Управління банківськими ризиками при формуванні банками ресурсів

Банки акумулюють кошти фізичних та юридичних осіб і надають своїм клієнтам ряд фінансових послуг, таких як розрахунково-касове обслуговування, кредитування, прийом депозитів, купівля-продаж та збереження цінних паперів та інші види послуг.

Але банківські послуги мають властивість зростаючої вартості. Депозити, отримані від вкладників, не є безкоштовними, тому їх використання спрямовується не лише на те, щоб повернути їх власникам, але й на отримання прибутку, який би дозволив сплатити відсотки вкладникам, компенсувати усі витрати і отримати хоча б мінімальний прибуток для банківської установи. Загалом, основний принцип роботи банківської установи - отримання якомога більшого прибутку. Але обсяги можливого прибутку прямо пропорційні ризикам, які виникають.

За га лом ризик розуміють як можливість на ста ння певної несприятливої події, котра призводить до різного виду втра т (на прикла д, одержа ння доходів нижче очікува ного рівня, втра та ма йна, одержа ння фізичної тра вми та ін.).

Са м ризик пов’яза ний з тим, що неможливо а бсолютно точно спрогнозува ти ситуа ції у ма йбутньому. Звідси й виділяють головну вла стивість ризику: ризик повинен відноситися лише до ма йбутнього, а дже він нерозривно пов’яза ний із прогнозува нням і пла нува нням, а отже і з прийняттям рішень.

Ризик-менеджмент - це система упра вління ризика ми, яка включа є в себе та ктику і стра тегію упра вління та спрямова на на досягнення основних бізнес-цілей ба нку [14]. У більш широкому розумінні ризик-менеджмент виступа є як певна сукупність структурних підрозділів, на які покла дені функції ідентифіка ції, оцінки, контролю та упра вління ризика ми [19]. Вра ховуючи, що відповіда льність за спра вну роботу системи, реа кція на зміну ситуа ції з ризика ми, а та кож прийняття рішень - це повнова ження менеджменту, можна говорити, що ризик-менеджмент виступа є як ча стина фіна нсового менеджменту, а зна чить і за га льного упра вління ба нку.

На йбільш ва жливими вида ми ризиків, які виника ють у процесі формува ння ба нківських ресурсів, є відсотковий ризик, ризик ліквідності та ва лютний ризик.

У загальному випадку відсотковим ризиком вважають ризик зниження вартості власного капіталу банку, спричинений зміною ринкових ставок. Існують наступні прояви цього ризику:

а) зниження чистої відсоткової маржі унаслідок більш швидкого зростання відсоткових витрат порівняно з відсотковими доходами;

б) зниження ринкової вартості активів банку при зростанні ринкової ставки.

Якщо перший прояв ризику впливає на капітал через зниження прибутку, то другий - через безпосереднє зниження ринкової вартості капіталу банку.

В управлінні відсотковим ризиком найчастіше застосовуються дві методики його оцінки: GAP аналіз та аналіз Duration. Перший надає можливість оцінити ймовірні зміни відсоткової маржі, а другий надає можливість оцінити сумарну схильність до відсоткового ризику, а також дозволяє порівнювати відсотковий ризик окремих проектів, особливо інвестиційних. GAP-аналіз зазвичай використовують для оцінки ризику на найближчу перспективу - до 2–5 років. Він також є більш простим у розумінні та реалізації, ніж аналіз Duration. Тому в теперішній час при оцінці відсоткового ризику банками України GAP аналіз є більш доцільним. Проте, при необхідності вибору з декількох окремих проектів Duration просто незамінний.

Модель GAP зосереджує увагу на управлінні чистим відсотковим доходом у короткостроковій перспективі та спрямована на те, щоб стабілізувати або поліпшити його.

Термін GAP визначається як різниця між активами (RSA) та пасивами (RSL), чуттєвими до зміни відсоткових ставок. GAP розраховується на окремих часових проміжках. Крім цього, розраховується також кумулятивний GAP - сума GAP підсумком, що накопичується, від періоду до періоду [27].

У процесі реалізації моделі GAP необхідне дотримання наступних етапів:

1 етап - поділ балансу на дохідну та недохідну частини. У першу частину потрапляють всі активи, по яких нараховуються (і отримуються) відсотки, та всі пасиви, по яких нараховуються (і сплачуються) відсотки. У моделі використовується тільки відсоткова частина балансу.

2 етап - рознесення відсоткових активів та пасивів за термінами переоцінки або погашення та їх групування по визначених часових періодах. Доцільне виділення наступних періодів: до 15 днів; 15–30 днів; 1-2 місяця; 2-3 місяця; 3-6 місяців; 6 місяців - 1 рік; понад 1 року.

3 етап - обчислення GAP на різних проміжках часу; обчислення коефіцієнтів GАР (RSA/RSL); GAP / Відсоткові активи.

За результатами розрахунку готується звіт про чутливість банку до змін відсоткових ставок.

Існують дві основні стратегії управління відсотковим ризиком:

1. Спекулятивна - коли свідомо підтримується ненульова величина GAP у надії отримати додатковий прибуток за рахунок прогнозованої зміни відсоткових ставок.

2. Стратегія мінімізації GAP, при якій GAP свідомо зводиться до нуля з метою не ризикувати в умовах зміни ставок.

Під Duration розуміють середньозважений по сумі термін погашення дисконтованих потоків активів та (або) пасивів. Цей метод дозволяє коректно замінити сукупність потоків від різних активів з різними термінами платежів, одним еквівалентним активом з відомою сумою та відомим терміном погашення.

Для розрахунку Duration необхідно по кожному рахунку (договору) знати: відсоткову ставку; періодичність погашення (виплати) відсотків; періодичність та суми погашення основного боргу; дату остаточного погашення основного боргу [56].

Необхідно відзначити, що для достовірного аналізу усі вищевказані показники повинні враховувати: можливе дострокове погашення або вилучення коштів; можливі прострочення в платежах і т.д.

З огляду на вказані особливості, основним недоліком методу Duration є складність його розрахунку та вимогливість до вірогідності даних. Найчастіше цей метод застосовується при аналізі на більш тривалих відрізках часу, ніж ті, що охоплюються моделлю GAP.

Ризик ліквідності - це небезпека виникнення проблеми недоста тності вла сних, за лучених та позичених коштів для за безпечення викона ння вла сних зобов’яза нь. Визна ча ється величиною недоотрима них доходів при вимушеному прода жу а ктивів за поточною ва ртістю для покриття розриву ліквідності, а бо величиною на длишкових витра т, понесених у результа ті вимушеного за лучення па сивів для вирішення проблем, пов’яза них з неста чею ліквідних коштів.

Упра вління ліквідністю може здійснюва тися трьома способа ми: шляхом упра вління а ктива ми, шляхом упра вління ліквідними позиковими кошта ми, шляхом зба ла нсова ного упра вління а ктива ми і па сива ми.

У ба нківській пра ктиці використовується декілька методів оцінки потреб ба нку в ліквідних кошта х:

1. Метод фондового пулу (метод визна чення величини розриву ліквідності). Він є основним у ба нківській пра ктиці і поляга є у визна ченні величини розриву ліквідності протягом певного періоду, що дорівнює різниці між очікува ними приплива ми та потенційними відтока ми коштів, на да є можливість побудува ти на очну модель руху ма йбутніх а ктивів та па сивів ба нку.

Оцінка дина міки ма йбутніх вкла дів та позичок зводиться до прогнозува ння зроста ння депозитів та кредитів за трьома основними компонента ми:

а) трендовий компонент, який визна ча ється за допомогою побудови тренду, що ха ра ктеризує за кономірну тенденцію а бо довгостроковий середній темп зроста ння;

б) сезонний компонент, який ха ра ктеризує зміни в ста ні вкла дів та кредитів протягом певного періоду порівняно з їх рівнем за ста ном на кінець попереднього року, що виклика ні сезонними чинника ми;

в) циклічний компонент, який вира жа є позитивне а бо нега тивне відхилення від сукупного рівня очікува них вкла дів та кредитів, обчислюється як сума трендового та сезонного компонентів, і за лежить від ста ну економіки цього року.

Реалізація описаного підходу припускає застосування в розрахунках методів статистичного аналізу динаміки показників, прогнозування тенденцій, використання стандартних пакетів програм обробки статистичної інформації [15].

Різниця підсумків очікуваних потоків надходжень коштів та обсягів ресурсів для кредитування складає плановий дисбаланс, який дозволяє більш точно спрогнозувати розмір підсумкового розриву ліквідності. Коли джерела ліквідних коштів перевищують використання ліквідних коштів, банк має позитивний розрив ліквідності. Цей надлишок ліквідних коштів повинен бути швидко інвестований в активи, що приносять дохід, до виникнення необхідності покриття потреби в коштах. Коли обсяг використання ліквідних коштів перевищує величину їх джерел, банк має дефіцит ліквідних коштів, або негативний розрив ліквідності. І тоді він повинен отримати кошти з найдешевших та доступних за часом джерел.

Метод фондового пулу дозволяє менеджменту банку, з одного боку, здійснити прогнозування стану ліквідності банку (філії) відповідно до запланованих та ймовірних операцій, а з іншого боку - виявити відхилення та проаналізувати їх причини.

2. Коефіцієнтний метод. Здатність банку залучати кошти під нормальні відсотки тісно пов’язана зі сприйняттям ринком якості його активів. Банки з високоякісними активами та достатнім капіталом мають можливість залучати ресурси за найнижчими ставками у порівнянні з іншими банками — в силу довіри інвесторів до надійності такого банку. Банк зі стабільною базою основних депозитів може мати незначні непередбачені відтоки депозитів. Банки, що сильно залежать від придбаних зобов’язань, повинні сплачувати вищі ставки і часто зустрічаються з відтоками таких коштів у пошуках більшої прибутковості. Тому важливе значення має обчислення обов’язкових нормативів, встановлених НБУ, та додаткових коефіцієнтів, які відображають стан банківської ліквідності. Найважливіші з них представлені у табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Загальні показники ризику ліквідності*

* Складено автором

Даний метод дозволяє виявити загальні тенденції зміни стану ліквідності банку і можливість появи проблемних ситуацій, своєчасно реагувати на погіршення стану ліквідності у процесі оперативного управління банком.

3. Метод структури коштів. Оцінка потреб банку в ліквідних коштах за методом структури коштів деякою мірою може бути віднесена до прийомів прогнозування обсягу коштів на кореспондентському рахунку, необхідного з погляду виконання зобов’язань перед клієнтами щодо повернення депозитних коштів та майбутньої видачі кредитів. Даний метод може бути використаний в оперативному плануванні поточної ліквідності в режимі «сьогодні на завтра».

Застосування даного методу дозволяє максимально знизити ризик ліквідності, обмежуючи в той же час можливості одержання найбільшого прибутку, оскільки розраховані обсяги резервів можуть не знадобитися, а витрати на їх підтримку будуть зроблені. Мінімізація цих витрат у такій ситуації може бути забезпечена шляхом швидкої реалізації надлишкових резервів.

Ймовірність того, що зміна курсів валют призведе до появи в банку збитків унаслідок зміни ринкової вартості активів та пасивів, називається валютним ризиком. Головним чинником, який впливає на розмір валютного ризику, є стан валютної позиції банку. Помилки в визначенні валютного ризику можуть викликати значне зниження ефективності роботи банку.

Це може призвести у кращому випадку до зниження його рентабельності, а в гіршому – до неплатоспроможності. Сутність негативних проявів валютної невідповідності полягає в тім, що для виконання своїх зобов’язань у валюті банк змушений в умовах відсутності валюти здійснювати залучення ресурсів у гривні. У випадку відсутності необхідної пропозиції банк стає неплатоспроможним. При постійній же невідповідності «по термінах», підсумкова рентабельність банку значно знижується. Тут можливо говорити про зв’язок валютного ризику з ризиком ліквідності та відсотковим ризиком.

Найбільш дієвим методом управління валютною позицією в умовах нестійкості грошового ринку є встановлення НБУ лімітів ризику валютної позиції і встановлення внутрішніх лімітів самими банками. Ліміти обмежують обсяг ризику, пов’язаного зі зміною курсів валют, який банк готовий утримувати. Вони визначаються для кожної валюти окремо, більш того, дозволяють управляти сукупною позицією для всіх видів валют. В основу методики розрахунку лімітів покладений принцип, за яким можливі ризики по операції повинні бути покриті мобільними власними коштами, тобто власними коштами, які у випадку виникнення втрат можуть фактично бути спрямовані на їх погашення без збитку для інших операцій банку [50].

Управління валютним ризиком при щоденному активному проведенні валютних операцій зводиться до застосування двох різновидів лімітів:

- денний ліміт - гранично припустима величина відкритої позиції для дилера (управління, банку) протягом робочого часу. Ліміт встановлюється таким чином, щоб дилер міг спокійно довести розмір позиції до рівня нічного ліміту;

- нічний ліміт - гранична межа, яка визначає припустимий розмір відкритої позиції для нічних годин, вихідних, а також інших періодів, коли дилери не працюють.

Кожний дилер повинен мати власні ліміти, встановлені в межах загальних лімітів. Додатково можуть лімітуватися як окремі види операцій, так і розмір позиції по конкретній парі валют.

Як способи захисту від можливих втрат валюти в результаті її знецінення в Україні можуть використовуватися строкові контракти: форвардні, ф’ючерсні угоди, опціони та ін.

Таким чином, будь-яке управлінське рішення в банківській діяльності є ризикованим та важко передбачуваним, тому що фінансова сфера дуже чутлива до різних внутрішніх та зовнішніх чинників впливу. Головне завдання управління банківськими ризиками при формуванні ресурсів банків полягає в тім, щоб правильно оцінювати рівень ризику при проведенні тієї чи тієї операції та зводити його до мінімального рівня.

Отже, сутність ризиків, що впливають на формування банківських ресурсів, полягає у змінах вартості активів та зобов’язань банків під впливом різноманітних чинників. Ризик-менеджмент - це система управління ризиками, яка включає в себе тактику і стратегію управління та спрямована на досягнення основних бізнес-цілей банку. Ключове місце в системі цих ризиків займають фінансові ризики (ліквідності, відсотковий, валютний). В управлінні відсотковим ризиком найчастіше застосовуються дві методики його оцінки: GAP аналіз та аналіз Duration. Основним недоліком методу Duration є складність його розрахунку та вимогливість до вірогідності даних. Найчастіше цей метод застосовується при аналізі на більш тривалих відрізках часу, ніж ті, що охоплюються моделлю GAP. Управління ліквідністю може здійснюватися трьома способами: шляхом управління активами, шляхом управління ліквідними позиковими коштами, шляхом збалансованого управління активами і пасивами. Найбільш дієвим методом управління валютною позицією в умовах нестійкості грошового ринку є встановлення НБУ лімітів ризику валютної позиції і встановлення внутрішніх лімітів самими банками.

Висновки до розділу 1

1. Аналіз існуючих підходів щодо наукового розуміння поняття «банківські ресурси» дозволив виявити наявність трьох основних акцентів у трактуванні банківських ресурсів, жоден із яких не може повністю відбити суть цього поняття. У двох із них існує жорстка прив`язка до типу банківської операції (активних, пасивних, активно-пасивних), у третьому - до цільової установки банківської діяльності в отриманні прибутку. Істотним недоліком перших двох підходів є відсутність розуміння механізму акумуляції і джерел банківських ресурсів, у межах третього підходу - цільова спрямованість ресурсного забезпечення банку зводиться виключно до одержання доходу.

Здійснення грошово-кредитної політики, як однієї із цільових ознак функціонування НБУ, а значить і всієї банківської системи, формує особливі якісні характеристики її ресурсного забезпечення та специфіку самого визначення «банківські ресурси». Виходячи із цього, у широкому розумінні слова, на наш погляд, під ресурсами банку слід розуміти систему відносин щодо формування, розподілу, перерозподілу та використання ресурсних можливостей усіх установ банківської системи з метою досягнення цілей макроекономічної стабілізації. У вузькому ж розумінні слова під ресурсами банку слід розуміти систему відносин щодо формування, розподілу, перерозподілу та використання ресурсних можливостей окремої банківської установи, що входить до складу банківської системи, з метою досягнення бажаних параметрів власного розвитку.

Найповніше розкрити сутність ресурсів банку можна за допомогою їх класифікації. Запропонована в роботі класифікація є систематизованою та охоплює різні джерела їх формування, що дозволяє здійснити відповідні заходи щодо їх збільшення.

2. Стабільність економіки країни залежить від надійності та фінансової стійкості банківського сектору, що, в першу чергу, визначається його ресурсним потенціалом. Зважаючи на ситуацію, що склалася сьогодні у банківській сфері, фахівці пропонують НБУ здійснити низку заходів для підтримки ресурсної бази банківської системи, зокрема такі, як: зниження резервних вимог НБУ; активне використання нових інструментів рефінансування банків; удосконалення нормативної бази формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків; удосконалення вимог до формування капітальної бази банків, наближення її до світових стандартів у відповідності до Базельської угоди тощо.

До основних за вда нь процесу за безпечення функціона льної доста тності ресурсного потенціа лу ба нків експерти відносять: формува ння вла сних ресурсів в обсяга х, що за безпечують розвиток та фіна нсову стійкість ба нку; за безпечення ефективного використа ння ресурсного потенціа лу ба нку; постійне узгодження обсягів, ча сових і ва ртісних ха ра ктеристик па сивних опера цій з поточними і прогнозова ними а ктивними опера ціями за допомоги контролю дина міки руху депозитних коштів, що на йбільшою мірою сприяють за безпеченню відповідної ліквідності ба ла нсу; підтрима ння резерву вільних грошей на мініма льному рівні; використа ння джерел, які да ють змогу мінімізува ти витра ти на за лучення коштів; оптиміза цію процентних ста вок за депозита ми і оща дними вкла да ми за лежно від строків та інших ха ра ктеристик; потенційні можливості ба нку формува ти свої ресурси.

3. Сутність ризиків, що вплива ють на формува ння ба нківських ресурсів, поляга є у зміна х ва ртості а ктивів та зобов’яза нь ба нків під впливом різнома нітних чинників. Ризик-менеджмент - це система упра вління ризика ми, яка включа є в себе та ктику і стра тегію упра вління та спрямова на на досягнення основних бізнес-цілей ба нку. Ключове місце в системі цих ризиків за йма ють фіна нсові ризики (ліквідності, відсотковий, валютний). В управлінні відсотковим ризиком найчастіше застосовуються дві методики його оцінки: GAP аналіз та аналіз Duration. Основним недоліком методу Duration є складність його розрахунку та вимогливість до вірогідності даних. Найчастіше цей метод застосовується при аналізі на більш тривалих відрізках часу, ніж ті, що охоплюються моделлю GAP. Управління ліквідністю може здійснюватися трьома способами: шляхом управління активами, шляхом управління ліквідними позиковими коштами, шляхом збалансованого управління активами і пасивами. Найбільш дієвим методом управління валютною позицією в умовах нестійкості грошового ринку є встановлення НБУ лімітів ризику валютної позиції і встановлення внутрішніх лімітів самими банками.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

2.1. Загальна характеристика банку ПАТ КБ «Приватбанк»

ПА Т КБ «Прива тба нк» – на йбільший укра їнський ба нк, лідер роздрібного ба нківського ринку Укра їни, орієнтова ний перш за все на пла тіжні опера ції для на селення та юридичних осіб усіх форм вла сності.

ПА Т КБ «Прива тба нк» є міжрегіона льним універса льним та системним ба нком, орієнтова ний на обслуговува ння прива тних осіб і корпора тивних клієнтів усіх форм вла сності, входить до скла ду семи системних ба нків Укра їни, ма є один з на йбільших обсягів ка піта лу і чистих а ктивів. За снова ний у 1992 році, комерційний ба нк ПА Т КБ «Прива тба нк» є лідером ба нківського ринку кра їни. ПА Т КБ «Прива тба нк» є уча сником Фонду га ра нтува ння вкла дів фізичних осіб.

ПАТ КБ «Приватбанк» – один із найбільш інноваційних банків світу. Наприклад, більше десяти років тому банк став одним з перших у світі, що почав використовувати одноразові SMS-паролі. До останніх інновацій, які отримали визнання по всьому світу, відносяться такі продукти, як платіжний міні-термінал, вхід в Інтернет-банкінг через QR-код, онлайн-інкасація, а також десятки різних мобільних додатків.

Національна мережа банківського обслуговування ПриватБанку, що включає в себе 3216 відділень по всій Україні, 8210 банкоматів, 11926 терміналів самообслуговування і 147289 POS-терміналів, дозволяє будь-якому клієнту отримати найвищий рівень обслуговування практично в будь-якій точці країни [67].

ПА Т КБ «Прива тба нк» ма є пра во на да ва ти ба нківські та інші фіна нсові послуги (крім послуг у сфері стра хува ння), а та кож здійснюва ти іншу діяльність, визна чену чинним за конода вством Укра їни.

Ба нк ма є пра во здійснюва ти ба нківську діяльність на підста ві ба нківської ліцензії шляхом на да ння ба нківських послуг. До ба нківських послуг ПА Т КБ «Прива тба нк» на лежа ть: за лучення у вкла ди (депозити) коштів та ба нківських мета лів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; відкриття та ведення поточних (кореспондентських) ра хунків клієнтів, у тому числі у ба нківських мета ла х; розміщення за лучених у вкла ди (депозити), у тому числі на поточні ра хунки, коштів та ба нківських мета лів від свого імені, на вла сних умова х та на вла сний ризик; кредитні опера ції.

Фіна нсові послуги здійснюються шляхом укла дення з юридичними особа ми (комерційними а гента ми) а гентських договорів. Крім на да ння фіна нсових послуг, ба нк ма є пра во здійснюва ти та кож діяльність щодо: інвестицій; випуску вла сних цінних па перів; випуску, розповсюдження та проведення лотерей; зберіга ння цінностей а бо на да ння в ма йновий на йм (оренду) індивідуа льного ба нківського сейфа; інка са ції коштів та перевезення ва лютних цінностей; ведення реєстрів вла сників іменних цінних па перів (крім вла сних а кцій); на да ння консульта ційних та інформа ційних послуг щодо ба нківських та інших фіна нсових послуг.

ПА Т КБ «Прива тба нк» здійснює діяльність, на да є ба нківські та інші фіна нсові послуги в на ціона льній та іноземній ва люті. Ба нк са мостійно вста новлює процентні ста вки та комісійну вина городу за на да ні послуги.

Ба нк ма є пра во здійснюва ти та кож іншу діяльність, яка не за боронена за конода вством Укра їни відповідно до на да них дозволів (ліцензій) уповнова жених орга нів згідно із за конода вством Укра їни (якщо здійснення та кої діяльності потребує отрима ння дозволу).

ПА Т КБ «Прива тба нк» ма є пра во реа лізува ти не витребува не клієнта ми у за зна чений договором термін ма йно, переда не йому на зберіга ння чи розміщене в сейфа х, на да них згідно з договора ми на йму. Суми, виручені від реа ліза ції ма йна вида ються тому, хто зда в ма йно на схов, за відра хува нням сум на лежних ба нку, як зберіга чу.

Національним банком України ПАТ КБ «Приватбанк» видана 05.10.2011 р. банківська ліцензія № 22 на право здійснювати банківські операції та Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій зареєстрована Національним банком України 05.10.2011 р. за номером 22, яка дає право банку на здійснення валютних операцій[67].

Відповідно до Стратегії ПАТ КБ «Приватбанк» генеральна мета діяльності банку є наступною: «Бути лідером в Україні з надання населенню та юридичним особам платіжних та інших банківських послуг, з переходом від обслуговування у відділеннях банку до ідеології навчання клієнтів використанню дистанційних інструментаріїв банківського обслуговування».

Найважливіші стратегічні напрямки і задачі банку:

1. Нарощування портфеля платіжних карт «Універсальна» та доведення до більшого охоплення населення.

2. Збільшення кількості карт за зарплатним проектом для бюджетних і комерційних підприємств.

3. Перехід на спрощений продуктовий ряд і універсальну технологію обслуговування депозитів.

4. Утримання на обслуговуванні клієнтської бази «Малого і Середнього бізнесу».

5. Збільшення охоплення VIP-клієнтів активними послугами.

6. Поширення навчальних транзакцій на операції фізичних і юридичних осіб.

7. Утримання параметрів кредитних портфелів відповідно до затверджених стратегічними показниками ризик-апетиту.

8. Зниження частки негативних оцінок клієнтів.

9. Підвищення індексу чистої лояльності співробітників.

Організаційна структура управління ПАТ КБ «Приватбанк» включає всі необхідні форми контролю для побудови ефективного і злагодженого механізму: з боку акціонерів, Наглядової ради, Правління, Ревізійної Комісії, Служби внутрішнього аудиту над різними напрямками діяльності банку. Розподіл повноважень, компетенцій та підпорядкованості органів управління, а також принципи їх взаємодії, закріплені в Статуті банку та положеннях про органи управління.

Організаційна структура управління ПАТ КБ «Приватбанк» є дуже гнучкою, оскільки банк є міжрегіональним, системним та універсальним банком із розгалуженою мережею філій та відділень по всій території України та за її межами. Положення про організаційну структуру системи ПриватБанку є базовим документом у формуванні організаційної структури управління. На кінець 2014 року середньооблікова чисельність штатного персоналу ПАТ КБ «Приватбанк» нараховує 27507 чоловік [67].

Банк підтримує кореспондентські відносини з найбільшими іноземними банками, ефективно співпрацюючи з ними на різних сегментах фінансового ринку. ПАТ КБ «Приватбанк» залишається уповноваженим банком з обслуговування кредитних ліній Світового банку реконструкції та розвитку (СБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та українсько-німецького фонду, спрямованих на розвиток малого та середнього бізнесу. ПриватБанк має філіали та представництва в Латвії, Португалії, Італії, на Кіпрі, у Китаї, Казахстані, Великобританії, Іспанії та Германії. В Росії і Грузії Приватбанк в 2014 р. прийняв рішення продати свій бізнес.

ПриватБанк в 2014 році черговий раз підтвердив та закріпив за собою звання «Кращого українського банку» та увійшов в топ кращих банків світу за рейтингом авторитетного британського журналу The Banker, що підтверджує успішність стратегії розвитку на ринку і технологічність інновацій банку [67].

На сьогоднішній день пріоритетним напрямком розвитку обслуговування клієнтів ПриватБанку залишається підвищення якості сервісу і вдосконалення можливостей дистанційного обслуговування.

Для узагальнення інформації про фінансово-господарську діяльність ПАТ «Приватбанк» проведемо аналіз його основних техніко-економічних показників. Ο снο вним джерелο м даних для аналізу фінансο вο -гο спο дарськο ї діяльнο сті підприємства є фο рма № 2 Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід). Фο рму та зміст цього регістру наведенο в дο датках Б, Г, Е, З, К.

Ο снο вні пο казники фінансο вο -гο спο дарськο ї діяльнο сті ПАТ «Приватбанк» за 2010-2014 рр. наведені в табл.2.1.

Таблиця 2.1