Класифікація правових норм.

Класифікація норм права — це їх поділ на окремі види за певними суттєвими ознаками, які визначають специфічну роль кожного із різновидів норм у регулюванні суспільних відносин.

Критерії класифікації:

· за предметом правового регулювання:

ü за галузями (конституційні, цивільно-правові);

ü за інститутами (спадкове право, винахіднецьке право);

· за методом правового регулювання:

ü імперативні (категоричні), що приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік і зміст прав та обов’язків суб’єктів і не допускають від них ніяких відхилень;

ü диспозитивні, які встановлюють певні права й обов’язки суб’єктів, але за згодою суб’єктів допускають їх доповнення;

· за змістом або за субординацією в правовому регулюванні:

ü матеріальні визначають правила поведінки суб’єктів, які вступають у відносини в реальному суспільному житті, прагнучи досягнення своїх життєвих інтересів та потреб – майнових, сімейних, трудових тощо;

ü процесуальні – це норми, які визначають порядок (процедуру) розв’язання компетентними органами (судами та іншими) колізій (спорів), що виникають на ґрунті відносин, регульованих матеріальними нормами;

· за суб’єктами правотворчості:

ü норми прийняті законодавчим органом;

ü норми прийняті главою держави (президентом);

ü норми прийняті вищим органом виконавчої влади (КабМіном);

ü норми прийняті центральними органами виконавчої влади (міністерствами, державними комітетами);

ü норми прийняті місцевими органами виконавчої влади (місцевими державними адміністраціями);

ü норми прийняті органами місцевого самоврядування;

ü норми прийняті корпоративними об’єднаннями (підприємствами, установами, організаціями, трудовими колективами тощо);

· за дією у просторі:

ü загальнодержавної дії;

ü регіональні;

ü місцеві;

ü локальні;

· за дією у часі:

ü постійні (з невизначеною тривалість дії);

ü тимчасові (із заздалегідь визначено тривалістю дії);

ü зворотна дія;

· за дією по колу осіб:

ü загальні;

ü орієнтовані на певні групи суб’єктів (військовослужбовців, депутатів тощо);

ü орієнтовані на певні органи та посадових осіб (норми, що стосуються Президента, норми положень про міністерства);

ü імунітаційні (імунітетні) – виключають певні категорії осіб з-під дії окремих норм права;

· за функціями права:

ü заохочувальні;

ü каральні;

ü правовідновні;

ü правозаперечуючі;

· спеціалізовані, не типові принципи.