Безпека праці під час проведення підривних робіт

6.12.1. Під час проведення підривних робіт необхідно дотримуватися наступних загальних запобіжних заходів:

під час проведення робіт необхідно дотримуватись суворого порядку;

всі особи, призначені для проведення робіт, повинні знати вибухові речовини, засоби підривання, їх властивості й правила роботи з ними, а також правила й порядок виконання майбутніх робіт і необхідні запобіжні заходи;

на кожну окрему роботу як керівник (старший) призначається офіцер, відповідальний за успіх вибуху й правильне ведення робіт;

кожний підривник підрозділу (розрахунку), ведучого підривні роботи, повинен досконало знати, що йому потрібно робити й у якій послідовності;

всі дії повинні виконуватись за командами і сигналами керівника робіт (старшого);

сигнали повинні різко відрізнятися один від іншого, і весь особовий склад, що бере участь у підривних роботах, повинен добре їх знати;

місце вибуху повинне бути оточене постами, які варто видаляти на безпечну відстань; оточення виставляється, і знімається спеціальним розводящим, підлеглим керівникові робіт (старшому);

для відкрито розташованих людей безпечними є наступні відстані:

При вибуху зарядів до 10 кг без оболонок:

у повітрі 50 м

на ґрунті 100 м

При підриванні льоду підводними зарядами 100 м

При підриванні дерева 150 м

При підриванні цегли, каменю, бетону й залізобетону 350 м

При підриванні відкрито розташованих металевих конструкцій 500 м

місця і відстані, на які потрібно відводити людей і виставляти оточення на час вибуху, вказуються керівником робіт (старшим);

початок і припинення роботи визначаються відповідною усною командою або сигналом керівника робіт (старшого);

сигнали подаються (за допомогою свистка, ріжка, сирени, ракет) у наступному порядку:

перший сигнал " Приготуватися";

другий сигнал - " Вогонь";

третій сигнал - " Відходи";

четвертий сигнал " Відбій" (подається після огляду місць вибуху керівником робіт);

особи, не зайняті безпосередньо на даних роботах з вибуху, а також сторонні особи на місця робіт не допускаються;

вибухові речовини, засоби підривання й готові заряди на місці проведення робіт охороняються вартовим;

капсулі - детонатори, запальні трубки й електродетонатори зберігаються окремо від вибухових речовин і готових зарядів, осторонь від місця робіт;

вибухові речовини й засоби підривання можуть видаватися з польового складу підривникам тільки за наказом керівника робіт (старшого);

у зовнішні заряди капсулі-детонатори й електродетонатори вставляються після укріплення зарядів на підриваємих предметах і тільки безпосередньо перед проведенням вибуху;

забороняється виконувати роботи із вибуховими речовинами і засобами підривання в житлових приміщеннях, курити, розводити вогонь і запалювати вогнища ближче 100 м від місця виконання робіт;

при підриванні тих або інших предметів зовнішніми зарядами відходити на безпечні відстані в ту сторону, з якої розташовані заряди;

під час проведення вибухів у тунелях, шахтах, котлованах тощо входити в них можна тільки після ретельного провітрювання або примусового продування;

до зарядів, що відмовили (не вибухнули) підходити не більше ніж одній людині і тільки після закінчення певного проміжку часу, установленого пунктами 6.12.3-6.12.5;

при уході з місця робіт всі невитрачені вибухові речовини і засоби підривання повинні бути здані на польовий склад; засоби, не придатні для подальшого використання знищуються на місці робіт.

6.12.2 При виконанні підривних робіт на місцевості, зараженій радіоактивними або хімічними речовинами, необхідно:

вести безперервну радіаційну розвідку і стежити за дозою опромінення особового складу підрозділів;

всі роботи виконувати в індивідуальних засобах захисту;

не сідати і не лягати на землю, не брати в руки сторонні предмети і не торкатися їх, не пити і не приймати їжу;

не торкатися зараженими руками (захисними рукавичками) до оголених ділянок тіла;

при відкопуванні колодязів (шурфів) спочатку знімати верхній заражений шар ґрунту і обережно, не розпилюючі, відкидати його в підвітряний бік; потім, за вказівкою керівника робіт, продовжувати відкопування звичайним порядком;

склади вибухових речовин, засобів підривання та іншого майна по можливості розташовувати за межами зараженої зони.

6.12.3. При вогневому способі підривання необхідно:

одержавши вогнепровідний шнур, переконатися в нормальній швидкості його горіння;

час горіння запальних трубок заводського виготовлення (ЗТП) визначати по укріплених на них муфточках із цифрами;

вести строгий облік запальних трубок і капсулів-детонаторів і видавати їх тільки перед установкою в заряди;

вести облік зарядів, що вибухають, щоб перевірити, чи не було відмов;

до зарядів, що відмовили, підходити не раніше ніж через 15 хвилин з того моменту, коли за результатами розрахунку повинен був би відбутися вибух; при підході до зарядів, що відмовили, спостерігати, чи немає ознак горіння шнура або самих зарядів; при цьому мати на увазі: ЗТП-300, на відміну від ЗТП-50 і ЗТП-160, виготовляються з вогнепровідного шнура (блакитного або білого кольору) зі швидкістю горіння 0, 33 см/сек.;

при підриванні зарядів запальними трубками кількість підривників для їхнього запалення визначати залежно від відстаней між зарядами, дистанції відходу і часу горіння запальних трубок; одній людині запалювати більше п'яти трубок не дозволяється;

перед запаленням запальних трубок подавати команду (сигнал) " Приготуватися", по якій підривники стають біля зарядів і готуються до запалення;

запалення робити за командою (сигналом) " Вогонь" або за особливою вказівкою керівника робіт (старшого);

відхід після запалення робити за командою (сигналом) " Відходи" (час горіння шнура повинен забезпечити відхід всіх підривників в укриття або на безпечну відстань); відходити за цією командою (сигналом) повинні всі підривники, у тому числі і ті, що не встигли запалити трубки;

момент подачі команди (сигналу) " Відходи" керівник робіт визначає за годинником або після закінчення горіння контрольного відрізка вогнепроводного шнура, який підпалюється ним одночасно з подачею команди (сигналу) " Вогонь"; контрольний відрізок вогнепровідного шнура робити коротше запальних трубок на стільки сантиметрів, скільки секунд потрібно для відходу підривників на безпечну відстань або в укриття;

підривникам, які запалюють запальні трубки індивідуально (не в складі розрахунку), переконавшись у горінні трубки, відходити самостійно; не очікуючи команди (сигналу);

загасший (не догорівший до кінця) вогнепроводний шнур вдруге не підпалювати.

6.12.4. При роботі з детонуючим шнуром, повинні виконуватися наступні запобіжні заходи:

під час підготовчих робіт шнур повинен перебувати в тіні;

мережі детонуючого шнура, які піддаються тривалій дії сонячного випромінювання, не можуть використатися вдруге й підлягають знищенню;

якщо заряди, з'єднані детонуючим шнуром, відмовили, підходити до них дозволяється тільки одній людині і не раніше ніж через 15 хвилин; при підході до зарядів, що відмовили, необхідно перевіряти відсутність ознак горіння детонуючого шнура, і самих зарядів; при наявності таких ознак підходити до зарядів забороняється;

при вибуханні груп зарядів, з'єднаних детонуючим шнуром, перевірку результатів вибуху робити тільки одній людині;

прокладання мереж детонуючого шнура на об’єктах, що підривають, повинна виконуватись з урахуванням забезпечення захисту шнура від світлової дії ядерного вибуху.

6.12.5. При електричному способі підривання необхідно:

електродетонатори у відкриті заряди вставляти тільки безпосередньо перед вибухом за наказом керівника робіт (старшого); при цьому осіб, не пов'язаних з виконанням зазначеної операції, від зарядів видаляти на безпечну відстань (в укриття);

до закінчення робіт з установки електродетонаторів у заряди і відходу людей на безпечну відстань (в укриття) джерело струму до магістральних проводів не підключати;

при влаштуванні електровибухових мереж передбачати заходи захисту їх від дії грозових розрядів;

перед грозою дільничні проводи від'єднувати від магістральних, кінці дільничних проводів розводити в сторони і ретельно ізолювати;

не розташовувати проводи електровибухових мереж ближче 200 м від електричних станцій, підстанцій, високовольтних ліній електрифікованих залізниць і потужних радіостанцій;

приводні ручки (ключі) від підривних машинок, а також джерела струму (підривні машинки, батареї тощо) утримувати під охороною вартового і видавати підривникам лише безпосередньо перед вибухом за наказом керівника робіт (старшого);

перед підключенням омметра до мережі для перевірки останньої попередньо переконатися у його справності;

перевірку електровибухових мереж омметром робити тільки після видалення всіх людей від місць розташування зарядів;

кінці магістральних проводів на станції тримати ізольованими з підв'язаними до них бирками, що означають, від якої групи зарядів ідуть ті або інші проводи;

в умовах можливого застосування ядерної зброї магістральні проводи електровибухових мереж заривати в ґрунт на глибину не менше 15-20 см; дільничні проводи розташовувати за елементами споруджень, що підривають, і надійно кріпити їх до цих елементів;

перед вибухом, після відводу всіх підривників на безпечну відстань або в укриття, подавати команду (сигнал) " Приготуватися"; за цією командою на підривній станції звільняються від ізоляції і приєднуються до підривної машинки (джерела струму) кінці магістральних проводів; підривна машинка заряджається (заводиться);

після перевірки виконання попередньої команди подавати команду (сигнал) " Вогонь", за якою натисканням кнопки " Вибух" (поворотом ключа, замиканням контакту) здійснюється вмикання підривної машинки (джерела струму) в електровибухову мережу;

при виконанні групових вибухів електричним способом перевірку результатів вибуху робити одній людині:

при відмові відключити кінці магістральних проводів від підривної машинки (джерела струму), ізолювати їх і розвести в сторони, здати під охорону ручку (ключ) від машинки й після цього з'ясувати причини відмови; підходити до зарядів, що відмовили, дозволяється не раніше ніж через 5 хвилин;

при виконанні робіт з електродетонаторами вповільненої дії до зарядів, що відмовили, можна підходити не раніше ніж через 15 хвилин з моменту, коли за розрахунком повинен був би відбутися вибух.

6.12.6. При підриванні мостів необхідно:

підривні станції обладнувати в укриттях або на безпечних відстанях від мостів;

до закінчення всіх підготовчих робіт і до припинення руху по мосту електродетонатори в заряди не вставляти, а підв'язувати їх на відстані не менше 0, 5 м від зарядів укрито за елементами моста;

вставляти електродетонатори в заряди тільки за особистим наказом командира, що керує підготовкою моста до підривання (керівника робіт);

мережі детонуючого шнура прокладати таким чином, щоб у випадку артилерійського обстрілу або бомбардування з повітря вибух шнура не спричинив підриву моста; з цією метою капсулі-детонатори, натягнуті на кінці відрізків детонуючого шнура, в заряди завчасно не вставляти; детонуючий шнур підв'язувати не ближче 0, 5 м від зарядів укрито за елементами моста;

при підготовці мостів до підривання в умовах застосування ядерної зброї електродетонатори і капсулі-детонатори до того, як вставляти їх у заряди, поміщати в захисні дерев'яні колодочки із гніздами діаметром 10 мм.

6.12.7. При підриванні ґрунтів і скельних порід необхідно:

магістральні проводи підводити до груп зарядів з необхідною слабиною, щоб уникнути висмикування електродетонаторів при приєднанні дільничних проводів;

при засипанні колодязів (шурфів) спочатку кидати м'який ґрунт на стінку колодязя, найбільш видалену від заряду до тих пір, поки заряд не покриється природньо сповзаючим ґрунтом на 20-30 см; лише після цього робити утрамбовку ґрунту і подальше засипання колодязя за всім перерізом; при великій глибині колодязів початкове засипання зарядів м'яким ґрунтом виконується за допомогою воротів, журавлів тощо;

місця покладених у ґрунт і засипаних зарядів позначати на місцевості якими-небудь знаками, значення яких повинне бути відомо всьому особовому складу, що бере участь у підривних роботах;

враховувати, що при сильному вітрі дальність розльоту комків ґрунту в напрямку вітру збільшується;

не займати відразу після вибухів воронки, що утворилися, тому що в них протягом деякого часу звичайно втримуються отруйні гази;

при заряджанні шпурів і скважин робити їхнє ретельне прочищення, до того як уводити в них заряди;

заряди досилати в шпури і скважини дерев'яними прибійниками (на кінці прибійника допускається мідний або алюмінієвий насадок) або опускати їх за допомогою шпагату, дроту тощо; підвішувати заряди на вогнепровідному шнурі або на проводах електродетонаторів забороняється;

заряджання котлових шпурів робити не раніше чим через 30 хвилин після їхнього прострілу; огляд котлових шпурів і шпурів, утворених вибухом кумулятивних зарядів, можна робити через 5 хвилин після вибуху (прострілу); при огляді застосовувати підсвічування шпурів відкритим вогнем забороняється.

6.12.8. При знищенні або при вилученні зарядів, що не вибухнули, закладених у шпурах, скважинах, колодязях, камерах, необхідно:

заряди, розташовані в шпурах або скважинах, підривати зарядами, розташовуваними в інших шпурах, зроблених поруч, на відстані 20-30 см, або вимивати водою (при порошкоподібних вибухових речовинах, розміщених у шпури без оболонок); робити вибурювання або вилучення зарядів зі шпурів (скважин), витягати з них електродетонатори і запальні трубки забороняється;

заряди, розташовані в камерах і колодязях, витягати шляхом підходу до них уздовж стінок, протилежних тим, по яких прокладені проводи електродетонаторів або детонуючий і вогнепровідний шнури; при видаленні забивання (ґрунту, кладки тощо) вибирати її обережно, тонкими шарами, стежачи за тим, щоб інструмент не міг ударити по заряду, і особливо по капсулю-детонатору або електродетонатору; при розбиранні виймати вибухові речовини окремими шашками, проводи електродетонаторів при цьому не натягувати.

6.12.9. При підриванні споруджень і устаткування електростанцій (підстанцій) необхідно дотримуватись наступних запобіжних заходів, що виключають можливість ураження підривників електричним струмом:

все устаткування, яке готується до підривання відключати (якщо дозволяє обстановка) від живильної мережі;

при виробленні зарядних пристроїв у будівельних конструкціях або в ґрунті не допускати їхнього збігу з місцями розташування схованих кабельних ліній;

весь особовий склад підрозділів повинен працювати в гумових чоботах і рукавичках;

весь застосовуваний для виконання робіт інструмент повинен мати ізольовані рукоятки;

у всіх випадках, коли це можливо, залучати для консультації і виконання окремих робіт фахівців з обслуговуючого персоналу.

6.12.10. При підриванні боєприпасів дотримуватись наступних запобіжних заходів:

роботи зі знищення боєприпасів, що не вибухнули, робити в суворо встановлений час, сповіщаючи про це розташовані поблизу військові частини й місцеве населення;

після закінчення робіт виконувати ретельний огляд місць підриву з метою виявлення боєприпасів або їх елементів, вміщуючих вибухові речовини, які не вибухнули (не повністю вибухнули);

запалювати вибухові речовини у боєприпасах, що не повністю вибухнули, або робити виплавку вибухових речовин з них забороняється.

6.12.11. При підриванні льоду необхідно:

для запобігання вспливання зарядів з-під льоду прив'язувати до них вантажі (камені, мішки з піском тощо);

застосовувані для підривання льоду в заторах укорочені запальні трубки коротше 15 см не робити;

враховувати, що при сильному вітрі дальність розльоту осколків льоду в напрямку вітра збільшується порівняно із зазначеною в пункті 6.12.1 на 40-50%.

6.12.12. Перевезення вибухонебезпечних предметів до місця їх знищення проводити на спеціально обладнаному автомобілі, в якого кабіна водія зі сторони кузова захищена двома стінками, складеними з брусу або колод, товщиною 15 см кожна. Простір між стінками в 60-70 см заповнюється мішками з піском або землею. При необхідності таким же чином захищається весь периметр кузова автомобіля. На дно кузова насипаються тирса (опилки) товщиною до 20-30 см або пісок (земля) товщиною 10-15 см.

6.12.13. Маршрут руху автомобіля з вибухонебезпечними предметами в межах населеного пункту намічається по вулицях з найменшим рухом транспорту, регулюється та охороняється. На підривному майданчику великі вибухонебезпечні предмети розвантажуються за допомогою підйомного крану, міни – розвантажуються вручну.

6.12.14. Вибухонебезпечні предмети до місця підриву доставляти з дотриманням наступних заходів безпеки:

вибухонебезпечні предмети в кузові автомобіля вкладаються в один ряд із щілинами між ними;

на підривний майданчик автомобіль рухається по ґрунтових дорогах зі швидкістю 15 км/год, по шосе – не більше 30 км/год;

забороняється перевозити особовий склад і будь-які предмети та матеріали на автомобілі, в кузові якого знаходяться вибухонебезпечні предмети;

перевезення вибухонебезпечних предметів повинно проводитись тільки на справному автомобілі. Вантажопідйомність автомобіля повинна перевищувати вагу предметів, які перевозять, не менше ніж в два рази;

на передньому лівому куті кузова автомобіля закріплюється червоний прапорець розміром 40х60 см.

6.12.15. При очищенні місцевості категорично забороняється:

допускати скупчення особового складу при виконанні завдань і відстань між ними повинна запобігати можливості групового підриву людей;

піднімати, зсувати з місця, кидати та розбивати будь-які вибухонебезпечні предмети;

знімати маскувальний шар землі з виявлених мін, виймати міни з землі та знешкоджувати їх вручну, шляхом видалення вибухівки;

знешкоджувати артилерійські снаряди, мінометні міни, гранати, авіабомби та інші вибухонебезпечні предмети без спеціального на це дозволу;

розпалювати багаття на місцевості без попередньої перевірки її щупом та міношукачем;

запалювати вибухові речовини та засоби підривання для вибуху не за призначенням;

відходити без дозволу начальника з розташування частини, підрозділу та відвідувати місцевість яка підлягає розвідці та очищенню від вибухонебезпечних предметів;

розташовувати особовий склад на відпочинок поблизу складу вибухових речовин;

приносити в місця розташування особового складу вибухонебезпечні предмети;

курити під час виконання розвідки місцевості, пошуку та під час знищення вибухонебезпечних предметів;

працювати з вибуховими речовинами, засобами підривання на складі вибухових речовин, у житлових приміщеннях, в інших місцях не призначених для цього.

6.12.16. Весь особовий склад при виконанні завдань з пошуку та знищення вибухонебезпечних предметів зобов’язаний:

суворо дотримуватись встановленого порядку пошуку та знищення вибухонебезпечних предметів та заходів безпеки;

уважно та акуратно виконувати заходи та способи виконання завдань, ясно намічати межі проходів та ділянок місцевості, на яких проводиться пошук та знищення вибухонебезпечних предметів;

знати причини можливих підривів при знаходженні на території колишніх військових дій та при пошуку та знешкодженні вибухонебезпечних предметів, а також вживати заходів щодо недопущення підривів.