![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Принципи правотворчої діяльності.
Загальні принципи: - законності - в основу цього принципу покладено правило, згідно якого вся правотворча робота по підготовці, прийняттю, впровадженню в життя і скасуванню нормативно-правових актів повинна здійснюватись в рамках закону; - гуманізму - це означає, що нормативно-правові акти повинні формулювати, захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови і механізми їх втілення в життя; - демократизму - сутністю правотворчості є вираження волі народу, безпосередня його участь в розробці і прийнятті нормативно-правових актів; - науковості - ефективному використанні досягнень юридичної та інших наук при розробці норм права; - професіоналізм - даний принцип безпосередньо пов'язаний з якістю правотворчості. До даного роду діяльності повинні залучатися лише компетентні фахівці - юристи, соціологи, політологи тощо. Спеціальні принципи: 1) оперативність - полягає у швидкій підготовці та прийнятті нормативно-правових актів; 2) використання правового досвіду - необхідність спиратися на досвід інших держав; 3) зв'язок з практикою - норма повинна враховувати об'єктивний розвиток правовідносин. Законотворчість і підзаконна нормотворчість. Законодавча діяльність за своїм змістом є нормотворчою (нормотворчістю), не зводиться лише до вироблення окремих норм і формулювання їх як положень законодавчих актів, а передбачає формування цілісної системи таких актів, що діють як закони держави. Законодавча діяльність - особлива юридична діяльність державного апарату, що " дає закони" суспільству. Підзаконна нормотворчість - нормотворча діяльність, пов'язана з підготовкою і прийняттям підзаконних актів. Підзаконна нормотворчість (нею займаються практично всі державні органи) здійснюється на підставі і відповідно до чинних законів, ухвалених парламентом. Юридична сила прийнятих державними органами нормативно-правових актів залежить від рівня та обсягу їх повноважень, які визначаються місцем, котре кожний з них займає у системі органів держави (глава держави - Президент; виконавча влада загальнонаціонального масштабу - Кабінет Міністрів, центральні органи - міністерства, комітети; виконавча влада місцевого значення - Рада Міністрів АР Крим, голови державних адміністрацій на місцях; відділи, управління та інші служби місцевих органів виконавчої влади; керівники державних підприємств і установ як суб'єкти локальної нормотворчості).
|