До джерел

Раптова мода

Термін “піар” з’явився у вжитку українців відносно недавно. Як і будь-яке іноземне слово, воно стало модним. Особливо його люблять політики. Зазвичай вони звинувачують у піарі своїх опонентів.

Людина може образитися, якщо ви їй в очі скажете, що вона “піариться”.

Це слово асоціюється із чимось поганим. В Україні воно стало синонімом компромату, провокації та інших неприємних явищ, які активно використовуються перед виборами.

Тому тут прийнято приховувати свої зв’язки зі світом піару. Роблять це і замовники, і виконавці.

До джерел

Що ж насправді таке піар? Дослівно ця абревіатура з ангійської перекладається як " зв’язки з громадськістю", або ж Public Relations. Як пише інтернет-екциклопедія Вікіпедія, існує близько 500 визначень цього поняття. Ось найкоротше з них: “PR — це формування суспільної думки про товар, людину, компанію, подію».

Батьківщиною піару вважають Сполучені Штати. Спочатку він з’явився у сфері бізнесу. Згодом увійшов у політику.

Кажуть, що вперше офіційно вираз «public relations» (зв’язки з громадськістю) використав американський президент Томас Джеферсон у 1807 році у своєму зверненні до Конгресу. Згодом цей термін стали використовувати у значенні «відносини заради всезагального блага».

На початку XX століття піаром починають займатися професійно. Це пов’язано із розвитком «великого бізнесу», представники якого мали на той час серед більшості людей не надто гарну репутацію.

Відтак, головне завдання піару було формувати довіру громадськості до бізнесменів та їхньої діяльності.

ПР+ЗМІ

Піар тісно пов’язаний із засобами масової інформації. Завдання піарників полягає у тому, аби тих, на кого вони працюють, помітили журналісти і написали щось хороше.

Найпростіший спосіб заявити про себе – розіслати прес-реліз, який розповідатиме про важливість та переваги вашої організації, події тощо, скликати прес-конференцію чи зробити презентацію.

Головне - створити інформаційний привід, який би був цікавий журналістам і громадськості.

Юрій Покальчук: то все дурне і іноземне. Фото Укрінформ

Стати учасником рейтингу «100 найвпливовіших бізнесменів» або, якщо ви починаюча зірка – дати інтерв’ю глянцевом журналу чи з’явитися у товаристві відомого співака. Це також піар.