Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Вказівки до виконання роботи. Для виконання роботи необхідно вивчити такий теоретичний матеріал: електричний струм; сила струму та його густина; закон Ома для однорідної та неоднорідної
|
|
Для виконання роботи необхідно вивчити такий теоретичний матеріал: електричний струм; сила струму та його густина; закон Ома для однорідної та неоднорідної ділянок кола; опір провідників; правила Кірхгофа для розгалужених кіл.
[ 1, т.2, §§ 2.1–2.3, 2.6; 2, §§ 96–98, 100, 101; 3, §§ 8.9; 4, т.2, §§ 31, 33–36]
Існує декілька способів вимірювання електричних опорів. Для безпосереднього вимірювання опорів застосовуються прилади: омметри, мегаомметри. Омметр для вимірювання великих опорів – це звичайний магнітоелектричний вольтметр, включений за певною схемою. У мегаомметра, як вимірювача, також використовують магнітоелектричний прилад, але спеціальної конструкції. Мегаомметром користуються, наприклад, для вимірювання опору ізоляції струмопровідних частин електроустановок, який повинен бути дуже великим.
У вимірювальній техніці широко застосовуються місткові методи, або методи порівняння за допомогою місткових схем (зручною і поширеною є схема містка Уітстона). Ці методи дають змогу вимірювати опори з високою точністю. Точність обумовлена застосуванням змінних зразкових мір опору, з якими порівнюються невідомі опори.
Найпростіший спосіб вимірювання опорів – метод амперметра і вольтметра. За цим методом величину невідомого опору вираховують використовуючи закон Ома для ділянки кола:
, (3.2.1)
де U, I – відповідно напруга і сила струму на даній ділянці.
На рис.3.2.1 та 3.2.2 наведено дві можливі схеми для визначення невідомого опору.
 |
Першу схему використовують для вимірювання малих опорів (порівняно з опором вольтметра). Амперметр у цій схемі вимірює загальний струм, який протікає і по опору R Х, і по обмотці вольтметра. Якщо опір R Х малий, то по ньому проходить майже весь струм, оскільки струм, який тече через вольтметр, дуже малий.
Невідомий опір можна знайти за формулою
, (3.2.2)
де R В – опір вольтметра. З формул (3.2.1) і (3.2.2) видно, що R < R Х. Причому, чим більший опір вольтметра, тим ближче R до R Х.
Другу схему (рис. 3.2.2) використовують для вимірювання великих опорів (порівняно з опором амперметра). Вольтметр у цій схемі вимірює спад напруги і на опорі R Х, і на обмотці амперметра. Оскільки опір RХ дуже великий, на нього витрачається майже вся напруга мережі.
Невідомий опір можна знайти за формулою
, (3.2.3)
де R А – опір амперметра. З формул (3.2.1) і (3.2.3) видно, що R > R Х. Причому, чим менший опір амперметра, тим ближче R до RХ.
Метод амперметра і вольтметра застосовують тоді, коли можна обійтись без великої точності вимірювань.