Екологічний аспект.

Аварія на Чорнобильській АЕС не має аналогів за площею радіоактивного забруднення і розмірами опромінення рослин, тварин і людини. Найбільшу небезпеку для всього живого представляють радіоактивні ізотопи йоду, стронцію, цезію, плутонію. У зв'язку з метеоумовами забруднення території протягом перших 10 днів після аварії було неоднорідним, «плямистим», тому рівень отриманих доз об'єктами живої природи навіть на невеликих ділянках території відрізнявся в десятки і сотні разів.

Найбільшому радіаційному впливу піддалися природні й аграрні екологічні системи в 30-кілометровій зоні ЧАЕС [1].

Аварія відбулася наприкінці квітня – у період прискореного росту рослин і мешканців ґрунту, а цей період є для них найбільш радіочутливим.

У 30-км зоні навколо ЧАЕС у 1986-1988 рр. відмічено численні факти радіаційного пошкодження рослин і тварин. Так встановлено, що в Чорнобильській зоні відчуження спостерігалися значні, які раніше ніколи не спостерігалися в природі, ушкодження екосистем, хоча і на відносно невеликих територіях. Так загибель соснових лісів фіксувалася на території близько 500 га (" Рудий ліс") у безпосередній близькості від ЧАЕС. На цій же площі відзначено практично повну загибель ґрунтових безхребетних, відзначені ознаки зміни популяції у мишеподібних гризунів. Однак, найбільш істотні зміни екологічної системи цієї території пов'язані не з радіаційними ушкодженнями організмів, а з уходом людини. Як відомо, в зв'язку з високими рівнями радіоактивного забруднення з території, згодом названої Чорнобильською зоною відчуження, населення було евакуйовано. Практично відразу після аварії, 27 квітня, почалася евакуація жителів населених пунктів, що потрапили в зону радіаційного забруднення[1]. (ДОДАТОК Д, Е)

Вибух спричинив радіоактивне зараження 53.4 тис. кв. м території України. 189 тис. га орних земель та 157 тис. га лісів стали непридатними для обробки через високий рівень радіоактивного забруднення. Аварія на ЧАЕС змінила стан природного середовища, долю тварин, лісів, озер та річок, створила умови для прискорення можливих мутації живих організмів.

Особливий інтерес становлять дані щодо біологічного ефекту постійного сполучення внутрішнього і зовнішнього впливу радіації на живі організми.

У результаті аварії у 30-км. зоні склалася унікальна екологічна ситуація: в довкілля потрапляв широкий спектр радіонуклідів. Із водою, їжею та повітрям вони постійно потрапляли в живі організми. На час аварії українська система охорони здоров’я не мала універсальних засобів, здатних запобігти накопиченню та прискорити виведення радіоізотопів з організму людини та довкілля. Групою вчених було досліджено і розроблено нові механізми лікування променевих захворювань[1].

Згадування чорнобильської катастрофи, як правило, викликає думки про смерть, рак, жахливі мутації та інші негативні уяви. Дійсно, такі наслідки, як підвищення рівня онкозахворювань у людей; певні мутації та спотворення у тварин, загибель сосен на ділянці “Рудого лісу” – реальні наочні факти.

І все ж, в кінцевому результаті вплив на флору і фауну на ділянках надзвичайно забруднених і обмежених зон ще досьогодні не досліджений.

Ми бачимо зростання біорізноманіття та чисельності особин тваринного та рослинного світу. Експедиції в найрадіоактивниші райони Чорнобильської зони виявили багатство тваринного життя на ділянках 10-30 км. зони відчуження, розташовані навколо четвертого енергоблоку. 30 років від катострофи показали, що в лісах та водоймах фактично відсутні жахливі монстри-мутанти, велетні-людожери. Це не значить, що мутацій немає. Відомо, що підвищена радіація сприяє прискоренню процесу мутацій. Ми зі шкільних підручників знаємо, що колиска людства – Південно-Східна Африка: Кенія, Танзанія. Саме там, через високу радіацію, відбувалися мутації в клітинах людиноподібних мавп. Тобто, ймовірно, що й район ЧАЕС став місцем мутацій на клітинному рівні, а тому він мало помітний на перший погляд. Невпинне зростання різних форм раку і є доказами цих процесів[10].

В дійсності, радіоактивність такого рівня як в Чорнобилі має помітний негативний вплив на рослинне та тваринне життя. Проте ефект відселення людей з цих сильно забруднених земель значно перевищує ефект радіаційного впливу. Саме в цьому є звичайний парадокс взаємовідносин екологічної точки зору і питань безпеки щодо здоров‘я людини.

Спостереження вчених підтримують думку, що допустимі рівні радіаційного впливу на рослини і тварин мають бути вищими ніж для людини. Така нерівність обумовлена тим, що відселення або переселення людей частіше за все сприяє природньому відновленню екосистем навіть в умовах радіоактивного та хімічного забруднення. То, що звичайна людська діяльність (промисловість, фермерство, збір дров, полювання) більш руйнуюча для багатства місцевої флори та фауни, ніж найгірша ядерна катастрофа, додатково говорить про негативний вплив зростання людської популяції на дику природу[10].

Учені були здивовані тим, що у зоні ЧАЕС не зникли лелеки, круки, кабани та лісові свині, вовки, лосі та олені. Навпаки, за відсутності людини, ліса сповнені дичиною, а річки рибою. Велетенські чорнобильські соми та щуки – не результат опромінювання, а результат повернення звичних умов життя без людського фактора. Вдалими були експерименти з формування популяції лошаді Пржевальського. А кинуті напризволяще переселенцями киці, песики, коні органічно вписалися в екосистему без людини. Щоправда, корови, вівці, кози без людини пропали[1].

Одного часу пропонувалося поліпшити довкілля шляхом спалювання деревної та іншої рослинності з забруднених територій для збору радіонуклідів. Реалізація такого проекту оцінювалася в 30 млн. доларів США і, скоріше за все, підвищила би дозу радіації. Крім того, це викликало б повне руйнування вже процвітаючих екосистем, створюючи, тимчасову технологічну пустелю, що набагато перевищило б ті екологічні збитки, що існують в наслідок катастрофи. За науковими даними, в рослинній біомасі вміщується 1-2 % радіонуклідів, що випали в наслідок аварії. Тому її спалювання є неефективним засобом поліпшення радіоекологічного стану[1].

Конче потрібна якісна наукова інформація щодо ризику для довкілля та здоров‘я людини при прийнятті рішень у зв‘язку з ядерними аваріями. Дані поверхневих оглядів чітко говорять про існування життєздатних екосистем в найбільш забруднених районах Чорнобильської зони.

Менш відома ціна, що сплачують види за проживання в цьому радіаційному середовищі. Деякі з дрібних ссавців, що мешкають там, внаслідок накопичення цезію-137 та стронцію-90 отримують дозу внутрішнього опромінення понад 10 Рад/добу і зовнішнього – щонайменше половину від цього. Накопичення радіонуклідів відбувається в усіх живих організмах[10].

Але на сьогодні бракує досліджень, які б чітко відповили на питання:

- які мутаційні процеси криються в організмах чорнобильських тварин;

- що очикує на них у майбутньому;

- якою є реальна небезпека для людини в зоні ЧАЕС?;

- чи можливо частково/поступово повернення людини на території ЧАЕС?

- чи можливо у найближчому майбутньому відновити наукове вивчення території, проведення різних експедицій, екскурсій? [10].

Після аварії 30 років відбувалося відновлення ушкодженої екосистеми, і процеси реабілітації не менш цікаві й важливі. Так, відбувається наступ природних рослинних співтовариств на кинуті населені пункти і колишні сільськогосподарські угіддя. Змінюється співвідношення чисельності деяких видів тварин (наприклад, кабанів). Аварія показала, що масштабний викид радіонуклідів може мати серйозні наслідки для природи, включаючи порушення на екосистемному рівні[10].

Дослідженнями, виконаними в Чорнобильській зоні відчуження, встановлено, що сформовані в умовах таких великих радіаційних аварій дози опромінення тварин і рослин можуть перевищувати дози опромінення людини в 10-300 разів. Таке співвідношення поглинених людиною й іншими об'єктами живої природи доз вимагає особливої уваги до радіаційного захисту не тільки людини, а і рослин, тварин та їхніх співтовариств[10].

1.4 Технологічний аспект (об’єкт " Укриття" (саркофаг), зупинка АЕС, обслуговування території). (ДОДАТОК Є)

Масштаби аварії були настільки великими, що ліквідація наслідків лягла великим тягарем на останні роки існування СРСР. Політика Перебудови не змогла знайти рецепт подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Після розпаду СРСР дамоклов меч Чорнобиля ліг на плечі України. Економісти, політики, політологи знають вартість процесу ліквідації наслідків цієї аварії[2].

Аварія викликала багатомільйонні акції протесту проти " мирного атому", протии використання атомної енергії. Вони охопили країни Європи, Америки, Азії. Аварія змусила замислитися населення навіть тих країн, які дуже обмежені у джерелах енергії. А аварія на станції Фукусіма в Японії лише підтвердила правильність таких думок.

Характер та масштаби аварії змусили Україну розв'язувати нові, дуже складні проблеми. Серед них: аналіз рівня радіоактивного забруднення навколишнього середовища та його вплив на екосистеми та здоров'я людини; евакуація населення з найбільш заражених районів та забезпечення його новими місцями проживання; надання постраждалим медичної допомоги; забезпечення стабільності системи Укриття (спорудження " саркофагу" над частиною зруйнованого реактора, що залишилася), вживання заходів, спрямованих на підтримку його у безпечному стані та на перетворення його на екологічно безпечну систему; дезактивацію забруднених територій та водних джерел; забезпечення населення чистими продуктами харчування[15].

Згідно зі ступенем забруднення радіонуклідами, територію України поділено на 4 зони: заборонена зона; зона обов'язкової евакуації; зона з правом евакуації; зона підвищеного радіаційного контролю[15].

Таке накопичення радіонуклідів у зоні спричиняє можливість їхнього проникнення за межі зони. Підчас повеней вода, потрапляючи на сильно забруднені території, змиває з верхніх шарів ґрунту значну кількість радіонуклідів і несе їх у Дніпро. Дніпро, разом із водосховищами, є джерелом води приблизно для 30-ти млн. мешканців України; отже він стає для них і джерелом радіоактивного зараження. Також часто вони поширюються з пилом, опадами.

Проблемою є знешкодження непотрібного зараз обладнання станції, зруйнованої техніки, яка вийшла з ладу в процесі ліквідації наслідків аварії. Дуже дорого коштує спорудження саркофагу та його підтримка[18].

Складовою цього аспекту є доля чорнобильського саркофагу(об'єкт " Укриття" у вигляді арки, що має бути спорудженим над зруйнованим реактором Чорнобильської АЕС). Планувалося його завершення у 2015 р., проте, з багатьох причин спорудження ще триває. Історія виконання проекту саркофагу викладена в ДОПОВНЕННІ Д.

1.5 Гуманітарний аспект (стан здоров’я людей, яких зачипила аварія – місцеві жителі, переселенці, ліквідатори), 30-км. зона відчуження, доля тих людей, хто відмовився переїхати, забезпечення їхніх умов життя).

Чорнобиль – це також величезна людська трагедія, вплив якої відчутний і сьогодні. Навіть сьогодні, коли останній працюючий реактор №3 зачинений, відлуння Чорнобиля стихне ще не скоро[12].

Усього в Україні з 81 населеного пункту було евакуйовано 90784 чоловік. І ще близько 25 000 чоловік було евакуйовано з 107 нас пунктів Білорусі. Крім цього, було вивезено більше 60 тис. голів великої рогатої худоби й інших сільськогосподарських тварин[14]. (ДОДАТОК Ж)

Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб. Медичної допомоги потребували й потребують, у першу чергу, 700 тисяч дітей, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані і поселені в інших місцях, і у яких щитовидні залози піддалися впливу радіоактивного йоду. Загалом постраждалих розподіляють на чотири категорії:

• особи, безпосередньо задіяні в ліквідації аварії - 86 775 осіб;

• особи, евакуйовані з уражених районів, в тому числі дорослі, діти та підлітки - 307 982 осіб;

• особи, які і досі проживають на територіях, що знаходяться під посиленим радіаційним контролем - 549 649 осіб;

• діти - 1 264 329 осіб [14].

Очікується зростання чисельності населення, яке піддалося впливу аварії, внаслідок збільшення кількості дітей, визнаних постраждалими через отримання надлишкової дози опромінення щитовидної залози, а також народжених у евакуйованих батьків та ліквідаторів. Окрім наслідків впливу радіації, виникли ще й психічні та психосоматичні хвороби; чисельність постраждалих від них важче оцінити; ці хвороби погіршені страхом та непевністю, які заволоділи населенням в цілому[14].

Розкриваючи суть гуманітарного аспекту, слід проаналізувати вплив аварії на здоров'я людей.

Ґрінпіс і міжнародна організація " Лікарі проти ядерної війни" стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації " Союз Чорнобиль", із 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами[12].

Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того, яка частина захворювань з'явилася наслідком аварії — дуже складне завдання для медицини і статистики. Вважається, що більша частина смертельних випадків, пов'язаних з дією радіації, була й буде викликана онкологічними захворюваннями[14].

Чорнобильський форум — організація, що діє під егідою ООН, у тому числі таких її організацій, як МАГАТЕ і ВООЗ — у 2005 р. опублікувала доповідь, в якій проаналізовані численні наукові дослідження впливу чинників, пов'язаних з аварією, на здоров'ї ліквідаторів і населення.

Висновки, що містяться в цій доповіді, а також в огляді " Наслідки Чорнобиля", значно відрізняються від приведених вище оцінок. Кількість можливих жертв дотепер і в найближчі десятиліття оцінюється в декілька тисяч чоловік. При цьому підкреслюється, що це лише оцінка за порядком величини, оскільки через малі дози опромінення, отримані більшістю населення, ефект від дії радіації дуже важко виділити на тлі випадкових коливань захворюваності і смертності від інших чинників, не пов'язаних безпосередньо з радіацією. Наприклад, збільшення смертності і скорочення тривалості життя в Україні пов’язано не лише з наслідками аварії на ЧАЕС, а також з глибокою соціально-економічною кризою, бідністю, низьким рівнем медичного обслуговування, поганим харчуванням, низькою якість питної води, шкідливими звичками[14].

Також наголошується, що підвищений рівень захворюваності серед людей, що не брали участь безпосередньо в ліквідації аварії, а переселених із зони відчуження в інші місця, не пов'язаний безпосередньо з опроміненням (у цих категоріях відмічається дещо підвищена захворюваність серцево-судинної системи, порушення обміну речовин, нервові хвороби і інші захворювання, що не викликаються опроміненням), а викликаний стресами, пов'язаними з самим фактом переселення, втратою майна, соціальними негараздами, страхом перед радіацією[12].