Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Добуток розчинності
|
|
Поганорозчинні (малорозчинні) солі, наприклад, AgCl, AgBr, AgI, BaSO4 та інші, незначно розчиняючись у воді, утворюють насичені розчини над осадами.
У таких системах між насиченим розчином і осадом встановлюється динамічна рівновага.
Внаслідок малої концентрації розчиненого електроліту він практично повністю дисоційований на йони, а тому добуток концентрацій його іонів у насиченому розчині при певній температурі залишатиметься сталим. Наприклад, у насиченому розчині аргентуму хлориду АgCl має місце рівновага:
AgCl 
Ag+ + Cl-.
Відповідно до закону діючих мас, константа рівноваги (константа дисоціації АgCl) має вигляд:
.
Оскільки концентрація твердої фази не змінюється ([AgCl(Т)] = const), її можна перенести у ліву частину рівняння до константи дисоціації:
K Д[AgCl(т)]. = [Ag+][Cl-].
За сталої температури крім концентрації твердої фази сталою є ще і константа дисоціації,.тому є сталим і їх добуток. Добуток концентрацій іонів малорозчинного електроліту, які насичують розчин над осадом (тобто над
твердою фазою) при сталій (а частіше – стандартній) температурі називають добутком розчинності електроліту (ДР).
Зокрема, добуток розчинності ДР(AgCl) = 1, 73 × 10-10.
У загальному випадку для електроліту KtnAnm др визначають так:
ДР(KtnAnm) = [ Kt m + ] n [ An n-] m, (15.12)
де Kt - катіон електроліту; An - аніон електроліту; m+ - заряд катіона; n -
заряд аніона; n і m - кількості катіонів і аніонів, відповідно, у молекулі
електроліту.
Це значення характеризує розчинність електроліту при сталій температурі, за умови, якщо немає сторонніх речовин у розчині. Отже, на основі значень
добутків розчинності можна прогнозувати утворення і розчинення осадів
електролітів. Розглянемо декілька типових випадків:
1. Електроліт випадає в осад, якщо добуток концентрацій його іонів у розчині (з урахуванням стехіометричних коефіцієнтів) більше добутку розчинності:
С (Kt m + ) n С (An n -) m > ДР(KtnAnm) .
2. Осад електроліту розчиняється, якщо добуток концентрацій його іонів у розчині (з урахуванням стехіометричних коефіцієнтів) стає меншим за добуток розчинності:
С (Kt m + ) n С (An n -) m < ДР(KtnAnm) .
Однак робити конкретні висновки щодо розчинності електролітів у певному середовищі можна тільки для однотипних електролітів (наприклад, Cu(OH)2 та Ni(OH)2 або СаСО3 та ВаСО3 та ін.).
Розглянемо добутки розчинності для солей AgCl, AgBr, AgI та визначимо, яка з цих солей краще розчиняється у воді:
ДР(AgCl) = 1, 73 × 10-10;
ДР(AgBr) = 5 × 10-13;
ДР(AgІ) = 8, 1 × 10-17.
Отже, з цих даних видно, що найкраще у воді розчиняється арґентуму хлорид AgCl.
Знаючи добуток розчинності, можна знайти концентрації іонів у насиченому розчині електроліту. Наприклад:
ДР(AgCl) = [Ag+][Cl-] = 1, 73 × 10-10.
Тоді [Ag+] = [Cl-] = 1, 315 × 10-5 моль/л.