Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
IV. Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування.
|
|
16. Розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними витратами на підставі даних обліку, виходячи з вільних оптовороздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних – за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, проводиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
У разі виявлення нестачі майна, термін експлуатації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, організацій та установ – у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).
Сума стягнень за витрачене майно може бути зменшена командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України, - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.
17. Командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов’язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. у необхідних випадках цей термін може бути продовженовищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник)
військової частини в п’ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
18. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов’язаного до матеріальної відповідальності.
Розслідування проводиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.
Забороняється доручати розслідування посадовій особі, яка є підлеглою або безпосереднім начальником військовослужбовця чи військовозобов’язаного, призваного на збори, дії яких необхідно розслідувати, а також посадовим особам, які є співсучасниками заподіяння матеріальної шкоди або зацікавлені в результатах розслідування.
19. Розслідування повинно бути встановлено:
- в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка;
- якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов’язаного заподіяно шкоду;
- вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено;
- умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду;
- чи завдано шкоду винною особою під час виконання службових обов’язків;
- ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами;
- умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
20. Посадова особа, призначена для провадження розслідування, має право:
- брати письмові пояснення з осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;
- одержувати довідки, акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видатковоих книг і журналів, інші документи і матеріали, необхідні для об’єктивного і повного розслідування, а також довідки про розмір заподіяної шкоди;
- оглядати майно та приміщення, де зберігається майно;
- робити контрольні звіряння, заміри, зважування та інші контрольно-перевірні дії з метою встановлення умов і причин, що сприяли заподіянню шкоди.
21. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності – обгрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.
До висновку додаються:
- письмові пояснення особи (осіб), причетних до факту заподіяння шкоди;
- письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди;
- акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування;
- довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.
22. Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов’язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають
право подавати свої заперечення та клопотання на ім’я командира (начальника) військової частини.
23. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов’язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов’язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов’язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.
У разі, коли шкода заподіяна кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягнується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин.
Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди проводиться шляхом подання позову до відповідного суду.
24. Вищий за підлеглістю командир (начальник) перевіряє обгрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності, а також розміру стягуваної суми. У виняткових випадках, з урахуванням матеріального стану винної особи, її сімейних обставин тощо, розмір суми, що підлягає стягненню, може бути зменшено. Розмір стягувальних сум у цьому разі не може бути меншим, ніж це передбачено пунктом 10 цього Положення.