![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Вимоги до методів контролювання
11.2.1 Вологість та крупність заповнювача сумішей визначають згідно ГОСТ 8735. 11.2.2 Рухомість, водоутримувальну здатність розчинових сумішей визначають згідно ГОСТ 5802. 11.2.3 Паропроникність розчинів визначають згідно ГОСТ 28575. 11.2.4 Стираність розчинів визначають згідно ГОСТ 13087. 11.2.5 Густину розчинів визначають згідно ГОСТ 5802. 11.2.6 Час можливого технологічного пересування по укладеній плитці та заповнених швах виз- 11.2.7 Вміст повітряних пор у розчинах визначають за методикою ГОСТ 12730.4 і цим стандартом 11.2.8 Пакування, маркування сумішей перевіряють оглядом підготовленої до відвантаження 11.2.9 Масу нетто в одиниці споживчої тари перевіряють зважуванням на вагах згідно ГОСТ 29329. 11.2.10 Зовнішній вигляд суміші визначають візуально. Наважку сухої суміші масою 10 г роз- 11.2.11 Границю міцності на розтяг при вигині та границю міцності на стиск розчину на повітряних 11.2.12 Водонепроникність розчинів на основі гідроізоляційних сумішей визначають згідно ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006
1 - бетонний зразок; 2- випробувальне покриття; 3 -проріз Рисунок 1. Загальний вигляд зразка для випробувань на водонепроникність 1 - бетонний зразок; 2 - покриття сумішшю, що випробовується; 3 - проріз; 4 - поверхня зразка, що випробовується; 5 - випробувальна камера стенду; 6- ущільнення Рисунок 2 - Схема розташування зразка для випробування на водонепроникність ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006 11.2.13 Колір декоративних розчинів визначають з використанням відповідного зразка за " Ката- Відповідність кольору розчину та зразка визначають на виробах круглої форми діаметром 10 см та заввишки 1 см. Приготовлені проби розчинової суміші розрівнюють під час формування виробів, які залишають у вологих умовах на одну добу. Далі виконується візуальна оцінка відповідності кольору виробу зразку. 11.2.14 Визначення розтічності сумішей 11.2.14.1 Розтічність розчинових сумішей визначають за діаметром розпливу суміші з кільця 11.2.14.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - ваги з похибкою зважування ± 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104; - миска пластикова з закругленим дном об'ємом не менше 500 см3, діаметром 20 ±3 см; - шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778; - термометр згідно ГОСТ 13646; - скло розміром 500 мм х 500 мм х 4 мм; - кільце приладу Віка згідно ГОСТ 310.3; - лінійка завдовжки не менше 300 мм згідно ГОСТ 427; - секундомір; - змішувач з насадкою із швидкістю валу 400 - 600 обертів за хвилину (рисунок 3). 1 - стрижень діаметром (7 + 2) мм; 2 - лопаті діаметром (50 ± 5) мм, завтовшки від 1, 5 мм до 2 мм, загнуті під кутом (45 ± 5)°, які розташовані одна від одної на відстані від 60 до 80 мм Рисунок 3 - Загальний приблизний вигляд насадки для змішувача 11.2.14.3 Порядок підготування до проведення випробувань: - воду в кількості, яка визначена " Інструкцією щодо використання" даної суміші, виливають в - пробу суміші вагою (300 ± 1) г висипають в миску з водою; - включають секундомір та перемішують змішувачем суміш з водою протягом (60 + 5) с; - залишають розчинову суміш на (120 + 5) с без перемішування та знову перемішують її протягом 11.2.14.4 Порядок проведення випробування: - скло протерти вогкою ганчіркою і поставити на нього кільце, в яке вилити отриману розчинову
ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006
- швидким рухом підняти кільце (одночасно включити секундомір) догори так, щоб розчинова суміш вільно розтікалася; - ретельно обчистити кільце від залишків розчинової суміші та помістити ці залишки в середину маси; - через 60 с з моменту підняття кільця заміряти лінійкою діаметр розпливу маси з точністю до 0, 5 см у двох взаємно перпендикулярних напрямках. 11.2.14.5 Оброблення результатів випробування за 11.1.5. 11.2.15 Визначення терміну придатності саморозтічних розчинових сумішей до розтікання 11.2.15.1 Термін придатності визначається часом суттєвої втрати їх пластичності. 11.2.15.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - ваги з похибкою зважування + 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104; - миска пластикова з закругленим дном об’ємом не менше 500 см3, діаметром (20 + 3) см; - шпатель пластичний згідно ГОСТ 10778; - скляна паличка згідно ГОСТ 23932; - термометр згідно ГОСТ 13646; - секундомір; Змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2. 11.2.15.3 Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3. 11.2.15.4 Порядок проведення випробування: - розчинову суміш залишити в мисці на термін, на 5 хв менший за термін придатності, зазначений в таблиці 3; - через 5 хв через середину миски (за діаметром) скляною паличкою залишити в розчиновій суміші канавку глибиною від 5 мм до 7 мм. Після видалення скляної палички з розчинової суміші спостерігати, чи вирівнялась її поверхня або має канавку від палички; - випробування виконують через кожні 5 хв до того часу, доки розчинова суміш втратить здатність заповнювати канавку від скляної палички. 11.2.15.5 Оброблення результатів випробування Результатом випробування є час у хвилинах від початку змішування води з сумішшю до моменту останнього випробування, коли розчинова суміш ще заповнювала канавку, залишену скляною паличкою. При цьому зниження показників рухомості (згідно методики 11.2.) не повинно перевищувати 20%, а розтічності (згідно методики 11.2.14) – 10 %. Визначення термінів придатності інших розчинових сумішей на гідравлічних в’яжучих провадять згідно ГОСТ 5802, на повітряних в’яжучих – згідно ДСТУ Б В.2.7-82. 11.2.16 Визначення відкритого часу 11.2.16.1 Відкритий час, як допустимий час витримування розчинової суміші для закріплення матеріалів, визначають від початку її нанесення на основу до моменту утворення кірки на поверхні розчинової суміші, яка запобігає закріпленню матеріалу. 11.2.16.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - ваги з похибкою зважування + 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104; - миска пластикова з закругленим дном об’ємом не менше 500 см3, діаметром (20 + 3) см; - шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778; - термометр згідно ГОСТ 13646; - секундомір; - плита бетонна 400 мм х 400 мм х 40 мм згідно 11.2.19.3; - гиря масою 2 кг згідно ДСТУ ГОСТ 7328; - керамічна плитка згідно ДСТУ Б В. 2.7-67 розміром 50мм х 50 мм з водопоглиненням (15 + 3) % для клеїв групи ЗК1, ЗК3, ЗК5 і ЗК6; плитка з природного каменю або склоподібна розміром 50 мм х 50 мм і водопоглиненням не більше 0, 2% для клеїв групи ЗК 2, ЗК 4; - шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм згідно ГОСТ 10778; - змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2.
ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006 11.2.16.3 Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3 11.2.16.4 Порядок проведення випробування: - розчинову суміш за допомогою зубчастого шпателя, який необхідно тримати під кутом близько - через 5, 10, 15, 20, 25, ЗО хв після нанесення на розчинову суміш приклеїти шість плиток на - через 28 днів витримування в повітряно-сухих умовах провести їх випробування згідно з 11.2.16.5 Оброблення результатів випробування: - показник міцності зчеплення з основою визначають з точністю до 0, 1 МПа як відношення - відкритим часом у хвилинах вважають максимальний інтервал часу, за який випробуваний 11.2.17 Визначення часу коригування 11.2.17.1 Час коригування положення матеріалу, що закріплюється, оцінюють як час від початку 11.2.17.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - ваги з похибкою зважування ± 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104; - миска пластикова з закругленим дном об'ємом не менше 500 см3, діаметром (20 ±3) см; - шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778; - термометр згідно ГОСТ 13646; - секундомір; - плита бетонна 400 мм х 400 мм х 40 мм; - керамічна плитка 50 мм х 50 мм згідно ДСТУ Б В.2.7-67; - гиря масою 500 г згідно ДСТУ ГОСТ 7328; - шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм згідно ГОСТ 10778; - змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2. 11.2.17.3 Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3. 11.2.17.4 Порядок проведення випробування: - розчинову суміш за допомогою шпателя з квадратними зубцями, який необхідно тримати під - на отриманий шар розчинової суміші одночасно покласти шість керамічних плиток на відстані - через 10 хв повернути кожну укладену плитку на 180° (без зусилля та відривання) і таку операцію 11.2.17.5 Оброблення результатів випробування: - результатом випробування є час у хвилинах від початку приклеювання першої плитки до 11.2.18 Визначення зміщення матеріалу, що закріплюється (схильність до сповзання) 11.2.18.1 Схильність до сповзання керамічної плитки визначають, як її переміщення у верти 11.2.18.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - ваги з похибкою зважування ± 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104; - миска пластикова з закругленим дном об'ємом не менше 500 см3, діаметром (20 ±3) см; - шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778; - термометр згідно ГОСТ 13646; - секундомір; - плита текстолітова 400 мм х 400 мм х 10 мм; - плитка розміром 100 мм х 100 мм і масою (200 ± 10) г з водопоглинанням не більше 0, 2 %; для ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006 - гиря масою 5 кг згідно ДСТУ ГОСТ 7328; - вантаж масою (300 +1) г; - шпатель з квадратними зубцями 6 мм х 6 мм згідно ГОСТ 10778; - індикатор годинникового типу з ціною поділки 0, 01 мм; - змішувач з насадкою згідно 11.2.14.2. 11.2.18.3 Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3. 11.2.18.4 Порядок проведення випробування: - розчинову суміш за допомогою шпателя з квадратними зубцями, який необхідно тримати під - на шар розчинової суміші покласти керамічну плитку та навантажити її по центру гирею 5 кг на - перевести в вертикальне положення текстолітову плиту з нанесеним шаром розчинової суміші - через 10 хв зафіксувати показання індикатора. Для сумішей ЗК1 навісити на плитку вантаж 11.2.18.5 Оброблення результатів випробування: - результатом випробування є замір сповзання плитки, мм, за його наявності. 11.2.19.1 Міцність зчеплення розчину з основою визначають на макетах, які тверднуть за певних Макети слід витримувати після виготовлення до моменту випробування в таких умовах: 1) макет витримують 28 днів в повітряно-сухих умовах. Після цього до плиток приклеюють 2) температурний вплив: макет витримують протягом 14 днів в повітряно-сухих умовах, а наступні 3) замочування у воді: макет витримують 7 днів в повітряно-сухих умовах, а наступні 20 днів - у 4) навперемінне заморожування-відтавання: макет витримують 7 діб в повітряно-сухих умовах і Потім макет піддається циклам заморожування-відтавання: - 2 год за температури мінус (18 + 2) °С; - 2 год у водяній ванні за температури води від 12 °С до 20 °С. Після проходження контрольної кількості циклів макет залишають в повітряно-сухих умовах для висихання протягом 24 год, потім його оглядають для оцінки помітних змін у порівнянні зі зразком віднесення: втрата кольору, вищерблювання, лущення, утворення тріщин. Після цього приклеюють металеві відривачі. 11.2.19.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - трубка Карстенса (рисунок 4) - скляний мірний циліндр з внутрішнім діаметром 10 мм, з - плита бетонна 200 мм х 200 мм х 40 мм; - керамічна плитка згідно ДСТУ Б В.2.7-67; - епоксидний клей згідно ГОСТ 28089; - скляна плитка згідно ГОСТ 17057; - гиря масою 2 кг згідно ДСТУ ГОСТ 7328; - металевий відривач (50 + 1) мм х (50 ± 1) мм х (10 ± 1) мм; - шпатель пластинчастий згідно ГОСТ 10778. ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006
Рисунок 4 - Схема трубки Карстенса 11.2.19.3 Порядок підготування зразків до випробування: - випробування проводять з використанням попередньо виготовлених макетів на спеціально - визначення водопоглинання бетонної плити за допомогою трубки Карстенса. На плиту за - керамічну плитку з водопоглинанням (15 + 3) % розрізають на зразки розміром (50 х 50) + 1 мм - після витримування у відповідних умовах тверднення приклеюють металеві відривні пластини Визначення міцності зчеплення інших розчинових сумішей з основою виконують за допомогою тих же відривних пластин, які наклеюють безпосередньо на поверхню випробувального матеріалу після його затвердіння. На випробувальному матеріалі заздалегідь обмежують необхідну площу відриву. Для обмеження площі відриву застосовують спеціальні металеві пристрої з гострими нижніми крайками, які перед установкою в розчинову суміш змащують мінеральним мастилом. Порядок проведення випробувань і оформлення результатів - згідно ГОСТ 28089. 11.2.20 Визначення морозостійкості 11.2.20.1 Морозостійкість розчинів визначається згідно ДСТУ Б В.2.7-48 (базовий метод), ГОСТ 5802 і цим стандартом на зразках розміром 40 мм х 40 мм х 160 мм, виготовлених згідно 11.2.14.3 в металевих формах. Зразки виймають з форм через 24 год тверднення та зберігають протягом 27 днів у приміщенні (камері) при відносній вологості 95 %. Після цього їх випробовують на морозостійкість. Кількість циклів, які призводять до втрати 25 % міцності в порівнянні зі зразками, які не піддавались випробуванням, визначає їх морозостійкість. Допускається оцінка морозостійкості згідно ДСТУ Б В.2.7-49 (прискорений метод). ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006 11.2.21 Визначення тріщиностійкості розчинів 11.2.21.1 Тріщиностійкість розчинів визначають за допомогою зразків, які отримують нанесенням розчинової суміші, приготовленої згідно 11.2.14.3, на основу з водопоглинанням не більше 3 % (11.2.19.3) за рамкою (рисунок 5) розміром за таблицею 12 шаром перемінного перерізу від мінімально до максимально рекомендованої виробником товщини. Позитивною оцінкою тріщиностійкості є відсутність тріщин на зразках з максимально рекомендованою товщиною після їх тверднення протягом 24 год у повітряно-сухих умовах.
Рисунок 5 - Рамка для визначення тріщиностійкості розчинів Таблиця 12 - Розміри рамки
11.2.22 Визначення усадки та розширення розчинів 11.2.22.1 Усадку та розширення розчинів контролюють згідно ГОСТ 24544 (для ніздрюватих бетонів). Порядок підготовки до проведення випробувань - згідно 11.2.14.3. Розпалублення зразків виконують відразу після закінчення тужавлення і беруть початковий відлік лінійного розміру зразка, з яким порівнюються всі подальші виміри під час визначення усадки або розширення. 11.2.23 Визначення коефіцієнта водопоглинання розчинів 11.2.23.1 Коефіцієнт водопоглинання розчинів визначається шляхом вимірювання маси води, яку поглинув шар розчину, нанесеного на скляну пластинку площею не менше 50 см2. Для цього на пластинку наносять шпателем вручну під кутом 60° за два робочих взаємно перпендикулярних проходи розчинову суміш з органічним зв'язуючим шаром завтовшки 5 мм. Розчинову суміш з мінеральним в'яжучим наносять шаром 20 мм. Отриманий шар твердне протягом 28 днів в повітряно-сухих умовах. Після цього бокові поверхні зразків обробляють водонепроникними матеріалами. Потім скляну пластинку з нанесеним шаром зважують (m1) і занурюють у воду на 24 год, після чого виймають, обережно промокають фільтрувальним папером та знову зважують (m2). Обчислюють коефіцієнт водопоглинання за формулою:
де m2 - маса водонасиченого зразка, кг; m1 - маса сухого зразка, кг; F - площа зразка в плані, м2;
ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006 11.2.24 Визначення водопоглинання реставраційних розчинів Водопоглинання реставраційних розчинів визначається за допомогою трубки Карстенса згідно з 11.2.19.2. Розчинову суміш наносять на азбестоцементну пластинку згідно 11.2.14.3 та залишають тверднути 24 год після нанесення. На зразок за допомогою парафіну приклеюють три трубки Карстенса: одну - на середині плити, дві - одна навпроти одної на відстані 50 мм від краю. Після того, як парафін затвердне, в трубки наливають по Юмл води. Через 24 год фіксують об'єм поглинутої води зразком. Результатом визначення водопоглинання є відношення середнього арифметичного значення кількості води, що поглинута розчином під трубками, до площі контакту поверхні матеріалу з водою. 11.2.25 Визначення відносного подовження 11.2.25.1 Відносне подовження гідроізоляційних покриттів (розчинів) визначають, як зміну дов- 11.2.25.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - розривна машина, що відповідає наступним вимогам: шкала навантаження повинна бути - лінійка металева згідно ГОСТ 427; - лезо або гострий ніж; - поліетиленова плівка завтовшки не менше ніж 0, 2 мм згідно ГОСТ 10354. 11.2.25.3 Порядок підготування до проведення випробувань: - гідроізоляційні покриття отримують шляхом змішування компонентів гідроізоляційної суміші - зразки для випробування розміром 15 мм х 50 мм вирізають за допомогою леза за шаблоном із - зразки не повинні мати дефектів (пузирів, сторонніх включень, внутрішніх тріщин тощо). Для - робочу зону зразка визначають мітками, що не повинні змінювати властивостей зразка та 11.2.25.4 Порядок проведення випробування: - зразок покриття закріплюють у затискачах розривної машини так, щоб його поздовжня вісь була - у процесі випробування не враховують напруження та подовження тих зразків, розрив яких 11.2.25.5 Оброблення результатів випробування: - результатом випробування є середнє арифметичне значення, отримане як різниця між дов- 11.2.26 Визначення міцності на розрив гідроізоляційних розчинів 11.2.26.1 Міцність на розрив гідроізоляційних розчинів визначається як середнє арифметичне значення навантажень, за яких відбулося руйнування зразків покриття підчас визначення відносного подовження згідно 11.2.25. 11.2.27 Визначення здатності до насичення солями реставраційних розчинів 11.2.27.1 Здатність до насичення солями реставраційних штукатурних розчинів визначається як 11.2.27.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - форми балочки згідно ГОСТ 310.4; - ваги до 1000 г з точністю 0, 1 г згідно ГОСТ 29329 або згідно ГОСТ 24104; ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006 - сушильна шафа згідно ОСТ 16.0.801.397; - прес гідравлічний. 11.2.27.3 Порядок підготування до проведення випробувань: - розчинову суміш готують згідно з рекомендаціями виробника та формують з неї шість зразків- - зразки після тверднення висушують до постійної маси. Три зразки занурюють у насичені - насичені зразки висушують до постійної маси, зважують після висушування та випробовують на 11.2.27.4 Оброблення результатів випробування: - результатом випробування є середнє арифметичне значення у відсотках різниці показника 11.2.28 Визначення міцності зчеплення з бетоном ремонтних розчинів. 11.2.28.1 Міцність зчеплення з бетоном ремонтних розчинів визначають згідно методики 11.2.19. 11.2.29 Визначення прогину 11.2.29.1 Прогин розчинів для закріплення визначається як зміна довжини розчину під час його 11.2.29.2 Засоби випробування та допоміжні пристрої: - металева лінійка згідно ГОСТ 427; - підкладка у вигляді поліетиленової плівки завтовшки не менше ніж 0, 2 мм згідно ГОСТ 10354; - поліетиленовий пакет для зберігання зразків згідно ГОСТ 12302; - металевий піддон згідно ГОСТ 9078; - кувалда у вигляді металевої конструкції, що відповідає розмірам згідно рисунку 6; - випробувальний стояк у вигляді двох металевих циліндричних опор діаметром (10 ±0, 1) мм з - шаблон у вигляді жорсткої рамки з неадсорбуючого матеріалу з внутрішніми розмірами, - випробувальний прес, який здатний притискувати кувалду до випробувального зразка зі швид- 11.2.29.3 Порядок підготування до проведення випробувань згідно 11.2.14.3. 11.2.29.4 Порядок проведення випробувань: - прикріплюють поліетиленову плівку до піддона так, щоб поверхня, на яку укладається розчинова - міцно утримують шаблон на поліетиленовій плівці і шпателем заповнюють його розчиновою - зразок на піддоні вміщують у поліетиленовий пакет, закривають його і витримують у лабо- - після витримування зразка протягом 28 діб його знімають з піддону, знімають поліетиленову - деформують випробувальний зразок, прикладаючи зусилля шляхом тиску на накладену на 11.2.29.5 Оброблення результатів: - результатом випробувань є середнє арифметичне значення прогину зразка, мм, як відстань від
ДСТУ-П Б В.2.7-126: 2006
|