Правове забезпечення безпеки життєдіяльності

1.

«Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілак-тичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності».

Законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти. До загальних законів, що визначають основні положення про охорону праці належать: Конституція України. Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», " Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Кодекс законів пролрацю України (КЗпП). Спеціальними законодавчими актами в галузі охорони праці є Державні нормативні акти про охорону праці, Державні стандарти Системи стандартів безпеки праці, Будівельні норми та правила, Санітарні норми, Правила технічної експлуатації електроустановок споживачів та інші нормативні документи (див. додаток).

В основному законі України — Конституції питанням охорони праці присвяче­ні статті 43, 45 та 46.

В статті 43 Конституції України записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується», «Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється». Кожен, хто працює^має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної

щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті статті 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом у галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

2. Державні нормативно-правові акти про охорону праці (ДНАОП) — це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання. Законодавством передбачено, що залежно від сфери дії ДНАОП можуть бути міжгалузевими або галузевими.

Державний міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширюється на всі підприємства, установи, організації господарської діяльності України незалежно від їх відомчої (галузевої) приналежності та форм власності.

Державний галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що належать до певної галузі.

до основних нормативних актів підприємства належать:

— Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

— Положення про службу охорони праці підприємства;

— Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

— Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

— Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

— Положення про організацію і проведення первинного та повторного інструктажів, а також пожежно-технічного мінімуму;

— Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності до нормативних актів про охорону праці;

— Положення про організацію попереднього та періодичних медичних оглядів працівників;

— Положення про санітарну лабораторію підприємства;

— Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

— Інструкції про порядок зварювання і проведення інших вогневих робіт на підприємстві;

— Загально-об'єктові та цехові інструкції про заходи пожежної безпеки;

— Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

— Перелік посад посадових осіб підприємства, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань З охорони праці;

— Наказ про організацію безкоштовної видачі працівникам певних категорій лікувально-профілактичного харчування;

— Наказ про організацію безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам підприємства, що працюють у шкідливих умовах;

— Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Виходячи зі специфіки виробництва та вимог чинного законодавства, власник затверджує нормативні акти з вищезазначеного переліку та інші, що регламентують питання охорони праці. На підприємстві повинні бути нормативно-правові акти, які охоплюють усі питання стосовно виконання функцій і завдань, системи управління охороною праці.

Вищим органом МОП є — Міжнародна конференція праці; виконавчим органом — Адміністративна рада.

3. Важливе місце у нормативно-правовому полі з охорони праці займають міжнародні договори та угоди, до яких Україна приєдналася в установленому порядку. Переважна більшість міжнародних договорів та угод, в яких бере участь Україна і які більшою або меншою мірою стосуються охорони праці, – це такі чотири групи документів: · Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці. · Директиви Європейського Союзу. · Договори та угоди, підписані в рамках Співдружності Незалежних Держав. · Двосторонні договори та угоди. Особливо велике значення серед міжнародних договорів, якими регулюються трудові відносини, мають конвенції Міжнародної організації праці, Міжнародні норми соціальної відповідальності (Стандарт SA 8000 «Соціальна відповідальність». Міжнародний стандарт ISO 26000 «Настанова по соціальній відповідальності»), Директива ЄС 89/391/ЄЄС от 12 червня 1989 р. введення мір, що сприяють покращенню безпеки та гігієни труда працівників

Правове забезпечення безпеки життєдіяльності

Правове забезпечення безпеки життєдіяльності в Україні орієнтовано на державну політику щодо забезпечення життєдіяльності населення у техногеннобезпечному й екологічному чистому світі. Екологічно чистий світ можливий лише при відсутності загрози з боку природних об'єктів чи при умові недопущення виникнення джерел техногенної безпеки. Із зазначених позицій основне місце посідає законодавство у галузі регулювання відносин з охорони здоров'я людини та навколишнього середовища, безпеки в надзвичайних та повсякденних ситуаціях, тобто безпеки життєдіяльності. Ці відносини регулюються нормативними актами різної юридичної сили: конституцією, законами, урядовими підзаконними актами, галузевими інструкціями вимог і правил безпеки життєдіяльності та відповідними актами місцевих органів влади. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.

5 Життя - це особлива форма існування матерії, вища по відношенню до фізичних і хімічних форм, що характеризується здатністю до розвитку, різних форм руху, самовідтворення (розмноження), росту, можливістю пристосування до навколишнього середовища, наявністю керованих біохімічних реакцій, подразливістю. Суттєвим моментом життя є постійний обмін окремого суб'єкта або певної системи речовиною, енергією та інформацією з оточуючою його зовнішньою природою, з наступним їх перетворенням чи розсіюванням в організмі суб'єкта або в системі при передачі від однієї ланки до іншої.

Відповідно до закону збереження життя за Куражків-ським Ю.М.: " Життя може існувати лише в процесі руху через живе тіло потоків речовини, енергії та інформації". Батько синергетики Г. Хакен писав: " Важко утриматися від спокуси і не висловити твердження про те, що в системах, далеких від теплової рівноваги, інформація грає таку ж роль, як ентропія в системах, що знаходяться в тепловій рівновазі або близько до неї, а саме, є причиною протікання процесів".

Невід'ємною властивістю усього живого є активність, тобто термін " життя" вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність - форма взаємодії суб'єкта з навколишнім середовищем, що передбачає його зміну та перетворення. Життєдіяльність - процес існування людини в просторі та часі, що передбачає активну взаєилжію з навколишнім середовищем.

Людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Початковими джерелами активності людини слугують його інтереси і потреби. Експерти ООН на підставі статистичних і теоретичних даних віднесли до основних інтересів, життєво важливих для кожної людини: життя, здоров'я, добробут, доступ до інформації. Розташувавши базові потреби людини в ієрархічному порядку (рис. 1.1) А. Маслоу встановив, що потреби більш високого рівня виникають тільки після задоволення потреб нижчого рівня. В цьому плані безпека є першою з потреб, властивих людині. Доречно зауважити, що поняття безпеки застосовують не тільки до людини, оскільки воно відноситься до майбутнього задоволення початкових для всіх організмів природних потреб, а уявлення про майбутнє посильне тільки розуму. На схемі двосторонній зв'язок природних потреб і потреби у безпеці позначений двома стрілками. Пряма стрілка (вгору) показує послідовність виникнення потреб, ламана (зліва) - підкреслює призначення потреби в безпеці.

6 Погода – це фізичний стан атмосфери, що виникає під впливом сонячної радіації і циркуляційних процесів в атмосфері, а також підстеляючої поверхні.

Фронт – межі розподілу повітряних мас, де відбуваються особливо виражені зміни погодних факторів.

Фронт оклюзії – це комплексний фронт, який утворюється шляхом змикання холодного і теплого фронтів.

Циклон – зона фронту з пониженим тиском.

Антициклон – зона з підвищеним тиском.

Рівень патогенної дії погоди – така дія, що викликає порушення нормального стану людини встановлюють на підставі загального індексу патогенності погоди.

Особливе місце займають зміни електромагнітного поля Землі – магнітні бурі. Крім того, важливу роль у формуванні погоди відіграють процеси циркуляції в атмосфері, що виникають у зв’язку з різницею температур земної поверхні на різних широтах, а також між континентами й океанами. На погоді відбивається і має значення різниця температур у високих і низьких шарах тропосфери, а також обертання Землі, яке відхиляє повітряні потоки.

Повітряні потоки, пересуваючись, взаємодіють між собою. Межі розподілу повітряних мас, де відбуваються особливо виражені зміни погодних факторів, називаються фронтами. Розрізняють арктичний, полярний і тропічний фронти. Виділяють також фронти холодні, теплі і фронт оклюзії. Із фронтальною діяльністю пов’язана різка між добова неперіодична мінливість температур, переважають хмарні та дощові дні. При цьому змінюються електричні властивості атмосфери. Зону фронту з пониженим тиском називають циклоном. Зону з підвищеним тиском антициклоном. Усі ці погодні явища можуть викликати різкі зміни в організмі людини.

Характер впливу на людину погоди класифікують за реакціями на погодно-метеорологічні фактори, що виникають у організмі. Залежно від сприятливої або несприятливої дії на організм людини, розрізняють погоду від нульового балу (абсолютно комфортна погода) до п'ятибальної (надзвичайно дискомфортна).

Комфортний тип погоди складає від 4 до 36%, а несприятливий — від 32 до 48% кількості днів на рік.

Нині доведено зв’язок між коливаннями погодних умов і появою несприятливих реакцій організму аж до тяжких захворювань та смерті, впливом погоди на розумову та фізичну працездатність.

7Система управління охороною праці (СУОП) — це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці. Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети і об'єкта управління, завдань і заходів щодо охорони праці, функцій і методів управління, побудови організаційної структури управління, складання нормативно-методичної документації. Головна мета управління охороною праці є створення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці, покращення виробничого побуту, запобігання травматизму і профзахворюванням.

До основних функцій управління охороною праці належать:

— прогнозування і планування робіт, їх фінансування;

— організація та координація робіт;

— облік показників стану умов і безпеки праці;

— аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

— контроль за функціонуванням СУОП;

— стимулювання роботи по вдосконагірнню охорони праці.
Основні завдання управління охороною праці:

— навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда
питань охорони праці;

— забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого
устаткування, будівель і споруд; нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

— забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

— забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку;

— організація лікувально-профілактичного обслуговування;

— професійний добір працівників з окремих професій;

— удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.
8До показників, які характеризують метеорологічні умови (мікроклімат належать: температура, відносна вологість, швидкість руху повітря, теплої випромінювання.

Усі ці фактори мають великий вплив на перебіг життєвих процесів організмі людини. Параметри мікроклімату можуть змінюватися в широка межах, і тим самим викликають зміни в системі і органах людини, які приймають участь у процесі терморегуляції організму - в системах кровообіг потовиділення, нервовій системі. Значні відхилення окремих фактор: мікроклімату може бути причиною фізіологічних зсувів, а в деяких випадках патологічних станів і професійних захворювань.

Основу профілактики негативного впливу виробничого мікроклімату І організм людини складає його нормування.

Норми виробничого мікроклімату регламентуються ГОСТ 12.1.005-88 " Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны". Цей ГОСТ передбачає наявність оптимальних та допустимих параметр мікроклімату. Оптимальні показники розповсюджуються на всю робочу зону забезпечують відчуття комфорту. Допустимі показники встановлюють диференційно для постійних і непостійних робочих місць, і тільки у випадках коли технологічні умови, або технічні чи економічні причини не дозволяют створити оптимальні умови.

В кабінах, пультах, і постах управління технологічними процесами, залах обчислювальної техніки, а також в інших приміщеннях при виконані робіт операторського типу, пов'язаних із нервово - емоційним напруженням повинні бути створені тільки оптимальні параметри мікроклімату.

Величини оптимальних та допустимих параметрів мікроклімату в робочі зоні, в залежності від пори року й категорії виконуваних робіт, подані в таблиці 5.

Пояснення термінів, що є в таблиці 5:

Холодний період року - період року, який характеризуєте середньодобовою температурою зовнішнього повітря рівною +10°С і нижче.

Теплий період року - період року, який характеризуєте середньодобовою температурою зовнішнього повітря вище -10°С.

Категорії робіт: диференціація робіт по важкості встановлюється на основі загальних енергозатрат організму в ккал/год (Вт);

І Легкі фізичні роботи - усі види діяльності з витратою енергії не більше 150 ккал/год (175 Бт).

Легка Іа (енерговитрати до 120 ккал/год, 139 Вт) - роботи, які виконуються сидячи і супроводжуються незначним фізичним навантаженням.

Легка 16 (енерговитрати 121-150 ккал/год, 140-174 Вт) - роботи, які виконуються сидячі, стоячи або пов'язані з ходінням і супроводжують незначним фізичним навантаженням.

II Середньої важкості фізичні роботи - усі види діяльності з витратою енергії 151-250 ккал/год (175-290 Вт).

Середньої важкості ІІа (енергозатрати від 151 до 200 ккал/год, 175-232 Вт) - роботи, пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) вантажів у положенні стоячи або сидячи.

Середньої важкості ІІб (енерговитрати від 201 до 250 ккал/год, 233-290 Вт - роботи, пов'язані з постійним ходінням, переміщенням вантажів до 10 кг.

Ш Важкі фізичні роботи - види діяльності з витратою енергії більше 250 ккал/год (290 Вт). Це роботи, пов’язані з постійнім переміщенням вантажів (більше Ш кг).

Робоча зона - простір, обмежений по висоті 2 м над рівнем підлоги або площадки, на яких знаходяться місця постійного або тимчасового перебування працюючих.