Природоресурсні чинники господарського розвитку країн.

ТА ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ КРАЇНИ. ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТЕРИТОРІЇ КРАЇНИ ТА ЇЇ ДЕРЖАВНОГО ЛАДУ.

ПРИРОДОРЕСУРСНІ ЧИННИКИ ГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ КРАЇН.

1. Виберіть суб'єкти політичної карти світу: (1 бал)

а) незалежні держави

б) морські води

в) міжнародні організації

г) спірні території

д) економічні зони держав

е) аеропростір над державами

ж) володіння і залежні країни

2. Виберіть складові державної території: (1 бал)

а) ексклави

б) суходіл

в) зовнішні води

г) економічна зона

д) історичні води

е) посольства інших держав

ж) морські судна під прапором даної держави

3. Вкажіть кількість держав у сучасному світі: (0, 5 бала)

а) 196

б) 194

в) 220

г) 198

4. Виберіть так звані «країни карлики»: (1 бал)

а) Венесуела

б) Тувалу

в) Туркменістан

г) Науру

д) Нідерланди

е) Сан-Марино

ж) Судан

з) Бермудські острови

и) Шрі-Ланка

5. Виберіть вірне твердження країни С відносно країн А і В (див. рис. 1). (0, 5)

Рис. 1

А) С – анклав країни В та ексклав країни А

Б) C – анклав країни A та ексклав країни B

В) C – ексклав країни B, але не анклав А

Г) C – ексклав країни А, але не анклав В

6. На картосхемі темнішим кольором виділено території країн, що …. (0, 5 бала)

А) входили до складу конфедерацій

Б) характеризуються найвигіднішим ЕГП

В) мають монархічну форму правління

Г) володіють федеративним устроєм

7. Розташуйте складові державної території, у порядку, що вказаний на рис. 2 (2 бали)

Рис. 2

а) 220 миль

б) Територіальні води

в) Економічна зона

г) 12 миль

д) Внутрішні води

е) Прилегла зона

ж) 24 милі

з) Морське дно

8. Виберіть федеративні землі Німеччини, які позначені цифрами на карті (Рис.3). (2 бали)

А) Бранденбург

Б) Північний Рейн-Вестфалія

В) Нижня Саксонія

Г) Баварія

Д) Баден-Вюртенберг

Рис. 3

9. Встановіть відповідність між характеристикою і країною Європи, якій вона належить. (2 бали)

1) федеративна республіка, країна «Великої сімки»,

2) конституційна монархія, індустріально розвинена країна

3) унітарна президентська республіка, постсоціалістична країна перехідної економіки

4) унітарна парламентська республіка, країна «Великої сімки»

А) Норвегія

Б) Білорусь

В) Німеччина

Г) Швейцарія

Д) Італія

10. Встановіть відповідність між характеристикою і країною Європи, якій вона належить. (2 бали)

А)Головним мінеральним багатством країни є кам'яне і буре вугілля. Кам’яновугільний басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд т) є найбільшим у Західній Європі.

Б) Посідає 1-ше місце як за валовим виробництвом продукції, так і за показниками на душу населення в Європі. Країна є одним з найбільших світових експортерів сільськогосподарської продукції.

В) Бідна на корисні копалини. Найбільше значення мають поклади сірки, ртуті та мармуру. Ліси вкривають близько 1/5 площі. Величезними є рекреаційні ресурси.

Г) Багата на вугільні ресурси. Значними є запаси нафти й газу. Єдина з європейських країн " великої сімки", яка повністю забезпечує свої потреби власними нафтою і газом.

1) Італія

2) Німеччина

3) Великобританія

4) Франція

5) Польща

11. Заповніть таблицю. Впишіть країни Європи, до якого регіону вони належать. (3 бали)

Список країн: Абхазія, Австрія, Азербайджан, Албанія, Андорра, Білорусь, Бельгія, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Ватикан, Великобританія, Вірменія, Грузія, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Казахстан, Кіпр, Косово, Латвія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Мальта, Македонія, Молдова, Монако, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Придністров’я, Росія, Румунія, Сан-Марино, Сербія, Словаччина, Словенія, Туреччина, Угорщина, Україна, Фінляндія, Хорватія, Чорногорія, Швейцарія, Швеція.

12. Оцініть політико-географічне та економіко-географічне положення країни світу за вибором. (5 балів)

Виконуючи дане завдання треба встановити вигідні і невигідні риси ПГП та ЕГП країни, вказати те, що сприяє чи перешкоджає соціально-економічному розвитку країни, навести конкретні приклади впливу географічного положення на соціально-економічний розвиток країни. Крім цього, аналізуючи географічне положення, треба постаратися виділити певні оригінальні моменти в ньому, які притаманні саме цій країні і відрізняють її від інших.

13. Порівняйте організацію державного ладу (форма правління, форма державного устрою, адміністративно-територіальний поділ, вищі органи державної влади) Німеччини та України. (5 балів)

Сьогодні в якості інноваційних коштів використовують тестування, модульну та рейтингову системи оцінки якості знань, моніторинг якості, навчальні портфоліо.

Тестування є однією з найбільш технологічних форм проведення автоматизованого контролю з керованими параметрами якості. У цьому сенсі жодна з відомих форм контролю знань учнів з тестуванням зрівнятися не може. Тести навченості застосовуються на всіх етапах дидактичного процесу. З їх допомогою ефективно забезпечується попередній, поточний, тематичний і підсумковий контроль знань, умінь, облік успішності, навчальних досягнень.
Однак не всі тести можуть дати бажаний результат. Користуватися необхідно відповідними тестовими вимірниками, розробленими і проаналізованими у відповідність до правил і вимог тестології, на рівні світових стандартів. При цьому в даний час такої тестової продукції поки занадто мало. У нашій країні тільки створюються служби сертифікації тестових матеріалів. Недостатньо кваліфікованих фахівців, здатних забезпечити високу якість створюваних тестів. У зв'язку з чим доцільно кожному педагогу, школі створювати свій тестовий банк на основі вимог Центру тестування МОіН РФ для проведення внутрішнього тестового контролю знань з усіх предметів та напрямами підготовки випускників.

Модульна система має на меті поставити учнів перед необхідністю регулярної навчальної роботи протягом усього навчального року.

Рейтингова система дозволяє подолати багато недоліків традиційної чотирибальною системи і досить диференційовано оцінити успіхи кожного учня.

Рейтинг (від англійського «rating») - це оцінка, деяка чисельна характеристика якої-небудь якісного поняття. Зазвичай під рейтингом розуміється «накопичена оцінка» або «оцінка, що враховує передісторію». У вузівській практиці рейтинг - це деяка числова величина, виражена, як правило, за багатобальною шкалою (наприклад, 20-бальною або 100-бальною) і інтегрально характеризує успішність і рівень знання студента з одного або кількох предметів протягом певного періоду навчання (семестр, рік і т.д.).

Рейтингова система оцінки знань у тій чи іншій формі існує вже давно, вона застосовується в багатьох західних університетах і деяких вузах Росії.

Процес впровадження рейтингової системи у вузах нашої країни пов'язаний зі зміною освіти у відповідність з сучасними запитами суспільства, яке має супроводжуватись зміною стратегії навчання, і, способів оцінки досягнень учнів. Іншими словами, сьогодні необхідно створити сприятливі умови для прояву і стимулювання особистісного потенціалу всіх учасників освітнього взаємодії чому сприятиме рейтингова система оцінки знань, яка може розглядатися як один з можливих способів, що відповідають поставленим завданням.
Рейтингова система ефективна завдяки тому, що вона:

1) враховує поточну успішність студента і тим самим значно активізує його самостійну і рівномірну роботу протягом усього семестру;
2) більш об'єктивно і точно оцінює знання студента за рахунок використання дробової 100-бальної шкали оцінок;
3) створює основу для диференціації студентів, що особливо важливо при переході на багаторівневу систему навчання;
4) дозволяє отримувати докладну інформацію про хід засвоєння знань кожним студентом.

Дана система дає можливість:
o визначити рівень підготовки кожного студента на кожному етапі навчального процесу;
o відстежувати об'єктивну динаміку засвоєння знань не тільки протягом навчального року, але і за весь час навчання;
o диференціювати значимості оцінок, отриманих учнями за виконання різних видів роботи (самостійна робота, поточний, підсумковий контроль, домашня, творча та ін роботи);
o відображати поточної та підсумкової оцінкою кількість вкладеної студентом праці;
o підвищити об'єктивність оцінки знань.

Навчальний портфоліо. У найбільш загальному розумінні навчальний портфоліо представляє собою форму і процес організації (колекція, відбір та аналіз) зразків і продуктів навчально-пізнавальної діяльності учня, а також відповідних інформаційних матеріалів із зовнішніх джерел (від однокласників, вчителів, батьків, тестових центрів, громадських організацій...), призначених для подальшого їх аналізу, всебічної кількісної та якісної оцінки рівня навченості даного учня та подальшої корекції процесу навчання.
Окремі автори характеризують навчальні портфоліо, як:
• колекцію робіт учня, всебічно демонструє не тільки його навчальні результати, а й зусилля, докладені до їх досягнення, а також очевидний прогрес узнаннях і уміннях учня в порівнянні з його попередніми результатами;
• виставку навчальних досягнень учня з даного предмету (або кількох предметів) за даний період навчання (чверть, півріччя, рік);
• форму цілеспрямованої, систематичної і безперервного оцінки та самооцінки навчальних результатів учня;
• антологію робіт учня, яка передбачає його безпосередню участь у виборі робіт, що подаються на оцінку, а також їх самоаналіз та самооцінку.

Багатьма авторами кінцева мета компонування навчального портфоліо зводиться до доказу прогресу в навчанні за результатами, докладеним зусиллям, за матеріалізованим продуктам навчально-пізнавальної діяльності і т.д.

Основний сенс навчального портфоліо - показати все, на що ти здатний. Педагогічна філософія цієї форми оцінки полягає в зміщенні акценту з того, що учень не знає і не вміє, до того, що він знає і вміє з даної теми, даного предмету, в інтеграції якісної оцінки, і, нарешті, в перенесенні педагогічного наголоси з оцінки навчання на самооцінку.

Основне завдання: простежити динаміку навчального прогресу
По-перше, немає чіткого списку найменувань та кількості пунктів, які необхідно включати до навчального портфоліо; це повністю залежить від конкретного вчителя, групи вчителів чи методичної комісії.
По-друге, практика показує, що є так званий відкритий «прейскурант», з якого можна вибрати ті чи інші пункти. Заохочуються нові елементи.

По-третє, склад навчального портфоліо безпосередньо залежить від конкретних цілей навчання даному предмету. Якщо це, наприклад, навчання математиці з конкретно сформульованими цілями, такими, як розвиток математичного мислення і прикладних математичних умінь, формування вміння вирішувати завдання, то в навчальний портфоліо можуть бути включені такі категорії і найменування продуктів навчально-пізнавальної діяльності:

по-перше, роботи самого учня - як класні самостійні, так і домашні. Потім прикладні математичні проекти (як індивідуальні, так і групові); вирішення складних цікавих завдань з даної теми (на вибір учня), рішення задач і вправ з підручника, виконані понад навчальної програми; математичний твір по складних питань даної теми; математичний реферат з історичним змістом, наочні посібники з даної теми, настінні матеріали, моделі; копії статей з журналів та книг, прочитаних учням з даної теми; математична автобіографія учня; математичний щоденник; роботи над помилками, виконані в класі і вдома; завдання, складені самим учням з даної темі; оригінали, фотографії або замальовки математичних моделей і об'єктів по даній темі, зроблені учнем або групою учнів; копії текстів і файлів з інтернетівських сайтів, комп'ютерних програм та енциклопедій, прочитаних на цю тему; графічні роботи, виконані по даній темі; описи експериментів і лабораторних робіт учням (виконаних як індивідуально, самостійно, так і в малій групі); варіанти робіт, виконані учням в парах або в процесі взаємонавчання; аудіо-, відеокасети з записом виступу учня з даної теми на уроці (шкільної конференції, семінарі...); листи самоконтролю з описом того, що учень не розуміє по даній темі, чому і якої допомоги він потребує; роботи із суміжних дисциплін і практичних ситуацій, в яких учень використовував свої знання і вміння з даної теми; лист цілей, яких учень хотів б досягти після вивчення даної теми, рівень реального досягнення і опис причин у разі недосягнення цілей; копії робіт учня, виконані в математичних гуртках, на різного рівня математичних турнірах та олімпіадах, які мають відношення до даної теми, і копії електронних записок, якими він обмінювався з однокласниками, вчителем та ін при виконанні проектів т

творчих завдань; дипломи, заохочення, нагороди з даного предмета.

По-друге, у портфоліо входять нотатки вчителя, однокласників, батьків, що містять опис результатів спостережень вчителя за даними учням на уроках математики; опис інтерв'ю, бесід вчителя з учнем; листи перевірок вчителя з коментарями (відвідуваність, участь в роботі класу, рівень і якість виконання самостійних і контрольних робіт); копії записок вчителя батькам учня, іншим вчителям і т.д.; лист оцінок та коментарів вчителя по роботах учня; математична характеристика, що включає як кількісні результати, так і якісні показники навчально-пізнавальної діяльності учня; відгуки інших вчителів, шкільної адміністрації, однокласників, батьків, громадських організацій та ін про даному школяра.

Очевидно, що наведені вище пункти далеко не вичерпують складу можливої ​ ​ навчального портфоліо, але вони дають більш-менш повне уявлення про те, що може бути включено до нього. Як бачите, включається все, що може з'явитися свідченням зусиль, досягнень і прогресу в навчанні даного учня з даної теми (розділу, предмета). Кожен елемент повинен датуватися, щоб можна було простежити динаміку навчального прогресу.
Бажано, щоб при оформленні остаточного варіанту навчальний портфоліо включало в себе три обов'язкові елементи: супровідний лист «власника» з описом мети, призначення та короткого опису портфоліо; зміст (або зміст) портфоліо з переліком його основних елементів; самоаналіз та погляд у майбутнє. Це додасть навчального портфоліо впорядкованість і зручність у користуванні потенційними читачами (вчителями, однокласниками, батьками, представниками шкільної адміністрації та ін.) Зовні навчальні портфоліо можуть бути оформлені у вигляді спеціальних папок, картотек, невеликих коробок для зберігання паперів і т.п. Тут повний простір для ініціативи вчителя та учнів. Єдина вимога - зручність в зберіганні.

Досвід застосування цієї форми оцінки показує, що доцільно використовувати два види навчального портфоліо для кожного учня: робочий і оціночне. У перше - робоче - учень складає все продукти своєї навчально-пізнавальної діяльності з даної теми, а далі відбирає з нього ті елементи, які є або обов'язковими в оціночному портфоліо на вимогу вчителя, або, на погляд школяра, найбільш повно відображають його зусилля і прогрес у навчанні. Він також може робити спеціальні позначки на полях окремих робіт, наприклад, у випадках, якщо хоче виділити ту чи іншу свою роботу: «найвдаліша моя робота», «моя улюблена стаття з даної теми», «моя улюблена завдання» і т.д. Самостійно відібрані в оціночне портфоліо роботи учень відзначає в правому верхньому куті літерою «У», що означає - відібрана їм самим. Після цього аналогічну процедуру здійснює вчитель: з робочого портфоліо він додатково до необхідних елементів відбирає ті роботи, які він вважає оригінальними, цікавими і заслуговують гідної оцінки. Свій вибір вчитель позначає буквою, наприклад, - «П» (вибір викладача).
Моніторинг. Останнім часом замість традиційного поняття «контроль», крім поняття «діагностика» все частіше стали використовувати поняття «моніторинг».

Під моніторингом у системі «педагог - навчається» розуміється сукупність контролюючих та диагностирующих заходів, обумовлених цілепокладанням процесу навчання і передбачають в динаміці рівні засвоєння учнями матеріалу та його коригування.

Інакше кажучи, моніторинг - це безперервні контролюючі дії в системі «педагог - навчається», що дозволяють спостерігати і, в міру необхідності, коректувати просування учня від незнання до знання. Моніторинг - це регулярне відстеження якості засвоєння знань і формування умінь у навчальному процесі.

У педагогічній науці виділяють шість функцій моніторингу.

Таблиця 1 Функції педагогічного моніторингу

Моніторинг якості освіти покликана зіграти особливу роль в управлінні якістю освіти. Моніторинг якості освіти може здійснюватися безпосередньо в навчальному закладі (самоатестацію, внутрішній моніторинг) або через зовнішню по відношенню до освітньої установи службу, що затверджується, як правило, державними органами (зовнішній моніторинг).
Сучасна світова освітня практика виходить з кількох фундаментальних підходів до побудови, опису і аналізу освітніх процесів, кожен з яких визначає основні особливості процесуального змісту. Розглянемо три основні поняття теорії управління якістю освітніх процесів: оцінка, діагностика та моніторинг.
Оцінка - представляє собою одноразова дія або взаємодія між викладачем і студентом, результатом якого є кількісний або якісний результат, що відображає досягнення суб'єкта на певному етапі освіти.
Діагностика, на відміну від оцінки, передбачає не тільки оцінку, але і порівняння цієї оцінки з деякими стандартизованими нормами. Відповідно, діагностика, як правило, застосовується не частіше двох разів протягом одного курсу: на початку вивчення (діагностика залишкових знань або вхідного рівня компетентності) і в кінці вивчення (діагностика рівня досягнень).

Моніторинг включає в себе й оцінку та діагностику, проте не зводиться ані до того, ні до іншого. Завдання моніторингу, в організації цілісної системи оцінювання та діагностики, що дозволяє не тільки отримувати об'єктивну інформацію про хід та результати освіти, але про стан і динаміку всіх освітніх чинників, включаючи зміст, технології, результати і способи їх оцінки.

У теорії соціального управління моніторинг розглядається як механізм контролю і спостереження за якістю освіти. У процесі моніторингу виявляються тенденції у розвитку системи освіти, співвіднесені в часі, а також наслідки прийнятих рішень. Іншими словами, в рамках моніторингу проводиться виявлення та оцінювання проведених педагогічних дій. При цьому забезпечується зворотній зв'язок, що інформують про відповідність фактичних результатів діяльності педагогічної системи її кінцевим цілям.
Опис будь-якої системи моніторингу повинне припускати з'ясування таких моментів:
1) назву моделі моніторингу;
2) короткий опис способу застосування методики;
3) контекст моделі (де і за яких умов модель ефективна);
4) внутрішні можливості оптимізації моделі;
5) управління (вказівки з розробки та впровадження методики);
6) вимоги, які пред'являються до студентів, задіяним у проведенні системи моніторингу;
7) вимоги до матеріально-технічного забезпечення навчального закладу, на базі якого буде застосовуватися розроблена система;
8) інтегративна модель оцінювання (вказівки щодо використання поточних оцінок на проміжній чи підсумкової атестації);
9) принципові переваги і недоліки моделі.

Таким чином, тестування, а особливо комп’ютерне, здатне забезпечити швидке, об’єктивне, валідне і надійне оцінювання знань учнів, насамперед на рівні відтворення. Разом із тим, застосування перевірки з використанням тестів суперечить особистісно-орієнтованій, розвивальній спрямованості гу- манітарних дисциплін, не сприяє досягненню навчальних цілей у повному об- сязі, потребує значних витрат часу і зусиль на організацію і застосування. Тому тестування, на наш погляд, може бути не основою, а лише одним із методів перевірки навчальних досягнень із гуманітарних дисциплін. Поряд із тестами слід використовувати інші методи, насамперед ті, що спрямовані на перевірку рівня сформованості професійної компетенції студентів, сприяють активізації їх пізнавальної активності, інтелектуальному розвитку, забезпечують можли- вість творчої діяльності.

До інноваційних методів перевірки, які відповідають названим вище вимо- гам, ми відносимо насамперед навчальне портфоліо, перевірку за допомогою ділових ігор і виконання проектів. Із усього різноманіття сучасних методів ми виділяємо саме ці, оскільки, на нашу думку, вони найкраще співвідносяться з традиційною дидактичною системою, не змінюючи зміст навчання, визначе- ний нормативними документами, і одночасно в певній мірі здатні пом’якшити негативний ефект від недоліків, властивих традиційним методам перевірки, і забезпечити перехід до особистісно-орієнтованого навчання. З іншого боку, використання таких методів, як ділові ігри і проекти, є інновацією, оскільки вони, як правило, використовуються у якості засобів навчання, а не перевірки. На думку дослідників, названі методи мають такі переваги: – відображують комплексні навчальні цілі у вигляді компетенцій і спри- яють їх досягненню; – дають можливість виявити й оцінити ті уміння і навички, які неможли- во виявити й оцінити за допомогою інших методів контролю; – дають можливість оцінити як процес, так і результат навчання; – побудовані на основі сучасних теорій навчання (студент – активний учасник навчального процесу). Спільними недоліками названих методів є такі: – складність процесу оцінювання і його ненадійність; – необхідність великої кількості часу на виконання і оцінювання [10, с. 266-267].

Таким чином, удосконалення системи контролю не повинно означати ні корінної руйнації традиційної системи контролю, що склалася у вітчизняних навчальних закладах, ні механічного копіювання елементів західної системи освіти. Від нового потрібно брати лише найкраще та найраціональніше, ре- тельно аналізуючи його переваги і недоліки й адаптуючи нововведення до наших освітніх традицій. Якщо інноваційні технології будуть інтегровані в навчальний процес і між собою, еволюційним шляхом витісняючи застарілі й неефективні методи контролю, то, на нашу думку, вдасться виробити оптимальний підхід до організації контролю з урахуванням специфіки вітчизняної системи освіти. До перспективних напрямів подальших наукових пошуків можна віднести індивідуалізацію контролю навчальних досягнень на основі всебічної психо- логічної діагностики особистості, адаптацію контролю навчальних досягнень із використанням комп’ютерної техніки до потреб учасників навчального про- цесу тощо.