Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Захист від радіаційного випромінювання ⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10
Питання захисту людини від впливу радіаційних випромінювань постали одночасно з їх відкриттям. Це пояснюється, по-перше, тим, що радіаційне випромінювання швидко почало застосовуватися в науці та на практиці, і, по-друге, комплексом виявлених їхніх негативних впливів на організм людини. У нашій країні захист працюючих від впливу радіаційного випромінювання забезпечується системою загальнодержавних заходів. Вони складаються з комплексу організаційних і технічних заходів. Ці заходи залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючого випромінювання та від типу джерела випромінювання. Для захисту від зовнішнього опромінювання, яке має місце при роботі із закритими джерелами випромінювання, основні зусилля необхідно направити на попередження переопромінення персоналу шляхом: - збільшення відстані між джерелом випромінювання і людиною (захист відстанню); - скорочення тривалості роботи в зоні випромінювання (захист часом); - екранування джерела випромінювання (захист екранами). Під закритими джерелами радіаційного випромінювання розуміють такі, які виключають можливість потрапляння радіоактивних речовин в навколишнє середовище. У виробничих і лабораторних умовах необхідно якомога швидше застосовувати дистанційне управління роботою обладнання, яке дає можливість виконувати операції з радіоактивними речовинами на відстані. Захист від внутрішнього опромінення вимагає виключення безпосереднього контакту з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді та попередження потрапляння їх у повітря робочого простору. Під внутрішнім опроміненням розуміють вплив на організм людини випромінювань радіоактивних речовин, що потрапляють всередину організму. На дверях приміщень, у яких проводиться робота з відкритими джерелами радіоактивного випромінювання, повинен знаходитися знак радіаційної небезпеки - на жовтому фоні три червоних пелюстки. Особливе значення при роботі з відкритими джерелами радіоактивного випромінювання має особиста гігієна та засоби індивідуального захисту працюючого. В залежності від виду виконуваних робіт і небезпечності цих робіт застосовують спецодяг (комбінезони або костюми), спецбілизну, шкарпетки, спецвзуття, рукавиці, респіратори. Радіоактивні речовини повинні знаходитися в спеціальних приміщеннях. По кожному з них необхідно вести суворий облік надходжень і витрат, щоб виключити можливість їх безконтрольного використання. Порядок транспортування радіоактивних речовин регламентується спеціальними правилами. Радіоактивні речовини перевозять у спеціальних контейнерах і спеціально обладнаним транспортом. До організацій і установ, у яких постійно виконуються роботи з радіоактивними речовинами, підвищені вимоги з охорони праці. Керівництво цих організацій зобов’язане розробити детальні інструкції, в яких викладено порядок проведення робіт, облік збереження та використання джерел випромінювання, збір та знешкодження відходів, порядок проведення дозиметричного контролю. Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії яких базується на таких методах: - іонізуючих (вимірювання рівня іонізації випромінювання); - сцинтиляційних (вимірювання інтенсивності світлових спалахів, які виникають у речовинах, що люмінесціюють при проходженні крізь них іонізуючих випромінювань); - фотографічних (вимірювання густини почорніння фотопластинки під дією іонізуючого випромінювання). Результати усіх видів радіаційного контролю повинні реєструватися і зберігатися протягом 30-ти років. При індивідуальному контролі ведуть облік річної дози опромінення, а також сумарної дози за весь період професійної діяльності людини. Ключові питання 1. Класифікація виробничої вібрації задією на організм людини. 2. Нормування (встановлення гранично допустимих рівнів) виробничої вібрації. 3. Колективні та індивідуальні методи захисту від вібрації. 4. Класифікація виробничого шуму за часовими характеристиками. 5. Навести основні характеристики шуму. 6. Нормування (встановлення гранично допустимих рівнів) шуму. 7. Класифікація заходів і засобів захисту від шуму. 8. Як впливає іонізуюче випромінювання на організм людини? 9. Які основні заходи захисту від дії іонізуючого випромінювання? Теми рефератів 1. Нормування, заходи і засоби захисту працюючих від виробничих шумів. 2. Вплив на організм людини виробничої вібрації та заходи захисту. 3. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону. 4. Класифікація лазерів за ступенями небезпечності лазерного випромінювання. 5. Інфразвук та ультразвук. Нормування та контроль рівнів, основні методи та засоби захисту від ультразвуку та інфразвуку. 6. Дія електромагнітних полів на людину та захист від них. 7. Виробничі джерела іонізуючого випромінювання, класифікація і особливості їх використання.
Завдання для самостійного роботи 1. Дати відповіді на ключові питання. 2. Підготуватись до захисту рефератів та відео-презентацій. 3. Вивчити теоретичний матеріал, розглянутий на занятті.
Перелік посилань 1. Ганзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник. 4-е вид. / За ред.. М.П. Гандзюка.- К.: Каравела, 2008.-384 с., стор. 163-210. 2. Геврик Є. О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – 3-є вид., виправл. та доп. - К.: Ніка - Центр, 2007.–376 с., стор. 139-165. 3. Жидецький В. Ц., Джигирей В. С., Мельников О. В. Основи охорони праці. – Вид. 2-е, стереотипне. – Львів: Афіша, 2000. – 348 с.; стор.146-193.
|