він - лікар. Потім захотіли народити дитину і вирішили пошукати місце для пологів. Коли переїхали до Ромашок, довелося вчитися жити. Навчилися рано лягати спати і рано вставати, в ритмі природи. Спочатку здається, що тут складно, насправді тут все простіше, ніж у місті. Тут живеш не заради побуту, а один для одного".

Донька Олі та Петра, Уляна, народилася в Ромашках. В свої 5 років, дівчинка знає переважно екопоселенське життя. В Києві вона теж бувала, але їй там не сподобалося - не може заснути від шуму, незвичного для людини, що росте на лоні природи.

Після переїзду в родині Олі та Петра помінявся розподіл обов'язків: " Спочатку ми ніяк не могли зрозуміти, хто що повинен робити. Поки Уляна була маленька, доводилося з нею проводити багато часу. Все хазяйство взяв на себе Петя. Але я помітила, що це погано на нього впливає. Чоловік має займатися творчістю, а жінка - це втілення природи, муза, яка допомагає чоловікові зосередитися на творчості, задовольняючи його потреби".

У кімнаті - ліжко з сіна та пахучих трав, хоча зараз, влітку, вся родина спить на вулиці. На кухні - піч для опалення та приготування їжі. Фірмовий хліб Ромашок - житнє борошно та висівки без солі замішуються в гарячій воді, тісто випікають у печі. Особливо смачно з зеленою цибулькою.

Фірмовий місцевий десерт - очищене від шкірки стебло лопуха, " ромашківські банани". На смак - трохи нагадує горох. Для солодкості можна спробувати з медом. Діти - Уляна та її подруга Маша, котра з батьками приїздить у Ромашки на все літо, - їдять ці ласощі так, як міські діти їли б цукерки.

Щодо миючих засобів, то поселенці радять не користуватися побутовою хімією, а замінити її підручними засобами. Серед лідерів рекомендацій - глина замість шампуню та зубної пасти, полин і материнка замість дезодорантів і парфумів, листя лопуху замість памперсів.

Дозвілля собі спеціально ніхто не планує - кажуть, у містах втомлені 8-годинним робочим днем городяни шукають розваг через відчуття пустки в душі. Замість музики екопоседенці слухають птахів, а кіно та театр, на їхню думку, тут не потрібні, бо " кожен день - як нове життя".