Правовий захист населення від шуму

Шумове забруднення довкілля є фізичним факто­ром, що створює серйозну загрозу для здоров'я люди­ни. У Положенні про шумове забруднення, яке прий­нято 44-ою Всесвітньою медичною асамблеєю (ВМА) у вересні 1992 р. у м. Марбелла в Іспанії, зазначається, що підвищений рівень шуму, що виробляється проми­словими об'єктами, транспортом, аудіосистемами й іншими джерелами, здатен призвести до погіршення слуху, негативно вплинути на вегетативну й нейроен­докринну системи й емоційний стан людини. З метою вирішення цієї проблеми ВМА рекомендує забезпечу­вати відповідне правове регулювання діяльності, пов'язаної із шумовими впливами у громадських міс­тах, містах відпочинку тощо.

Україна має на сьогодні досить значну кількість нормативно-правових актів екологічного, санітарно-гігієнічного, транспортного, адміністративного й іншого законодавства, які регулюють питання, пов'язані із захистом населення від небезпечних шумових впливів. У сфері екологічного законодавства це питання регулюється, насамперед, Законом України " Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.). Так, акцентуючи увагу на екологічних аспектах вирішення проблеми шумових впливів (тобто їх впливу не тільки на людину, а й на середовище його перебування, рос­линний і тваринний світ), стаття 54 Закону України " Про охорону навколишнього природного середовища" встановила, що місцеві ради, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяль­ності зобов'язані вживати необхідних заходів щодо за­побігання та недопущення перевищення встановлених рівнів акустичного й іншого шкідливого фізичного впливу на навколишнє природне середовище та здо­ров'я людини в населених пунктах, рекреаційних і за­повідних зонах, а також; у місцях масового скупчення та розмноження диких тварин. Інформація про фізичні фактори, у тому числі про шум, включена до складу інформації про стан навколишнього природно­го середовища (екологічної інформації) (стаття 25). Відповідно до загальних вимог Закону (стаття 33) щодо здійснення екологічного нормування мають встановлюватися рівні допустимого шкідливого впли­ву на навколишнє природне середовище такого фізичного фактору як шум. Важливо, що в останньому випадку Закон установив кореспондуючий зв'язок із санітарно-гігієнічним законодавством, передбачивши, що екологічні нормативи, включаючи рівні допустимо­го шкідливого впливу на довкілля шуму й інших фізичних факторів, повинні встановлюватися з ураху­ванням вимог санітарно-гігієнічних правил і норм. До­держання встановлених рівнів фізичних впливів на довкілля є й однією з головних вимог Закону (стаття 56) щодо забезпечення екологічної безпеки транс­портних та інших пересувних засобів і установок. Та­кож питання захисту довкілля від шумових впливів мають вирішуватися в контексті з іншими вимогами Закону щодо охорони довкілля, забезпечення еко­логічної безпеки в процесі розташування, проектуван­ня, будівництва, реконструкції та експлуатації вироб­ничих та інших господарських об' єктів. Шумозахис­ний аспект знаходить своє відбиття й у нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до Закону, що регламентують здійснення екологічної експертизи (зокрема, відповідно до Інструкції про проведення державної екологічної експертизи, затвердженої нака­зом Мінекобезпеки України від 12.07.1995 р., доку­ментація може вважатися такою, що відповідає при­родоохоронним вимогам, якщо нею передбачається захист довкілля від шкідливого впливу фізичних факторів-шуму, вібрації тощо), екологічного моніторингу (зокрема, відповідно до Положення про державну сис­тему моніторингу довкілля, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1998 р., здійс­нення спостережень у місцях проживання й відпочи­нку населення в частині фізичних факторів, включаю­чи шумового, покладається на МОЗ України) та інших видів діяльності, пов'язаної з охороною довкілля.

Конкретний перелік заходів щодо відвернення і зниження шуму міститься в статті 21 Закону України " Про охорону атмосферного повітря", а саме: створен­ня й упровадження малошумних машин і механізмів; удосконалення конструкцій транспортних та інших пересувних засобів й установок та умов їх експлуа­тації, а також утримання в належному стані заліз­ничних і трамвайних колій, автомобільних шляхів, ву­личного покриття; розміщення підприємств, транс­портних магістралей, аеродромів та інших об'єктів з джерелами шуму під час планування й забудови насе­лених пунктів відповідно до встановлених законодав­ством санітарно-гігієнічних вимог, будівельних норм і карт шуму; виробництво будівельних матеріалів, кон­струкцій, технічних засобів спорудження житла, об'єктів соціального призначення та будівництво спо­руд із необхідними акустичними властивостями; організаційні заходи для відвернення та зниження ви­робничих, комунальних, побутових і транспортних шумів, включаючи запровадження раціональних схем і режимів руху транспорту й інших пересувних засобів і установок у межах населених пунктів. Закон містить окремий припис, що зобов'язує громадян дотримува­ти вимоги, встановлені з метою зниження побутового» шуму у квартирах, а також у дворах жилих будинків, на вулицях, у місцях відпочинку й інших громадських місцях.

У санітарно-гігієнічному законодавстві акцент зроблено на встановленні нормативів допустимих рівнів шуму виробничого та комунального походжен­ня. Так, Санітарні норми виробничого шуму, ультра­звуку й інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99 встановлюють класифікацію виробничих акустичних коливань; мето­ди гігієнічної оцінки виробничого шуму, ультразвуку й інфразвуку; параметри, які нормуються, та їх допус­тимі величини; вимоги до вимірювань на робочих міс­цях. Додержання нормативів допустимих рівнів шуму у населених пунктах регламентується Державними са­нітарними правилами планування та забудови населе­них пунктів, затверджених наказом Міністерства охо­рони здоров'я України від 24.07.1996 р. Наприклад, згідно з п. 4.3. цього документа в житловій зоні насе­леного пункту допускається розташування промисло­вих підприємств, які не є джерелами викидів шкідли­вих речовин, не створюють шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань вище норматив­них рівнів, що не потребують обладнання під'їзних за­лізничних шляхів, інтенсивного руху автомобільного транспорту (понад 40 автомобілів за добу).

Увесь комплекс питань захисту населення від шкі­дливого впливу шуму врегульовано у статті 24 Закону України " Про забезпечення санітарного та епідемічно­го благополуччя населення" від 24.02.1994 р. (з насту­пними змінами). Зокрема, згідно Закону органи вико­навчої влади, органи місцевого самоврядування, під­приємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвер­нення і зменшення шкідливого впливу на здоров'я на­селення шуму, зобов'язані: здійснювати відповідні ор­ганізаційні, господарські, технічні, технологічні, архі­тектурно-будівельні й інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутово­го обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масо­вих святкових і розважальних заходів тощо рівні зву­чання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих майдан­чиках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами тощо.

Значне місце в законодавстві України займає регу­лювання заходів щодо попередження та ліквідації транспортного шуму. На це, зокрема, спрямовані по­ложення Закону України " Про дорожній рух" (стат­ті 49, 50), які покладають на підприємства, установи й організації, що здійснюють проектування, виробницт­во й експлуатацію транспортних засобів, розробку перспективних програм, комплексних схем і проектів організації дорожнього руху, а також на власників автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів і від­повідальність за організацію та здійснення заходів щодо запобігання та зменшення шкідливого авто­транспортного шуму. Не створення шуму в процесі перевезення є однією з умов, за якими дозволяється перевезення вантажу, згідно з п.22.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. " Про Правила дорожнього руху". А Правила видачі Сер­тифікатів придатності щодо шуму на місцевості цивільних повітряних суден України, що затверджені наказом Міністерства транспорту України № 432 від 06.09.1999 р., визначають процедуру видачі, заміни та припинення чинності таких Сертифікатів.

Норми адміністративного законодавства встанов­люють повноваження в цій сфері органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, а також адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства про шум. Прикладом тут є пункт 44 статті 26 Закону України " Про місцеве самовряду­вання в Україні", який відносить до виключної компе­тенції сільських, селищних, міських рад установлення правил із питань додержання тиші в громадських місцях, а також стаття 182 Кодексу про адмініст­ративні правопорушення, яка установлює адмініст­ративну відповідальність громадян за порушення тиші на вулицях, площах, у парках, гуртожитках, жилих бу­динках та інших громадських місцях у заборонений рішеннями сільських, селищних, міських рад час.

Питання для самоконтролю

1. Якими законодавчими актами регулюється захист населення від небезпечних шумових впливів?

2. Назвіть перелік заходів щодо відвернення і зни­ження шуму.