![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Графіки
Побудова графічної залежності між вимірюваними величинами або між вимірюваними і шуканими величинами є важливою частиною звіту. З одного боку, графіки дозволяють наочно побачити залежність між фізичними величинами. З іншого – вигляд графічної залежності у багатьох випадках дозволяє дійти висновку щодо якості проведеного експерименту. Перед тим, як побудувати графік, слід визначити, яку величину ми будемо відкладати по осі абсцис і яку по осі ординат. Звичайно по осі абсцис відкладають незалежну змінну (час, температура, відстань, напруга і т.п.), а по осі ординат величину, яка є функцією незалежної змінної (опір провідника, сила струму, момент інерції і т.п.). На другому етапі побудови графіка треба оцінити інтервал, в якому знаходяться значення цих величин. Є ряд загальних правил, яких потрібно дотримуватися при побудові графіка: 1) масштаби для величин, що відкладаються по різних осях незалежні; 2) кожна вісь може починатися з нуля, або з будь-якого цілого значення; 3) масштаби слід обирати таким чином, щоб крива, що відображає шукану залежність, розташовувалася поблизу бісектриси координатного кута; 4) бажано, щоб результати вимірів на графіку були показані з тією ж точністю, з якою вони вимірювалися на досліді; 5) 6) масштаб по осях треба обирати так, щоб залежність була чіткою (рис.5, б). При невдалому виборі масштабів наочність втрачається (рис.5, а);
7) символ величини, множник, що визначає порядок числа та одиниця виміру записуються в кінці координатної осі на вільному від експериментальних точок місці. У багатьох випадках доводиться зображати залежність, яка має вигляд степеневої або експоненціальної функції: y = a + bx 2; y = a ·exp[ bx ]. В першому випадку зручно зображати залежність у = у (х 2), бо графік матиме вигляд прямої лінії. В другому випадку зручно зображати залежність ln y =f(x). Якщо у таких координатах ми одержимо пряму лінію, то це буде непрямим доказом справедливості експоненціальної залежності “ у ” від “ х ”.
або.
Якщо біля експериментальної точки ми побудуємо прямокутник із сторонами На рис. 7 зображені приклади обробки тих самих експериментальних точок, але для різних значень абсолютної похибки вимірювань. На рис.7, а абсолютна похибка досить велика, тому правомірно провести пряму лінію. У випадку, коли абсолютна похибка мала (рис. 7, б), ми повинні провести плавну криву лінію. Основною вимогою до цих ліній є те, що вони мусять перетинати всі прямокутники, побудовані навколо
експериментальних точок.
|